УДК 811.161+81'

Дубова О. А.

ЗАКОНОМІРНОСТІ ТРАНСПОЗИЦІЙНИХ ЗМІН

У статті представлені результати дослідження транспозиційних змін як процесів, що регулюються тенденцією системи до симетричної організації і дією закону економії мовних засобів. Тенденція системи до симетричної організації визначає застосування транспозиційних змін для формування потенційної частини мови - предикативів (слів категорії стану). Застосування мовних транспозитів як засобів поповнення номінативних ресурсів наявних частин мови визначається дією закону економії мовних засобів.

Ключові слова: лінгвістична типологія, транспозиція, конверсія, функціональна граматика, частини мови.

В статье представлены результаты исследования транспозиционных изменений как процессов, которые регулируются тенденцией системы к симметрической организации и действием закона экономии языковых средств. Тенденция системы к симметрической организации определяет применение транспозиционных изменений для формирования потенциальной части речи - предикативов (слов категории состояния). Применение языковых транспозитов как средств пополнения номинативных ресурсов существующих частей речи определяется действием закона экономии языковых средств.

Ключевые слова: лингвистическая типология, транспозиция, конверсия, функциональная грамматика, части речи.

The article presents the results of the research of transpositional changes as the processes that are regulated by the system tendency to symmetrical organization and the language means economy law. The system tendency to symmetrical organization causes the usage of transpositional changes for the formation of the potential part of speech - predicatives (the state category words). The usage of language transpositives as the enlarging means of the nominative resources of the present parts of speech is regulated by the language means economy law.

Key words: linguistic typology, transposition, conversion, functional grammar, parts of speech.

У загальному процесі розвитку мови найактивнішими і найпомітнішими є зміни її словникового складу. Ці зміни відбивають якісні і кількісні перетворення в семантичному просторі мови, а також у складі її номінативних способів і засобів. Зміни складу елементарних номінативних одиниць у сучасних мовах, що мають значний обсяг номінативних ресурсів, виявляються не лише у двопланових інноваціях (похідних словах і запозиченнях), айв однопланових. Однопланові інновації є результатом семантичної деривації, вторинної номінації або транспозиції (переходу слів або форм слів до іншої частини мови).

Напевне, для визначення специфіки еволюції мови як комунікативно-семіотичної системи значимими стали б статистичні характеристики, співвідношення двопланових й однопланових інновацій. Однак навіть за відсутності статистичних даних цілком переконливим є той факт, що однопланові інновації належать до активних засобів поповнення номінативних ресурсів сучасних мов, зокрема української. Очевидно, сам цей лінгвальний факт, щоб стати фактом лінгвістичної теорії, вимагає наукового осмислення у світлі загальної проблеми мовної еволюції та відповідно до функціональних й екс- планаторних настанов сучасної лінгвістики [8, с. 144-238].

Дослідження семантичної деривації, вторинної номінації, транспозиції є відносно новим напрямом розбудови лінгвістичної теорії. Типовим явищем для початкових етапів розвитку певних наукових напрямів є відсутність усталеної поняттєво- термінологічної бази. Зокрема, це стосується й терміна транспозиція. У лінгвістичній терміносистемі він фіксується як полісемічний і водночас синонімічний термінам конверсія, перехід частин мови, що, у свою чергу, також виявляють полісемічність. Ми зупиняємося на терміні транспозиція, оскільки, на відміну від терміна конверсія, він застосовується лише до функціонально однорідних одиниць - номінативно елементарних (а не до комунікативних). Вважаємо доцільним обмежити обсяг цього терміна таким значенням: процес перетворення семантичної структури слова, за умови збереження формальної структури, результатом якого є утворення омонімів, що належать до різних частин мови.

Сучасний стан дослідженості явищ транспозиції характеризується вичерпним визначенням різновидів транспозиції (субстантивація, ад'єктивація, нумералізація, прономіналізація, вербалізація, адвербіалізація, предикативація, препозитивація, інтер'єктивація тощо), спробами з'ясувати системні співвідношення між цими різновидами транспозиції і первинною частиномовною належністю слова [1, с. 26-28; 2; 3; 6; 7; 9]. У розгляді цих системних співвідношень спостерігаємо непослідовно диференційований підхід до явищ мови і мовлення. Цілком вірогідною причиною цього є те, що всі транспозиційні процеси обов'язково починають здійснюватися в мовленні. Однак не всі такі процеси завершуються формуванням мовних транспозитів.

У транспозиційних змін виявляється глибоке історичне коріння. Причому як результат транспозиції розглядається не лише омонімія слів, що належать до наявних частин мови, а й становлення лексичного складу нової частини мови. Загальновідомими є такі факти історії мови, які свідчать, що результатом мовної транспозиції було формування нової частини мови - числівника, оскільки прості непохідні числівники утворилися в результаті транспозиції іменників або прикметників [4; 10; 13].

Крім опису транспозиції, в сучасній україністиці здійснюються спроби виявити закономірності, що супроводжують перехід слів або їхніх форм до інших частин мови. Н.Ф. Клименко відзначає можливе звуження парадигми транспозита порівняно з транспонованим [7].

Отже, за обсягом дослідженості транспозиції в сучасній україністиці, визначаються такі специфічні риси цього мовного явища:

транспозиційні зміни спостерігаються протягом тривалої історії мови і сягають навіть праіндоєвропейського періоду;

у сучасній українській мові мовна транспозиція виявляється в субстантивації прикметників і дієприкметників, ад'єктивації дієприкметників, адвербіалізації іменників і дієприслівників, препозитивації іменників і прислівників;

результатами мовної транспозиції є поповнення номінативних ресурсів наявних частин мови;

утворення мовних транспозитів, що стають засобами поповнення номінативних ресурсів наявних частин мови, супроводжується звуженням парадигми.

Подальшим дослідженням транспозиції як явища сучасної української мови, в якому виявляється визначення специфіки еволюції мови як комунікативно - семіотичної системи, передбачається розгляд таких питань:

визначення ролі мовної і мовленнєвої транспозиції для формування лексичного складу мови,

з'ясування причин, що зумовлюють транспозиційні процеси,

визначення функцій транспозиційних