УДК 808.3-541.2

Кардащук О. В.

СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ПРОСТОРУ ЯК ФРАГМЕНТ МОВНОЇ КАРТИНИ СВІТУ

У статті розглянуто модель семантичних відношень у лексиці в межах семантичного поля простору, виділено мікрополя, лексико-семантичні групи, визначено зв'язки між окремими еламентами мовної картини світу.

Ключові слова: лексика, семантичне поле простору, мовна картина світу.

В статье рассмотрена модель семантических отношений в лексике в пределах семантического поля пространства, выделены микрополя, лексико-семантические группы, определены связи между отдельными элементами языковой картины мира.

Ключевые слова: лексика, семантическое поле пространства, языковая картина мира.

The model of semantic relation within the bounds of semantic field of space is analyzed. The microfields and semantic groups are stated. The connections between some elements of language worldview are investigated.

Key words: vocabulary, semantic field of space, language worldview.

У лінгвістичних розвідках існує думка, що для вирішення комплексу питань стосовно «мовної картини світу» треба говорити про «мовну модель світу». Семантичні об'єднання слів об'єктивно існують у мові. Моделювання мови ставить на меті розкрити побудову мови.

Найбільш розповсюдженими в наш час є рівнева та польова моделі мови. Теорія рівнів була досліджена в працях Е. Бенвеніста, американських лінгвістів тощо, які пропонують виділяти чотири рівні: фонемний, морфемний, лексемний, семемний [5, с. 15]. Для нашого дослідження важливо, що теорія рівнів пов'язана з двома моментами: знаходження тих великих блоків, чи компонентів, на які розпадається система мови, з одного боку, та встановлення їх співвідношення всередині цієї системи - з іншого.

Ми поставили на меті з'ясувати структуру семантичного поля «простір» як складової частини мовної картини світу.

Виділяється декілька планів дослідження категорії простору. Один з них полягає у вивченні співвідношення логічної і мовної картини просторових уявлень (Ю. Д. Апресян, Р.П. Зорівчак, А.Н. Журинський та ін.). Другий план досліджень представлений працями, в яких простежуються системні синонімічні та антонімічні семантичні відношення (О.В. Афанасьєва, Т.Г. Линник, О.В. Кардащук тощо). Третій план репрезентують дослідження діахронічного спрямування, в яких з' ясовується історія розвитку лексем зі значенням простору (М.С. Лаврентьєва, Г.Н. Лукіна, К.П. Смоліна та ін.).

Отже, актуальність теми визначається тим, що до цього часу не з'ясовано питання про статус концепту «простір», його семантичне наповнення та системні відношення всередині семантичного об'єднання (семантичні поля).

Основні параметри загальної схеми моделі складають відношення, які визначаються категоріями пізнання й сферами буття. Наповнення моделі, з'ясування інших видів відношень у лексичній семантиці відбувається через розкриття змісту категорій пізнання й багатоплановості сфер буття.

Категорії пізнання - це широкі, фундаментальні поняття, це уявлення людини про середовище, у якому вона існує. У філософській та лінгвістичній літературі визначають такі категорії буття: простір, час, рух, якість, кількість, відношення тощо. Кількість може бути різна (В. Морковкін визначає сім категорій, Ю. Караулов - дев'ять [3, с. 25]), але в усіх класифікаціях присутня категорія «простір». Простір - це сукупність відношень, що означають: 1) координацію співіснуючих об'єктів; 2) їх розташування відносно один одного; 3) порядок розташування одночасно співіснуючих об'єктів; 5) характеристика місця розташування об'єктів; 6) напрямок [2, с. 4].

Основні моменти змісту категорії простору - це загальні, досить широкі поняття. Вони конкретизуються в більш вузьких поняттях, предметах і явищах дійсності та фіксуються у філософських, енциклопедичних словниках, у класифікаційних схемах ідеографічних словників, у спеціальних та лінгвістичних розвідках, які присвячено дослідженню окремих груп слів.

Дані цих джерел допомагають подальшому розкриттю змісту категорії простору [6, с. 7].

Описуючи зміст семем з елементом «простір» ставимо на меті перевірити можливість компонентного аналізу досить великої групи лексичних одиниць, яка вичленовується із семантичного континууму з деякими труднощами.

Встановлення елементів змісту «простір» було почато з розгляду словникових формулювань відібраних семем: «який постійно перебуває, живе...», «той, що має форму півкола», «той, що знаходиться всередині чого-небудь», «кулеподібний, кулевидний», «який діє, відбувається на земній поверхні», «який займає великий простір», «який має велику довжину», «який не виходить за певні межі». Тільки на основі словникових формулювань, як з'ясувалося, важко встановити зв' язки сем. Тому був використаний метод зіставлення семем, логічний аналіз тощо. За системного опису лексики в сучасному мовознавстві все частіше застосовується методика семантичного поля, що, крім відношень елементів лексико- семантичної групи, передбачає також просторову організацію тих чи інших сфер лексики, позиційні відношення лексичних елементів у структурі семантичного поля тощо.

Застосування компонентного аналізу при дослідженні семантичних полів дозволило розкрити динаміку змістових взаємовідношень усередині польової структури.

Пропонуємо розглянути деякі особливості різнорівневих засобів мовної репрезентації категорії простору. Простір є одним з найважливіших параметрів матеріального світу. У зв'язку з антропоцентричним характером мислення й мови, простір визначається в мовленнєвій діяльності як загальне поняття локума (місця), в межах якого здійснюється наше буття, а потім і як деякого просторового орієнтира, стосовно якого визначається місцезнаходження, місце- розташування предметів.

Семантичні поля структурно й семантично об'єднуються у вищі одиниці системної організації лексики, а саме: у макрополя, з яких складається вся лексична система мови. Організуючим центром макрополя (лексико - граматичного семантичного поля) стає те ядро поля, яке має найбільш узагальнену семантику, тобто значення «простір». Мікрополе (МП) в структурі лексико-граматичного семантичного макрополя являє собою змістовий, логічний підклас лексико-семантичного поля однієї частини мови. Мікрополе відрізняється від лексико-граматичного поля об'ємом змісту: сума об' ємів змісту мікрополів, що