УДК 371
УДК 371
Лось О.А.
ЗАКЛИК ЯК ПРАГМАЛІНГВІСТИЧНА СКЛАДОВА АГІТАЦІЙНОГО ВПЛИВУ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
Стаття присвячена мовним особливостям сучасного українського політичного дискурсу. Зокрема розглядаються прагмалінгвістичні аспекти політичного дискурсу України на матеріалі пропагандистських текстів українських правлячих політичних партій. Особливу увагу приділено проблемі мовного агітаційного впливу на свідомість реципієнта як адресата дискурсу. Надано класифікацію та проведено аналіз закликів як агітаційних форм та одиниць мовленнєвого акту. Наведено приклади різних типів закликів, які функціонують у сучасному українському політичному дискурсі. Матеріалом дослідження послугували тексти виступів та політичних програм різних представників уряду України.
Ключові слова: дискурс, політичний дискурс, прагмалінгвістика, мовленнєвий акт, заклик.
Статья посвящена языковым особенностям современного украинского политического дискурса. В частности, рассматриваются прагмалингвис- тические аспекты политического дискурса Украины на материале пропагандистских текстов украинских правящих политических партий. Особенное внимание уделяется проблеме языкового агитационного влияния на сознание реципиента как адресата дискурса. Подана классификация и проведен анализ призывов как агитационных форм и единиц речевого акта. Приводятся примеры разных типов призывов, которые функционируют в современном украинском политическом дискурсе. Материалом исследования послужили тексты выступлений и политических программ разных представителей правительства Украины.
Ключевые слова: дискурс, политический дискурс, прагмалингвистика, речевой акт, призыв.
The article is devoted to the language features of the modern Ukrainian political discourse. Particularly, pragmalinguistic aspects of the political discourse of Ukraine are considered on the material of the Ukrainian governmental parties' propaganda texts. Special attention is paid to the problem of language propaganda influence on the recipient's consciousness as an addressee of the discourse. The author submits the classification and carries out the analysis of appeals as propaganda forms and units of the speech act. Examples of different types of appeals which function in the modern Ukrainian political discourse are provided. The texts of performances and political programs of different government representatives of Ukraine have served as the research material.
Keywords: discourse, political discourse, pragmalinguistics, speech act, appeal.
На сучасному етапі розвитку української держави країна потребує глибоких змін в усіх сферах суспільного життя, особливо політичному. Значно посилюється роль політичних партій і окремих представників влади у вирішення нагальних проблем сучасності. Це ще раз підкреслює важливу роль політичного дискурсу як надзвичайно впливового у громадському житті. За словами Г. Яворської, «Увага до слів і понять, коли йдеться про політику, вповні обґрунтована, бо політична діяльність - це в першу чергу діяльність дискурсивна, тобто така, яка втілюється у вигляді «розмов» різного роду текстів» [13, с. 6]. Тому актуальною проблемою сьогодні в Україні є проблема структури й функціонування політичного дискурсу, зокрема його мовних аспектів.
У сучасному східнослов'янському мовознавстві цю проблематику досить активно розробляють у таких напрямах: теорія дискурсу (М.Л. Макаров, А.М. Баранов, Г.Г. Почепцов, Ю.М. Караулов, Д.Б. Гудков); лінгвістичний аналіз та інтерпретація політичного дискурсу (А.М. Баранов, М.В. Гаврилова, В.З. Дем'янков,
М. Миронова, Д.Б. Гудков, І.С. Маклецова); аналіз українського дискурсу (Ю.Ф. Прадід, О.Ю. Діомідова, Л.І. Чулінда, М.І. Мельник,
С. Венедиктов, В.Г. Рогожа); прагмалінгвіс- тика (І.С. Шевченко Н.С. Валгіна, С.М. Соболева, В.В. Богданов, Т.В. Губаєва, М.С. Вла- сенко, Н.Ф. Баландіна). Одним із недосліджених прагмалінгвістичних аспектів сучасного українського політичного дискурсу залишається питання функціонування агітаційних форм мовного впливу на свідомість людини. Мета статті - виявити розмаїття закликів як агітаційних форм та одиниць мовленнєвого акту на матеріалі сучасного українського політичного дискурсу. Поставлена мета зумовлює розв'язання таких завдань:
розкрити поняття заклику як мовленнєвого акту;
на засадах теорії мовленнєвих актів встановити різновиди закликів;
проаналізувати особливості побудови та функціонування різних типів закликів у сучасному українському політичному дискурсі.
Для розв' язання сформульованих завдань оптимальним є застосування методики дистрибутивного та компонентного аналізу, безпосередніх складників, а також трансформаційних прийомів.
Лексема заклик - полісемічна. У лексикографічній статті «Великого тлумачного словника сучасної української мови» визначено: «Заклик, -у, ч. 1. Прохання, запрошення прийти, приїхати, з'явитися куди-небудь. // Звук, вигук, що кличе, закликає. 2. без додатка і до чого. Звертання до певної групи людей, у якому в стислій формі висловлено провідну ідею часу, політичну вимогу, завдання; відозва, гасло. // Прохання, вимога розгорнути яку-небудь діяльність, певним чином поводити себе. 3. рідко. Те саме, що виклик» [2, с. 395]. Тлумачний словник
І. Ожегова подає такі дефініції: «Заклик...
див. закликати. 2. Лозунг, звертання, що у лаконічній формі виражає провідну ідею, політичну вимогу. <...> 3. Прохання, благання. <...> 4. Встановлене законом залучення громадян до виконання військової повинності» [5, с. 590]. Отже, поняття заклик має різне семантичне варіювання. Проте в усіх цих визначеннях можна виділити базові компоненти, що складають спільний значеннєвий центр, а саме: адресант (суб'єкт дії; той, хто цілеспрямовано впливає на об'єкт дії) - інформація (дія, спрямована на об'єкт) - адресат (об'єкт дії; той, на кого спрямована інформація). Ці ж елементи є основними складниками будь-якої комунікації. Таким чином, заклик - це особливий тип мовленнєвого акту, комунікативне призначення якого зумовлене метою впливу на реципієнта.
Найпереконливішим, на нашу думку, є потлу- мачення терміну заклик російським лінгвістом А.М. Барановим: «Заклик - це мовленнєвий акт, звернений до адресата з метою спонукати його до виконання певної дії або сукупності дій, які розуміють як важливу складову суспільно значимої діяльності, що сприяє досягненню