стала вбачатися якісна подібність. Архаїчні концепти сформувалися внаслідок анімістичних уявлень, тобто перенесення людських властивостей на живу й неживу природу відбувалося прямо. Натомість метафоричні переноси людського на нелюдське ґрунтуються на спільних ознаках зіставлюваних об'єктів. Отож, антропоморфні концепти в загадках мають два способи вираження - персоніфікацію та метафору, які є етапами в еволюції свідомості носіїв мови, а відтак і мовної картини світу українських загадок.
За Беджаменом Лі Уорфом, ми членуємо світ так, як нам підказує мова. Категоризація світу здійснюється відповідно до мовних категорій. Таким чином, мовні структури зумовлюють нашу поведінку й формують наше мислення, яке оперує категоріями даної мови [9, с. 168].
Загадка як особливе мовне утворення стала специфічним засобом категоризації навколишньої дійсності. Мовний простір українських загадок визначається лексиконом, який використовується для кодування відгадок, та семантичними переносами. Останні відбуваються внаслідок взаємодії, з одного боку, значеннєвого плану кодового денотата (тобто одиниці в тексті загадки, яка вказує на денотат відгадки [1, с. 187]) і його ситуативного оточення в загадці, а з іншого, денотата відгадки і його потенційного ситуативного оточення, яке виводиться з досвіду носіїв мови та закріплене в їхньому знанні про світ.
Кодування денотата відгадки здійснюється за допомогою кодового денотата та одиниць, які позначають атрибут та/або дію, виконувану кодовим денотатом.
Персоніфікація та антропоморфна метафора є двома засобами категоризації людини в українських загадках. Відповідно, антропоморфна категоризація в загадках визначається на підставі фреймів та сем, що актуалізуються антропоморфним лексиконом загадок.
Фрейми є схематичним представленням життєвої ситуації [10, с. 54]. Фрейми загадки являють собою ситуації представлення досвідного уявлення про денотати відгадки.
Антропоморфна метафора вибудовується на підставі використання кодового денотата зі сфери осіб, а атрибутивний та предикативний компоненти загадки належать до реляційних щодо осіб сфер (зокрема, сюди належать назви на позначення частин тіла людини, одягу, людських дій). При цьому зіставляються фрейми загадки та відгадки в такий спосіб, що між компонентами цих фреймів встановлюється відношення аналогії, але при цьому фрейми загадки й відгадки вибудовуються відповідно до досвідних уявлень носіїв мови про сферу, відповідно до якої вибудовано цей фрейм. Наприклад, кодування помела назвою особи пані уможливлює кодування вірьовки, якою перев'язано помело, лексемою жупан, що є реляційною для сфери осіб: 2037 Прийшла пані в синьому жупані, Шаталася, моталася, Під піч заховалася (Помело).
Визначивши моделі антропоцентричного кодування, ми з'ясовуємо специфіку етнічного мислення та місце людини в загадці як окремого вияву етнокультурної свідомості. Застосування семного аналізу дозволяє виявити різницю між персоніфікованими загадками та метафоричними.
У персоніфікованих загадках антропоморфне кодування здійснюється на фреймовому рівні. У метафоричних загадках антропоморфне кодування здійснюється на підставі спільних сем між кодовим денотатом та денотатом відгадки. Це означає, що в персоніфікованих загадках характеристика загаданого об'єкта здійснюється на підставі цілого тексту загадки і не містить семантичної мотивації. Персоніфікованими стають явища природи, оскільки цей шар загадок найдавніший [11, c. 334]. Загадки про рослини, тварин, предмети та саму людину ґрунтуються вже на метафоричних переносах.
На підставі того, що явище бачиться як особа, фрейм загадки залучає лексеми з антропоморфної сфери, які позначають тіло, одяг та дії людини. Темна ніч позначається чорним жупаном, а золоте вбрання особи кодує світлий день: 414 Котилася тарілочка по крутій горі; прийшла баба чорна, на ній жупан чорний, і надворі стало чорно (День і ніч); 404 Золоте вбрання скидає, потім нове одягає (День). Персоніфікація дня і ночі назвами осіб базується на аналогійному зіставленні сфери явищ природи та людини, при якому не залучаються зовнішні ознаки. Темнота й світло позначаються назвами одягу в рамках фрейму людини, тобто ці ознаки є похідними від обирання метафоричної сфери людини.
Персоніфікована доба кодується лексемою лице: 416 Одна половина лиця біла, а друга половина лиця чорна (День і ніч). Як у попередніх загадках ніч і день протиставляються за ознаками «темний» - «світлий», що в загадці позначається кольорами чорний - білий.
Персоніфікований мороз кодується за допомогою людського атрибута борода: 191 Ходить, блудить, мандрує, Мости з леду будує. Старий он, сивий он, А борода з волокон. (Мороз); 192 Старий дідо сідою бородою воду хлепче (Мороз).
Мовним засобом персоніфікації явищ також є використання лексем на позначення дій особи: 62 Один біжить, другий лежить, третій кланяється (Небо, зорі, місяць).
Явища, що розминаються в часі, позначаються назвами осіб, які розминаються в просторі. При цьому використовуються лексеми ховатися, прийти, піти, іти, зійтися: 115 Сестра до брата прийшла, а він від неї ховається (Місяць і сонце); 116 А) Золотий пішов, а срібний прийшов; Б) Золоте сховалося, а срібне показалося (Сонце і місяць); 130 Два брати весь вік живуть, Один на одного дивляться, А докупи не зійдуться (Небо і земля);
415 Сестра до брата в гості йде, а він од неї ховається (День і ніч).
Рух, просторове переміщення явищ кодуються в загадках лексемами ходити, іти, бігти: 40 Хто ходить по миру без ніг, без торби? (Місяць); 149 Без коліс, без ніг, а біжить як день, так і ніч (Річка); 154 Без ніг, а біжить; без рук, а рукава має (Річка); 165 Без рук, без ніг, а цілий світ перейде (Вода); 173 Хто вік біжить і не втомиться? (Вода в річці);