и над ы на місці давнього [і]. А. Свашенко припускає, що така перевага, зокрема в мові актових книг Кролевецького міського уряду XVII-XVIII ст., свідчить про вужчу вимову [и], наближену до [і], незалежно від походження цього [и] [12, с. 114].
В. Передрієнко, досліджуючи українську літературну мову XVIII ст., зазначає, що про живу вимову [и] у пам'ятках письма цього періоду свідчать також: а) заміна літери і на y в пам'ятках, написаних латинкою, тоді як звук [і] відтворюється здебільшого літерою і: Koly sudzena wid boha z neba, Tuzyty mini bilsze ne treba (Вал. 125); Maty Ukraina kozackoho syna na slawu porodyla (Руд. 20); б) використання и в деяких словах, характерних для живого мовлення, де цей звук міг вимовлятися лише по-народному: пилную (СЗ ІІ 2а), питалися (АО 75), опинився (ІЗ 42б) [9, с. 99]. На використання графеми у на позначення [и] в латиничних джерелах вказує Н. Маліневська: prybihaiu (Кон., 169, 1), krasy (Ч., 31, 19), sydyt (Шпр, 65, 45), wofy (Пер., 106, 26) [8, 311]. Дослідниця, дотримуючись думки В. Німчука, зазначає, що лінгвістичні дослідження джерел XVII-XVIII ст. доводять, що вже на той час були всі підстави розглядати голосний [и] як звук середньо-високого піднесення, перед яким приголосні були не палаталізовані [8, с. 311].
Континуанти праслов'янських груп *gy, *ky, *xy в рукописних апокрифічних збірниках XVII- XVIII ст. передаються сталими сполученнями г, к, х + и (ї), незалежно від походження слова і самої позиції цих сполук у слові, напр.: сл@ги (ІР25), наКи (3Тс72; 3ПП75), мЦзики (4HflXVIII285), гріхи (4СтС196) варзо оувогие (2Др64) та ін. І лише зрідка фіксуємо написання з гьі, кьі, напр.: овлакші (4ІР(Ф)258), книш (2Крх395), mUku жадной (4ПП23), розвойникш (3ПП78).
Отже, у мові західноукраїнських рукописних апокрифічних збірників XVII-XVIII ст. чітко виявилася одна з основних рис фонетичної системи української мови - злиття етимологічних [і], [ьі] в [и]. Відображення живої вимови [и] в інших писемних пам'ятках зазначеного періоду засвідчує спільність тенденції розвитку цього звука на всій українській мовній території.
ЛІТЕРАТУРА
Бевзенко С.П. До характеристики мови оповідань з «Фізіолога» з Углянського збірника XVII ст. «Ключ» // Ужгород. держ. ун-т. Доповіді та повідомлення. Серія філологічна. - № 4. - Ужгород, 1959. - С. 35-38.
Бичкова Т.С. Південно-західні діалектні риси в апокрифах у контексті становлення української літературної мови // Діалектологічні студії. 5: Фонетика, морфологія, словотвір. - Львів: Інсти-тут українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ, 2005. - С. 39-48.
Бичкова Т.С. Депалаталізація приголосних у мові рукописних апокрифічних збірників ХУП-ХУШ ст. // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. - Вип. 425: Романо-слов'янський дискурс. - Чернівці: Рута, 2008. - С. 95-99.
Булаховський Л.А. Питання походження української мови. - К.: Вид-во АН УРСР, 1956. - 220 с.
Житецький П. Нарис літературної історії української мови в XVII віці. З додатком словника книжної української мови за рукописом XVII в. - Львів: Укрвидав, 1941. - 204 с.
Залеський А.М. Про конвергенцію давніх ы, і в південно-західних говорах української мови // Праці ХІІІ Респ. діалектолог. наради. - К.: Наук. думка, 1970. - С. 34-51.
Історія української мови: Фонетика. - К.: Наук. думка, 1979. - 367 с.
Маліневська Н. Кирилиця і латиниця як засоби передачі фонетичної системи української мови XVП-XVПI ст. // Матеріали VI Міжнародного конгресу україністів. Мовознавство: Збірник наукових статей. - К., 2007. - Кн. 5. - С. 307-315.
Передрієнко В.А. Формування української літературної мови XVIII ст. на народній основі. - К.: Наук. думка, 1979. - 144 с.
Перепелиця С. Мова апокрифічного збірника XVIII століття з буковинського села Іспас // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. - Вип. 116. Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2001. - С. 74-83.
Півторак Г.П. Формування і діалектна диференціація давньоруської мови. - К.: Наук. думка, 1988. - 280 с.
Свашенко А.О. Фонетичні особливості мови актових книг Кролевецького міського уряду XVII-XVШ ст. у порівнянні з сучасними говорами (вокалізм) // Вісник Харківського ун-ту. Серія філол. - Харків: ХДУ, 1965. - Вип. 1. - С. 108-116.
Станівський М.Ф. Мова буковинських пам'яток XVIII ст. // Научный ежегодник Черновицкого ун-та за 1957 год. - Чернівці: ЧДУ, 1958. - С. 158-160.
Ткаченко О.Б. Українська фонетика на історико-типологічному тлі // Мовознавство. - 1998. - № 2-3. - С. 14-25.
Филин Ф.П. Происхождение русского, украинского и белорусского языков. - Л.: Наука, 1972. - 655 с.
Шахматов О., Кримський А. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятків письменської старо- українщини. - К., 1924. - 208 с.
Шевельов Ю. Історична фонологія української мови. - Харків: Акта, 2002. - ХІІ. - 1054 с.
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ НАЗВ
Бр БоршевицькийрукописXVIIIст. // Франко І. Апокрифи і легенди з українських рукописів. - Т. 4. - Львів, 1906.
ГБ Рукопис Георгія Білявського XVIII ст. // Франко І. Апокрифи і легенди з українських рукописів. - Т. 4. -
Львів, 1906.
Д Дубовецький рукопис XVII ст. // Франко І. Апокрифи і легенди з українських рукописів. - Т. 1. - Львів,
1896; Т. 2. - Львів, 1899; Т. 3. - Львів, 1902; Т. 4. - Львів, 1906.
Др Дрогобицький рукопис XVIII ст. // Франко І. Апокрифи і легенди з українських рукописів. - Т. 1. - Львів,
1896; Т.