світиться і освітлює землю вночі, а плями на місяці - то Каїн тримає Авеля на вилах [3, с. 82]. Місяць - давній об'єкт поклоніння, до нього звертаються із замовляннями. Народне сприйняття місяця - як молодого хлопця, коханого, тому слово місяць найчастіше і має таке символічне значення: Над Прутом у лузі не місяць зійшов, / То хлопець до кралі-дівчини прийшов (С. Воробкевич, І, с. 24). Уявлення про місяць як про юнака посилюється прикладкою князь - так номінують нареченого: ліричний герой С. Воробкевича звертається до своєї коханої: Опівночі, як князь-місяць / Лячно ме світити, / Чутимеш, як у могилі /Я буду тужити (С. Воробкевич, І, 57). У творах Ю. Федьковича місяць - традиційний народнопісенний образ, уособлення вірного супутника юнака [1, с. 369] - ліричний герой поезії звертається до місяця дністерський царю, апелюючи одночасно до стихій повітря і води, що відображає вірування у магічні сили природи: Місяцю-князю, /Дністерський царю, / Чом ти сховався / За чорну хмару, /Коли ми тяжко, /Коли ми важко (Ю. Федькович, Ш, Т. І, с. 31].
Дітьми місяця і сонця у народній символіці вважали зорі.
Зорі у народі здавна святі й праведні, бо супроводжують людину від народження до смерті [1, с. 254]. У творах письменників Буковини лексеми зоря, зіронька, зірниця найчастіше мають символічне значення «дівчина», «краса»:
Зоре моя ясна, світе мій рожевий, як ти можеш мене отсе питати? (Ю. Федькович, ІІІ, Т. ІІ, с. 51); Дурно і вайкатись, зіронько моя, хлопець пропав! (Ю. Федькович, ІІІ, Т. ІІ, с. 50); Дорога Флоріко, зіронько моя вечірняя, святий ангеле життя мого! - благав з розпуки, мов святу (С. Воробкевич, І, с. 353), а слово зірниця служить об'єктом традиційних порівнянь із дівочими очима: Оченята ті дівочі - / Ясні дві зірниці; / Гляне - в 'яну, як від зору / Злої чарівниці (С. Воробкевич, І, с. 25); Ви - зірниці серед ночі, / Сині очі ви дівочі, / Хто в вас гляне, зазирає, / Тому рай ся отворяє (С. Воробкевич, І, с. 53). При народженні кожна людина отримує свою зірку, що стає на небі [4, с. 58], тому зорі знають долю людини, а слово зоря символізує її: Лети соколом, вороний, / Вже кличуть до бою! Що нам судилось в зорях там - / Те знає Господь Бог лиш сам (С. Воробкевич, І, с. 75); Хоч всі плачуть, хоч всі молять: «Зійди вже раз, зоре /наша ясна, стародавня!» - та вона вовіки / вже не зійде верховинцям, жебракам-калікам (С. Воробкевич, І, с. 125).
Космогонічні слова-символи, представлені у творах письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. лексемами земля, сонце, місяць, зоря, відображають систему давніх вірувань українців, глибокий зв'язок людини і навколишнього світу, одухотворення космогонічних явищ, утілених у слові. У досліджуваному матеріалі наявні різноманітні лексичні і граматичні засоби вираження символів. Найбагатше представлені однослівні символічні номінації, рідше виражені словосполученнями, серед яких переважають ад'єктивні індивідуально-авторські. Символічне значення також розкрите у пареміях, фразеологічних одиницях, стійких порівняннях, через паралелізм, заперечні конструкції; найчастіше через порівняльні конструкції зі сполучниками як, мов.
Функціонування космогонічних символів є різним у поетичних, прозових і драматичних творах аналізованих письменників. Творці поетичних текстів із виразним фольклорним підґрунтям частіше й активніше вдаються до космогонічних образів; прозові твори вимагають ширшого контексту для розуміння певного символу; у драматичних творах символічне значення часто розкрите у пареміях, доцільних і влучних висловлюваннях персонажів з метою характеристики людини чи життєвої ситуації.
Результати дослідження є перспективними для сучасної української символології, оскільки є поштовхом до подальших студій регіональних та індивідуально-авторських особливостей символо- використання та символотворення, уточнення відповідних словників і посібників.
ЛІТЕРАТУРА
Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. - К.: Довіра, 2006. - 703 с.
Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: Нариси. - К.: Довіра, 2007. - 262 с.
Лисенко Н.О. Метафора і символи з компонентом місяць у поетичному ідіостилі Тодося Осьмачки // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць / За заг. ред. Л.А. Лисиченко. - Харків: ОВС, 2002. - Вип. 9. - С. 82-85.
Словник символів / [Потапенко О.І., Дмитренко М.К., Потапенко Г.І. та ін.]; за заг. ред. О.І. Потапенка та М.К. Дмитренка. - К.: Редакція часопису «Народознавство», 1997. - 156 с.
Словник української мови: В 11 тт. - К.: Наукова думка, 1970-1980.
Словник фразеологізмів української мови / Уклад. В.М. Білоноженко та ін. - К.: Наукова думка, 2003. - 1104 с. - (Словники України).
Хроленко А.Т. Основы лингвокультурологии. - М.: Высшая школа, 2004. - 184 с. ДЖЕРЕЛА
Воробкевич С.І. Твори / Упоряд., підгот. текстів, вступ. ст. та приміт. М.Г. Івасюка. - Ужгород: Карпати, 1986. - 562 с. - (Б-ка «Карпати»)
Письменники Буковини другої половини ХІХ - першої половини ХХ століття: Хрестоматія. Частина І / Упоряд. Б.І. Мельничук, М.І. Юрійчук. - Чернівці: Прут, 2001. - 800 с.
Федькович Ю. Твори: у 2-х т. / Упорядкування, вступна стаття, коментарі М.Ф. Нечиталюка. - К.: ДВХЛ, 1960.