Та в червоних намистах Стала пава молода. І збігаються всі діти, Щоб на неї поглядіти: За намисто кожне - смик! Та й укине на язик (Вишня); 743 У вінку зеленолистім, У червоному намисті Видивляється у воду На свою хорошу вроду (Калина).
Красуні у вінках кодують лілії: 819 Стоять красуні на воді, Вінки на них білі й золоті (Водяні лілії).
Як і в процесі метафоричного переносу «колір одягу - колір рослини», кодування здійснюється на підставі кольорової тотожності прикрас, з одного боку, та листя й плодів дерева - з іншого. Білий і жовтий кольори лілій кодуються білими й золотими вінками, а зелене листя калини - зеленолистим вінком.
Хоча в таких загадках відсутній якісний зв'язок між кодовим денотатом та денотатом відгадки, однак якісне зіставлення імплікується атрибутом денотата відгадки, який переноситься на антропоморфний фрейм загадки. В даному випадку це кольорова характеристика. Маємо метафору «колір одягу - колір рослини». Семи атрибутивних одиниць на позначення одягу не актуалізуються при метафоричному зіставленні. Ключовою характеристикою тут стає колір, який у відгадці належить відгадковому денотату, а в загадці - атрибутивній мовній одиниці на позначення одягу. Відтак якісне ототожнення денотатів відбувається на фреймовому рівні, тобто наявна мовна семантизація ознак об'єкта загадки.
Отже, мовна картина світу українських загадок еволюціонувала, що видно зі способів антропоморфного кодування - персоніфікації та антропоморфної метафори. Метафора є переносом між нереляційними досвідними сферами на підставі спільної ознаки, яка на семантичному рівні закріплюється як сема лексико-семан- тичного варіанта. Натомість персоніфікація являє собою образне зіставлення об'єктів нере- ляційних (що виражається у мовному плані) сфер. Зазначені способи кодування не мають чіткої межі в синхронному аспекті, але в діахронії вони пов' язані з двома якісно відмінними світоглядами, тому недоцільно ототожнювати ці два мовні явища.
У подальшому цікавими можуть бути дослідження семантичних переносів, які залучають людську сферу, в інших паремійних текстах (прислів'ях, приказках), адже антропоморфізм властивий мові загалом, оскільки, як і загадка, вона є продуктом людської свідомості.
ЛІТЕРАТУРА
Волоцкая З.М. Лексика болгарских загадок (опыт составления семантического словаря загадок) // Славянское и балканское языкознание. Проблемы лексикологии. - М.: Наука, 1983. - С. 187-204.
Головачева А.В. К вопросу о прагматике загадки // Исследования в области балто-славянской духовной культуры. Загадка как текст. 1. - М.: Индрик, 1994. - С. 195-213.
Елизаренкова Т.Я., Топоров В.Н. О ведийской загадке типа brahmodya // Паремиологические исследования. - М.: Наука, 1984. - С. 14-46.
Олицетворение // Литературная энциклопедия. - 1934. - Т. 8. - [Електронний ресурс]: http://feb- web.ru/FEB/LITENC/ENCYCLOP/le8/le8-2831 .htm.
Онищенко Г.А. Мовна структура української народної загадки: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровський національний ун-т. - Д., 2006. - 20 с.
Словарь литературных терминов / Ред.-сост. Л.И. Тимофеев и С.В. Тураев. - М.: Просвещение, 1974. - 509 с.
Тайлор Э.Б. Первобытная культура. - М.: Изд-во полит. л-ры, 1989. - 573 с.
Топоров В.Н. Из наблюдений над загадкой // Исследования в области балто-славянской духовной культуры. Загадка как текст. 1. - М.: Индрик, 1994. - С. 10-117.
Уорф Б.Л. Отношение мышления к языку // Новое в лингвистике. - М.: Изд-во иностр. л-ры, 1960. - Вып. 1 - С. 135-168.
Филлмор Ч. Фреймы и семантика понимания // Новое в зарубежной лингвистике.- М.: Прогресс, 1988. - Вып. 23. - С. 52-92.
Франко І.Я. Останки первісного світогляду в руських і польських загадках народних // Франко І.Я. Твори: У 50 т. - Т. 26. - С. 332-346.