Так, до складу ЛГСП «простір» входять такі мікрополя: об'єднання мікрополів прикметників української мови зі значенням простору, дієслів, іменників тощо.

Лексико-граматичне семантичне мікрополе прикметників української мови зі значенням простору ЛГСМ-1 складають такі мікрополя з відповідними лексико-семантичними групами (ЛСГ):

МП-1 «Протяжність»: ЛСГ-1 «у довжину» - довгий-1 (цифра позначає значення, зафіксоване у Словнику), далекий-2, близький-2; ЛСГ-2 «у ширину» - широкий-1, вузький-1, розлогий-1; ЛСГ-3 «за висотою» - високий-1, низький-1, низовий-2; ЛСГ-4 «у глибину» - глибокий-1, мілкий-1, бездонний-2; ЛСГ-5 «за багатьма параметрами» - великий-1, маленький-1, мініатюрний-1; ЛСГ-6 «протяжність у конкретних одиницях» - двометровий-1, метровий-1, семимильний-1; ЛСГ-7 - товстий-1, тонкий-1, волосний-1;

МП-2 «Локація»: ЛСГ-1 «у певному просторі» - далекий-1, близький-1, локальний-1; ЛСГ-2 «у різних частинах ряду» - кінцевий-1, останній-1, сусідній-1; ЛСГ-3 «у куті» - кутовий-1, закутний- 3; ЛСГ-4 «у напрямі» - косий-1, паралельний-1, горизонтальний-1; ЛСГ-5 «відносно поверхні / глибини» низинний-1, підводний-1, наземний-1; ЛСГ-6 «відносно частин світу» - південний-1, східний-1, полярний-1; ЛСГ-7 «відносно сфер буття» - небесний-1, болотний-1, водяний-1;

МП-3 «Особливості простору»: ЛСГ-1 «членування простору» - протилежний-3, лінійний-3 перетятий-2; ЛСГ-2 «зайнятий / вільний простір» - чистий-6, обмежений-1, відкритий-4; ЛСГ-3 «замкнений / незамкнений» - закритий-3, герметичний-1, безмежний-1; ЛСГ-4 «характер поверхні» - рівний-1, спадистий-1, гористий-1;

МП-4 «Форма»: ЛСГ-1 «складний за формою» - звивистий-1 кручений-1, ромбічний-1; ЛСГ-2 «без форми» - аморфний-2, безформний-1; ЛСГ-3 «круглий» - овальний-1, дугоподібний-1, округлий-1; ЛСГ-4 «форма конуса» - конусний-1, конічний-1, конусоподібний-1; ЛСГ-5 «прямий / кривий» - горбатий-1, прямий-1, круглий-1; ЛСГ-6 «тупий / гострий» - гострий-1, гостроверхий-1; ЛСГ-7 «різної форми» - шишкоподібний-1, грушовидний-2, вилоподібний-1.

Лексико-граматичне семантичне поле-2 (ЛГСП-2) становлять дієслова, які в мовній свідомості людини узагальнюються в двох типах значень: статичної локалізованості й динамічної локалізованості об'єктів стосовно один одного:

МП-1 «Недифереційоване щодо простору положення» (знаходитися, перебувати);

МП-2 «Просторове положення» (стояти, сидіти, лежати, висіти);

МП-3 «Каузативне й автокаузативне просторове положення» (покласти, посадити);

МП-4 «Переміщення в одному напрямку» (ввійти, вийти, перелетіти, внести, перенести);

МП-5 «Локалізований рух об'єктів» (ворухнутися, вертітися, нахилятися).

Серед іменників просторової семантики (ЛГСП-3) первинне просторове значення мають іменники абстрактної семантики - простір, місце, розташування, напрям тощо. Саме вони репрезентують видосеми першого порядку, а слово простір - родосему, і становлять ядро лексико-граматичного семантичного поля «простір», і це дозволяє вважати ці слова метасловами.

До ЛГСП-3 входять такі МП:

МП-1 «Протяжність у просторі» (довжина-1, дорога-1, широкий-1,2);

МП-2 «Напрямок у просторі» (дорога-3, лінія-1,2)

МП-3 «Обмежений простір» (ліс-1, стіна-1, суша-1, фрагмент-1, лінія-4);

МП-4 «Розташування у просторі» (ядро-1, периферія-1);

МП-5 «Локалізація у просторі» (дорога-2, ліжко-2, кімната-1, лазня-1, домовина-2);

МП-6 «Характер поверхні» (ландшафт-1,3; долина-1, цілина-1).

У результаті дальшого членування мікрополів виділяються тематичні і лексико-семантичні групи, синонімічні ряди, антонімічні протиставлення. Перевагою такої парадигми є, по-перше, виділення всіх видів семантичних об'єднань слів (полів, груп тощо), по-друге, наявність «точки відліку» - ідеографічних відношень, що можуть бути покладені в основу всієї сукупності відношень між значеннями слів, по-третє, уточнення критерію виділення семантичного поля, лексико-семантичних груп.

Внутрішня структура поля може бути описана в двох аспектах - статичному й динамічному. Статичне уявлення структури поля пов'язане з визначенням ядра, периферії та їх конкретною характеристикою. Виявлення зв'язків і відношень, що виникають між одиницями поля, складає динамічний аспект вивчення цього явища мовної дійсності.

При дослідженні окремих фрагментів лексико-семантичної системи (семантичне поле - СП, мікрополе - МП, лексико-сематична група - ЛСГ) встановлено, що кожен такий фрагмент не існує окремо, а обов'язково пов'язаний з іншими. Тому ті семи, які складають ядро одного поля, входять до периферії іншого поля. Таким чином, можна відзначити самостійність значення поля, підсистеми, з одного боку, і залежність окремого від системи - з іншого. Системність полягає не стільки у поділі предметів на їх елементи, скільки в поєднанні їх в одне ціле.

Семантичні відношення в лексиці характеризуються дифузністю, відсутністю різких переходів від однієї лексико-семантичної групи до іншої, між мікрополями та семантичними полями взагалі. Так семеми, що складають структуру СП «простір», різні за своєю специфікою: семеми, що входять до складу лексеми, похідні семеми. Найсуттєвішою рисою семантичної структури лексеми є мотивованість семем у цій структурі. Під мотивацією розуміємо, за словами Є. Куриловича [4, с. 453], входження певної лексичної одиниці до системи, з'ясування властивостей, за допомогою яких її можна порівняти з іншими одиницями системи.

Під семемною мотивацією розуміється наслідування певною семемою семантики іншої семеми того ж слова. Внутрішньослівна мотивація може здійснюватися на базі основного значення, а також на базі неосновних значень цього ж слова, тобто виникає дериват з новим значенням (при цьому використовується існуюча звукова оболонка). У всіх випадках встановлення відношень між семемами, входження семеми до певного поля, групи потрібно, на наш погляд, враховувати зв'язок цієї семеми з іншими в лексемі. Аналіз структури лексеми (під лексемою розуміємо багатозначне слово) необхідний для того, щоб у ході подальшого розгляду мовного матеріалу показати, як мікроструктура лексеми співвідноситься зі структурою семантичного поля, довести, що структура лексеми є детермінантом окремої семеми, яка входить до її складу.

Специфіка семантичних полів (семантичних парадигм), які формуються семемами багатозначних слів, полягає в тому, що вони співвідносяться з однією лексемою як одиницею плану вираження, проте через засоби плану вираження виявляються диференційованими окремі значення полісемантичного слова.

Отже,