Заклик - не єдиний спонукальний акт у мовленні. Типи спонукальних мовленнєвих актів дуже різноманітні і мотивуються відповідними дієсловами: наказ (від наказувати), розпорядження (від розпоряджатися), пропозиція (від пропонувати), запрошення (від запросити), прохання (від просити), умовляння (від умовляти), погроза (від погрожувати), попередження (від попереджувати), заборона (від забороняти). Такі типи мовленнєвих актів використовують для передачі комунікативних намірів, які відрізняються один від одного. Наприклад, мовленнєвий акт наказу відображає високий ступінь впливу на адресата і вимагає обов'язкового виконання, а мовленнєві акти поради, запрошення дають адресатові свободу в ухваленні рішення, причому порада відбувається насамперед на користь адресата.

Заклик як особливий тип мовленнєвого акту має специфічні характеристики, що вирізняють його з-поміж інших типів спонукань. Це такі ознаки, що базовані на протиставленні:

відношення між мовцем і адресатом;

відношення між мовцем, адресатом і третіми особами;

відношення мовця до того, що повинно бути зроблене;

відношення адресата до того, що повинно бути зроблене.

Окрім того, мовленнєвим актам характерні особливі умови успішності, дотримання яких робить процес спілкування несуперечливим, усвідомленим і таким, що сприяє розумінню.

Розглядаючи співвідношення між адресантом та реципієнтом при проголошенні заклику, виявляємо ту особливість, що вони не завжди протиставлені щодо передбачуваної дії (діяльності). Так, у прикладах Закликати до захисту батьківщини; Закликати до боротьби проти епідемії не передбачено, що мовець не буде захищати батьківщину чи боротися з епідемією. З іншого боку, заклик Білла Клінтона до республіканського конгресу «відкласти міжпар- тійні чвари» передбачає, що майбутню діяльність спільно й скоординовано виконуватимуть конгресмени демократичної та республіканської партії. В останньому випадку мовець виключає себе з ряду адресатів заклику. Заклик, який не виключає мовця з майбутньої діяльності, номінують закликом інклюзивної дії. Заклик, що виключає адресанта з ряду реципієнтів, називають закликом ексклюзивної дії. Яскравим прикладом заклику інклюзивної дії в українському політичному дискурсі є витяг зі стенограми прес-конференції Президента України: («Власне кажучи, я хотів би почати нашу розмову з хорошого оптимізму, з хорошого духу, навіть якщо ми говоримо про кризу, навіть якщо ми говоримо про валютну кризу. Ми справимося з нею, ми вийдемо сильнішими з цієї кризи» [11]. Свідченням використання українськими політиками закликів ексклюзивної дії є репліка депутата Б. Тарасюка: «Схаменіться, припиніть чвари. Згадайте про виборців, які чекають від вас мудрих рішень» [12].

Окрім загальної диференціації закликів на інклюзивної та ексклюзивної дії, слід ще зважати на ряд важливих з погляду прагматики типів мовленнєвих актів агітаційного характеру: заклик-лозунг, заклик-апеляція, заклик-звер- нення, заклик-відозва, заклик до насильницьких дій, а також оцінно-немотивований, оцінно- мотивований заклики та заклик до дій, що спрямований на пропаганду винятковості та переваги адресанта.

Заклик-лозунг - це окремий мовленнєвий акт, характерною ознакою якого є те, що він не формує зв'язний текст. Тут у більшості випадків і мовець, і адресат як політичні суб'єкти є деперсоніфіковані, а мовець не виключає себе з числа адресатів мовленнєвого акту. Так, у заклику-лозунгу Прогресивної соціалістичної партії України НАТівські вбивці - геть з України! [10] йдеться про те, що не тільки український народ, але й власне ця політична організація повинна докласти зусиль, аби не допустити інтеграції країни з ПівнічноАтлантичним блоком.

Відмінною рисою заклику-апеляції є той факт, що мовленнєвий акт звернений до адресата з метою спонукати його виступити в ролі судді у суперечці між мовцем та іншою особою, причому опосередкованим адресатом мовленнєвого акту виступає ця інша особа. Приклад такого заклику містить цитата В. Януковича проти опозиції у 2004 р.: «Сьогодні на Майдані створена модель такого режиму, яку вони хочуть для всієї країни: паспортні перевірки, прописки, кордони, обмеження для роботи журналістів. Дискримінація за національною і регіональною ознакою. Це - не свобода, і явно не демократія. Це репресивний режим. Нехай нас розсудить український народ» [14].

Заклик-звернення в українському політичному дискурсі також має свої особливості. Так, мовленнєвий акт представляє зв'язний текст, що місить структурно простіші заклики і призначений для конкретного адресата - суспільства, соціальної групи чи значимого політичного суб'єкта. Прикладом цього заклику є офіційне звернення Б. Загреви до депутатів Волинської обласної ради: «... закликаю: зупиніться перед тим голосуванням [Щодо законів «Про передачу повноважень»]. Давайте повернемося, і так як ми робили, будь-яке інше рішення, ми ж не одне звернення прийняли. Давайте ми дамо в комісії, давайте ми дамо, відповідно, на розгляд, давайте, нехай всі політичні сили візьмуть участь і внесуть туди свої бачення. І тоді видамо цей проект для того, щоб прийняти, дійсно, рішення, яке хочуть волиняни, а не рішення, яке хоче одна політична сила [6].

Заклик-відозва має багато спільного із закликом-зверненням, однак принциповою різницею є те, що цей мовленнєвий акт призначений для деперсоніфікованого адресата. Наприклад: «Закликаю усі державні структури, політичні партії, громадські організації до справжнього об 'єднання зусиль у справі утвердження в нашій країні верховенства права й зміцнення громадянського суспільства» [4].

Особливою формою політичної агітації є заклик до насильницьких дій. Прикметник насильницький у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» витлумачують як «який здійснюється шляхом насильства, заснований на насильстві» [1]. У свою чергу, іменник насильство інтерпретують як «застосування