Універсальна схильність людини ставити себе в центр буття не залежить від етнічної приналежності, соціального статусу, природно- географічних та економічних умов побутування. Ця тенденція зумовлює:

оцінювання інших людей чи речей лише з огляду на своє «я»: Кожний по собі судить [ІЗ, с. 387]; Кожний мірить після себе [І4, с. ІЗЗ]; Найкраще своєю п 'яддю мірити [І4, с. ІЗЗ]; Своя рука (свій глаз) не солжет [3 (2), с. І0З]; Kazdy swoim iokciem mierzy [27 (2), с. 463]; He that is warm thinks all so [29, с. ІЗЗ]; Jeder sieht durch seine eigene Brille [ІІ, с. І36]; Il semble а un larron que chacun lui est compagnon [24, с. 294]; Il est avis au renard que chacun mange poules comme lui [24, с. 293];

неможливість адекватної характеристики свого і чужого: своє добро, як і чуже зло, гіперболізується, а своє зло (недоліки, вади, помилки) або ігнорується, або недооцінюється: В чужім оці і порошину бачиш, а в своїм і бревно не примічаєш [13, с. 237]; Сміялася верша з болота, а сама в болоті [12, с. 266]; Жаба в болоті галасує: «Рай! Рай!» [12, с. 230]; Под лесом соломинку видит, а под носом бревна не видит [5 (2), с. 105]; Сам в грязи лежит, а кричит: не брызгай! [5 (2), с. 108]; W cudzym oku zdzbio, a w swoim belki nie widzi [27 (2), с. 726]; Nikt do siebie, co do inszych, nie widzi [27 (3), с. 357]; Men are blindin their own cause [26, с. 320]; Our own opinion is never wrong [29, с. 236]; The pot calls the kettle black [29, с. 49]; Auf andre Leute Jeder sieht, doch Niemand merkt, was ihm gebricht [3, с. 27]; Der Esel schimpft das Maultier: Langohr [3, с. 36]; Le chaudron trouve que la poкle est trop noire [24, с. 52]; Il voit une paille qui est dans l'oeil de son prochain, et il ne voit pas une poutre qui est dans le sien [3, с. 27], що є однією з причин існування антонімних базових паремійних логіко-тематичних схем, які репрезентують зв'язки протиставлень «своє - чуже» і «добро - зло».

Суб'єктивна кваліфікація градуальних зв'язків між компонентами опозицій «своє - чуже» і «добро - зло», зумовлена оцінкою найрізноманітніших життєвих ситуацій через їх співвіднесення з особистими інтересами людини - узагальненим «я» абстрактного універсального носія побутової свідомості, що може бути спроектоване на кожне конкретне «я» носія будь- якої мови, відображена в паремійних корпусах усіх зіставлюваних мов. Тому закономірною є широка кількісна і якісна реалізація логіко- тематичних схем, які репрезентують егоцентричний підхід до оцінки взаємозв'язків між складовими аналізованих протиставлень у різномовних паремійних корпусах:

а) «чуже зло (біда) - не зло»: Чужа біда - людям коляда [14, с. 152]; Чужий біль нікому не болить [13, с. 174]; Чужа шия - не своя, зломиться - друга буде [13, с. 250]; За чужой щекой зуб не болит [5 (2), с. 97]; Чужая шкура не болит; Чужая слеза - вода [5 (2), с. 98]; Чужая беда - смех [5 (2), с. 99];

Cudza bieda (nieszczqscie) ludziom smiech (zabawkq) [27 (1), с. 97]; Es hinkt niemand an eines andern FuЯ [11, с. 101]; Fremde Sorgen hдngt man an den Nagel [11, с. 109]; On ne peut sentir le poids du fardeau d'un autre [3, с. 176];Mal d'autrui n 'est que songe [24, с. 53];

б) «своє зло (біда) - подвійне зло»: Кождому своя хвороба тяжка [13, с. 176]; Чужий син дурний - сміх, а свій син дурний - плач [13, с. 128]; Всякому своя слеза едка; Своя болячка - велик желвак [5 (2), с. 97]; Kazdemu swoja choroba naciqzsza [27 (1), с. 287]; Kazdemu jego krzyz najciqzszym siq zdaje [27 (2), с. 225]; Every one (horse) thinks his sack heaviest [28, с. 231]; The evils we bring on ourselves are the hardest to bear [29, с. 228]; Jeder meint, er habe das grцЯte Kreuz [3, с. 23]; Jedem wird seine Bьrde schwer [11, с. 134]; Chacun sent son mal; A chacun sa propre douleur paraitplus grave [3, с. 23].

Таким чином, проведений аналіз свідчить про існування як прямих, так і перехресних зв'язків між компонентами опозицій «своє - чуже» і «добро - зло», які вербалізуються в пареміях слов'янських, германських і романських мов, що не підтверджує традиційних уявлень про домінування однобічної кваліфікації свого як позитивно, а чужого як негативно маркованого в побутовій свідомості. Такі результати дослідження закономірні і зумовлені кількома причинами: місткістю самих понять свого і чужого, що, крім широкого діапазону відношень належності, містять ще і просторовий компонент; різночасовістю паремійних утворень,