ускладнення спостерігалися при вербалізації дієприкметників, а в сучасній мові виявляються в предикативації прислівників і віддієслівних форм на -но, -то. Транспозиційні зміни, зумовлені дією закону економії мовних засобів, можуть супроводжуватися як звуженням парадигми транспозитів порівняно з транспонованими (субстантивація, адвербіалізація), так і збереженням незмінного обсягу парадигми (ад'єктивація).

Такі розбіжності кількісних співвідношень парадигм транспозитів і транспонованих свідчать про те, що звуження обсягу парадигми не є закономірним процесом, що супроводжує транспозицію. Усі типи кількісних співвідношень парадигм транспозитів і транспонованих визначаються характером семантичних змін транспонованого в процесі утворення транспозита. Якщо транспозити є засобом поповнення частин мови з непроцесуа- льною загальночастиномовною семантикою, то парадигми таких транспозитів не перевищують складу парадигми транспонованих (пор. парадигми субстантивованих прикметників, дієприкметників з транспонованими, ад'єктивованих дієприкметників з дієприкметниками, адвербіалізованих слів, що мають нульову парадигму, з парадигмою іменників). Якщо транспозити є засобом поповнення частини мови з процесуальною загальночастиномовною семантикою (для сучасної української мови - слів категорії стану, а в історії мови - дієслів), то парадигми таких транспозитів набувають більшого обсягу порівняно з транспонованим.

Формування мовних транспозитів як засобів поповнення номінативних ресурсів частин мови з непроцесуальною загальночастиномовною семантикою регулярно супроводжується скороченням обсягу категорійних морфологічних значень (при ад'єктивації дієприкметників скорочуються категорійні значення виду і стану), як взагалі, так і в окремих їхніх елементарних реалізаціях (при субстантивації прикметників скорочується варіювання значень категорії роду, а іноді й значень категорії числа). Скороченням обсягу категорійних морфологічних значень зумовлене тим, що транспозити, формуючись як засоби вираження нових (порівняно з транспонованими) лексичних значень, ускладнюють свою лексичну семантику за рахунок тих елементів, що є аналогами елементів граматичної (синтаксичної або морфологічної) семантики. Унаслідок цього обсяг елементів граматичної семантики скорочується, а отже, скорочується обсяг засобів вираження граматичної семантики - морфологічних форм і, як результат, скорочується обсяг парадигми.

При субстантивації дієприкметників і прикметників синтагматична атрибутивно-субстантивна семантика перетворюється на елемент у структурі лексичної семантики, тому синтагматичні словозмінні категорії перетворюються на референційні (відмінок і число) на синтагматичну несловозмінну (рід). Результатом може стати скорочення числових значень (тільки однина - майбутнє, або тільки множина - підйомні), родових значень (субстантивоване слово має тільки одне з трьох родових значень).

При адвербіалізації синтаксемна семантика перетворюється на лексичну, релятивна семантика виявляється репрезентованою в структурі лексичного значення, тому морфологічні категорії стають надлишковими для загальної семантичної структури слова і повністю втрачаються.

При ад'єктивації лексичне значення ускладнюється елементами-аналогами складників загально- частиномовного граматичного значення (дія), і тому нейтралізуються ті категорії, які репрезентували процесуальне значення - категорії виду і стану.

При формуванні транспозитів, що утворюють лексичний склад частини мови з процесуальною загальночастиномовною семантикою, в таких транспозитах виявляється ускладнення парадигми.

Регулярне використання певної частини прислівників (безлюдно, весело, відомо, порожньо, тепло) і пасивних дієприкметників (засвідчено, поширено, встановлено) у функції предикатів односкладних речень зумовлює набуття прислівниковим і дієприкметниковими формами не тільки синтаксичної специфіки, а й морфологічної. У цих слів виявляються ознаки формування парадигми аналітичних форм, що є засобами вираження предикативних категорій способу й часу. Незважаючи на однойменність із категоріями дієслова, у предикативів формуються двограмемна категорія способу (грамеми умовного і дійсного способу) і триграмемна категорія часу (грамеми теперішнього, минулого й майбутнього). На відміну від дієслова, категорія способу предикативів не має у своїй семантичній структурі грамеми наказового способу, а категорія часу - грамеми давноминулого. Особливості формування парадигми предикативів-транспозитів порівняно з первинними частиномовними ознаками транспонованих словоформ свідчать про те, що в процесі транспозиції парадигма транспонованих може ускладнюватися (транспозиція прислівників) або якісно змінюватися (транспозиція іменників і дієприкметників). Отже, формування специфічних морфологічних властивостей потенційної частини мови - предикативів виявляється у становленні відповідного комплексу категорій і зумовлює зміни морфологічної семантики і ускладнення парадигми транспозитів порівняно з транспонованими.

Виявлені закономірності транспозиційних змін можна узагальнити в такій схемі:

транспозиційні зміни, застосовувані для формування потенційної частини мови - предикативів, зумовлені дією загального правила системології - тенденції системи до симетричної організації; формування мовних транспозитів як засобів поповнення номінативних ресурсів наявних частин мови визначається дією закону економії мовних засобів;

становлення потенційної частини мови як граматичного класу зі специфічними морфологічними властивостями виявляється у формуванні відповідного комплексу категорій і зумовлює ускладнення парадигми транспозитів формами предикативних категорій;

формування мовних транспозитів як засобів поповнення номінативних ресурсів частин мови з непредикативно семантикою регулярно супроводжується скороченням обсягу категорійних морфологічних значень. Таке скорочення зумовлене тим, що ресурсом для нових лексичних значень транспозитів елементи, які є аналогами елементів граматичної (синтаксичної або морфологічної) семантики транспонованих словоформ.

Отже, загальна модель семантичних змін, що виявляються в процесі транспозиції, така: ускладнення загальночастиномовної семантики траспозитів значенням предикативності супроводжується ускладненням категорійних значень, а ускладнення лексичного значення транспозитів - скороченням обсягу категорійних значень.

З огляду на те, що мовні закони мають переважно статистичний, а не абсолютний зміст, перспективи подальшого дослідження вбачаємо в тому, щоб дослідити закономірності траспозиційних змін в діахронному аспекті на матеріалі нумералізації іменників і прикметників, вербалізації іменникових і прикметникових форм.

ЛІТЕРАТУРА

Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови: Академічна граматика української мови. - К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. - 400 с.

Гнатюк