УДК 811.161.2'42

Івасюта М.І.

ОБРАЗНО-СИМВОЛІЧНІ ПАРАМЕТРИ КОСМОГОНІЧНИХ ПОНЯТЬ У ТВОРАХ ПИСЬМЕННИКІВ БУКОВИНИ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТ.

У статті описано здобутки українських мовознавців у вивченні символів; обґрунтовано актуальність і завдання дослідження; з'ясовано особливості функціонування українських космогонічних символів у творах письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ століття; проаналізовано лексичні та граматичні засоби вираження мовних символів; досліджено особливості функціонування мовних символів у поетичних, прозових і драматичних творах письменників; схарактеризовано перспективи регіональних досліджень української символіки.

Ключові слова: символ, ідіостиль, стилістика художньої літератури.

В статье описываются достижения украинских языковедов в изучении символов; обоснована актуальность и задачи исследования; выяснены особенности функционирования украинских космогонических символов в произведениях писателей Буковины конца ХІХ - начала ХХ столетия; проанализированы лексические и грамматические средства выражения языковых символов; исследованы особенности функционирования языковых символов в поэтических, прозаических и драматических произведениях писателей; охарактеризованы перспективы региональных исследований украинской символики.

Ключевые слова: символ, идиостиль, стилистика художественной литературы.

The article questions the achievements of the Ukrainian linguists in the symbols study; actuality and research tasks are proved; the peculiarities of Ukrainian symbols functioning are analyzed in works of Bukovyna writers (the end of ХІХ th - beginning of the хХ century); lexical and grammatical means of language symbols expression are stated; peculiarities of language symbols functioning in poetic, prose and dramatic pieces of literature are investigated; prospective of regional researches of Ukrainian symbolism is characterized.

Key words: symbol, idiostyle, stylistics of belles-lettres.

Сучасні символологічні дослідження тісно пов'язані з антропоцентричними аспектами лінгвістики, матеріалами й методами суміжних наук, зокрема лінгвофілософії, лінгвокультурології, етнолінгвістики тощо. Особливо важливим є вивчення національної мовної ідентичності, співмірності індивідуальної картини світу із загальномовною, яка свідчить про виразну самобутність національної мови і культури, лінгвоментальні особливості конкретного носія певної мови і всіх мовців загалом. Проблема мовно-культурної ідентичності залишається однією із найактуальніших у сучасній науці і потребує висвітлення її найновіших аспектів на перетині різних підходів сучасної гуманітаристики.

Проблемі дослідження символу присвячено численні праці з філософії, літературознавства, психології тощо. У ХХ - на початку ХХІ ст. в українському мовознавстві питання мовного символу активно досліджують В. Жайворонок, В. Кононенко, О. Сімович; у сучасних наукових розвідках символ розглядають у фразеології (Т. Гапонова, О. Куцик, О. Левченко, І. Намакштанська,

Ю. Новикова, Д. Ужченко, В. Ужченко); фольклорі (М. Бігусяк, З. Василько, Л. Дідківська, Л. Дяченко, А. Мойсієнко, О. Свиридов, Г. Таранюк); художньому тексті (Я Гарасим, Л Голомб, В. Кравченко, Н. Лисенко, О. Переломова, Л. Ставицька, О. Степанюк, О. Таран, М. Філон, С. Чернюк, І. Шапошникова); він є об'єктом лінгвокраїнознавства (словник «Україна в словах», 2004), мовним знаком культури в лінгвістичному аналізі художнього тексту (М. Крупа). Символо- творчість і символовикористання космогонічних понять у творах письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. (Ю. Федьковича, С. Воробкевича, С. Яричевського, І. Діброви, І. Карбулицького, Є. Ярошинської та ін.) ще не були об'єктом спеціального дослідження, чим і зумовлена актуальність нашої роботи. Завдання студій - проаналізувати особливості функціонування образно-символічних лексем у творчості письменників Буковини окресленого періоду.

Творчість письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. - вдячний матеріал для вивчення особливостей функціонування образно-символічних лексем - у мові відображено перетин різних етнокультур: української, румунської, австрійської тощо. Як зазначає російський мовознавець

Хроленко, приналежність письменника до однієї чи іншої культури залежить тільки від ступеня досконалості володіння мовою, розуміючи під цим засвоєння того аспекту мови, який перебуває поза межами власне поняттєвого ядра слова, - передусім національно-культурної конотації слів [7, с. 98]. Більшість майстрів слова Буковини не просто засвоювали мову, але й глибоко відчували її, вважали сховищем народної духовності, адже відомо, що неповторність кожної мови гостро відчуває людина, яка володіє - чи більше того, творить, - кількома мовами [7, с. 98].

Дослідники історії української літературної мови справедливо оцінюють вагомий внесок письменників Буковини у розвиток і становлення єдиної української літературної мови. Не менш важливим є їхній внесок у використання й творення української космогонічної символіки.

Ще з дохристиянських часів наші предки вважали за богів природні стихії, породжені сонцем, вогнем і водою; давні язичницькі уявлення спричинили культ космогонічних предметів і явищ - землі, сонця, місяця, зірок, тобто природи в усіх її виявах, що поставала у протилежності неба і землі. В. Жайворонок зазначає: «Незбагненність породжувала міфічну свідомість, а міф - слово, оскільки людська природа є такою, що осмислення довкілля і себе самого постає у слові, у взаємозв'язках слів між собою, тобто у зв'язному об'єктивованому мовленні - зовнішньо-фізичному або внутрішньо- психічному» [2, с. 166]. Учений підкреслює, що людина зводила руки до неба, бо там були не звідані нею світила - місяць, сонце, зорі, які притягували і насторожували водночас, бо визначали плин людського життя. Відгомін давніх уявлень відображено у словах-символах.

У творах письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. космогонічні символи представлені в образах землі, сонця, місяця, зорі.

Український народ здавна виявляє високу повагу до землі. Л. Кожуховська зауважує, що така повага межує з обожненням: «Землю називають святою і матір'ю, бо з неї створено першу людину, земля годує всіх людей і тварин. Нею клянуться, при цьому