УДК 811.161.2'271

Гринишин М.М.

СТАТУСНО ФІКСОВАНИЙ МОВЛЕННЄВИЙ АКТ ПРОХАННЯ (НА МАТЕРІАЛІ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ ІВАНА ФРАНКА)

Статтю присвячено дослідженню статусно фіксованого мовленнєвого акту прохання в асиметричних ситуаціях спілкування. Виокремлено ознаки і функції цього директивного акту. З'ясовано кореляцію між соціальним статусом мовців і мовними засобами вираження прохання.

Ключові слова: мовленнєвий акт, комунікативна лінгвістика, соціолінгвістика.

Статья посвящена исследованию статусно фиксированного речевого акта просьбы в ассиметричных ситуациях общения. Выделены признаки и функции этого директивного акта. Выяснена корреляция между социальным статусом говорящих и языковыми средствами выражения просьбы.

Ключевые слова: речевой акт, коммуникативная лингвистика, социолингвистика.

The article deals with the research of functional peculiarities of the speech act request in the asymmetrical communicative situation. Special attention is being paid to the correlation between the person's social status and language manifestation of an imperative act request.

Key words: speech act, communicative linguistics, sociolinguistics.

Мовознавці описали прохання як пом'якшене спонукання, що здійснюється в інтересах адресанта у структурно-семантичному [8; 9; 11; 12] та комунікативно-прагматичному [4] аспектах. Прохання досліджують у контексті слов'янського етикету [1; 7; 10; 13]. Соціолінгвістичний аналіз прохання в українській мові розглянуто на матеріалі епістолярного стилю [8]. І все ж цілісного дослідження мовленнєвого акту прохання ще немає. Тому завдання статті - виявити особливості функціонування мовленнєвого акту прохання в асиметричних ситуаціях спілкування («нижчий вищий», «вищий нижчий»), з'ясувавши кореляцію між соціальним статусом мовців і мовними засобами вираження висловлювання прохання. Матеріалом для аналізу слугують приклади діалогічного мовлення та авторські коментарі, відібрані з художньої прози Івана Франка.1

Комунікативний акт прохання серед інших директивних актів має такі ознаки: волевиявлення відбувається в інтересах адресанта з нижчим соціальним та комунікативним статусом; дія, про яку просять, може бути виконана або не виконана (за невиконання дії адресату не загрожують жодні санкції). Отже, ситуація прохання характеризується наперед заданою нижчою позицією адресанта і вищою адресата, що дозволяє віднести директивний акт прохання до соціально фіксованих мовленнєвих актів з висхідним статусним вектором адресанта.

Статусно фіксований мовленнєвий акт прохання містить п'ять типових компонентів: 1) початок розмови; 2) звертання; 3) прохання про прохання; 4) мотивація прохання; 5) власне прохання [3, с. 124]. Центром мовленнєвої дії є власне прохання. Початок розмови і звертання репрезентують фактичну комунікацію, а прохання про прохання і мотивація - додаткові компоненти, які мають місце в ситуаціях, що характеризуються великою різницею соціальних статусів комунікантів, офіційністю, субординаційним реєстром спілкування тощо.

Прохання, як і накази, ілюструють спробу спонукати когось щось зробити, однак ступінь примусу і вибір реакції, зокрема допустимість відмови, у них різні. Адресат у ситуації прохання сприймається як особа, яка не зобов' язана, а тільки може задовольнити бажання мовця.

Широкі можливості альтернативної поведінки адресата - від згоди до заперечення - викликані усвідомленням порушення таких максим ввічливого спілкування, як такт («не порушуй межі особистої сфери!») і великодушність («не утруднюй інших!»), коли конкретна ілокутивна мета конкурує з соціальною [1, с. 171]. Прохання і відповідь на нього утворюють діалогічні єдності, які, залежно від реакції, можуть бути гармонійні чи опозитивні. Реакцією на прохання виступає виконання пропонованої дії, можливість дискусії, право на відступ і навіть відмова. Директивний акт наказу не передбачає такої «свободи» вчинків, невиконання наказів призводить до конфлікту.

І. Мовленнєвий акт прохання в ситуації «нижчий вищий»

1. Функції директивних актів прохання

Дослідники виділяють два блоки функцій директив зі значенням прохання: інтеракціональні та актомовленнєві.

Інтеракціональні функції: апелятивна, ієрархізуюча та емоційна, що уможливлюють ситуацію спілкування. Апелятивна функція прохання полягає в тому, що воно стає стимулом привернення уваги для подальшого інформаційного висловлювання: «- Я би хотів просити... Я би мав пану щось сказати... » (Перехресні стежки, т. 20, с. 312). Ієрархізуюча функція ґрунтується на ввічливості і дозволяє виділити на комунікативній осі нижчу позицію прохача і вищу позицію виконавця послуги. В інституційній сфері при нерівності статусів, особливо коли і на так низьку комунікативну позицію прохача накладається низький соціальний статус, роль ієрархізуючої функції стає особливо актуальною: «- Прошу дуже, ласкавий пане судіє, і то тим більш, що мої гроші, як я вам сказав, уже знайшлися» (Петрії і Довбущуки, т. 22, с. 404). Мовець здебільшого це усвідомлює, знаючи, що просити треба ввічливо, виявляючи своє шанування адресатові, тому що факт вербального прохання не набере ілокутивної сили [10, с. 68]. Емоційна функція характерна для ситуації благання, моління, коли мовець, виражаючи свій емоційний стан, апелює до почуттів співрозмовника і тим самим викликає співчуття, жалість, а відтак і бажання виконати послугу [1, с. 158]: «- Але ж ...на милість бога ... ваша ясновельможність ...не дайте марно пропадати чоловікові!» (Петрії і Довбущуки, т. 22, с. 432).

Актомовленнєві функції. Основною з них є вираження мовцем увічливого звертання до співрозмовника з метою спонукати його до виконання / невиконання певної дії («прохаю, хочу, щоб ти виконав / не виконав дію, у якій я зацікавлений»). Залежно від типу дії, до якої спонукає адресант, виокремлюємо прохання про виконання мовленнєвої послуги та прохання про здійснення дієвої послуги [1, с. 159].

Наведемо приклади прохань першого з названих різновидів.

Спонукають адресата до такої мовленнєвої реакції, яка б надала адресантові потрібну інформацію «просячи, хочу, щоб ти поінформував мене».