Концепт БОГ також може бути представлений у вигляді сценарію, наприклад, Євангельська історія життя Христа на землі: народження, духовний ріст, хрещення, спокушення в пустелі, служіння, смерть, воскресіння, служіння в небесному храмі.

Концепт БОГ як абстрактний концепт високого рівня складності також існує як комплексна, узагальнена мисленнєва одиниця - гештальт. Гештальт може розглядатися як початкова сходинка процесу пізнання - найзагальніші нерозчленовані знання неспеціаліста [3, с. 38]. Таке базове гештальтне уявлення про Бога, в мові відображено, наприклад у пареміології:

L'homme propose, Dieu dispose.

Dieu ne veut pas la mort du pйcheur.

Les voies du Seigneur sont impйnйtrables.

Il vaut mieux s'adresser а Dieu qu'а ses saints.

Les dieux aveuglent ceux qu'ils veulent perdre.

Фреймове уявлення концепта БОГ становить когнітивні моделі, які структурують досвід пізнання Бога (його якості, ролі та дії).

Здатність культурного концепта до історичного розвитку, розширення і варіювання його змістового наповнення в процесі зміни культурного середовища, в якому він функціонує, передбачає існування його передконцептуальної основи, яка називається архетипом.

За даними філософів і лінгвістів [20, с. 22-24], люди не завжди уявляли світ у вигляді концептів у сучасному їх розумінні, але у вигляді певних усталених форм, які сягають корінням у культове мислення, народну творчість, пам'ять людства [4]. Концепти - вербалізовані чи ні - є результатом усвідомленого осмислення інформації, яку отримує людина [7, с. 90-91], при цьому у свідомості людини є певна «безмежна, що не піддається визначенню, частина < ... >, ряд невідомих факторів, які утворюють те, що ми називаємо несвідомим» [22, с. 156-157], та частина психічного змісту, яка ще не пройшла будь-якої свідомої обробки і представляє собою тільки безпосередню психічну даність [22, с. 156-157].

На думку К. Юнга, у світі немає жодної суттєвої ідеї без її історичних праобразів, і всі вони сягають, врешті-решт, «архетипічних праформ» або «архетипів», що лежать в їх основі [22, с. 156-157]. Таким чином, дослідження концепта БОГ було б неповним без дослідження праобразу цього концепта в людській свідомості.

Під архетипом розуміємо певне тьмяне, невиразне, несвідоме відчуття, яке ще не було опредмечене словом, за С. Аверинцевим, це «схеми людського духу». Засобами виявлення архетипів несвідомого є релігія, міфи, легенди, казки, поезія, де відбувається їх поступове шліфування і трансформація в теми, сюжети, символи, все більш бездоганні за формою і всеохоплюючі за змістом [20]. Як наслідок, ці несвідомі символи отримують ім'я, набувають статусу концепта і знаходять своє місце в картині світу.

Мовою сучасної когнітології архетипи можна назвати передконцептуальною основою для формування структур знання. Це генетично найдавніші форми мислення, які роблять свій внесок в адекватне опрацювання інформації людиною. У чистому вигляді вони не входять у свідомість, але завжди поєднуються з певними уявленнями людського досвіду і піддаються свідомому опрацюванню [1, с. 27; 5, с. 76].

Під впливом ідей К. Юнга архетип розглядається як праформа свідомості [22; 23]. На його думку, у поетів та інших видатних людей до їх власного голосу приєднується інший, який ніби йде з глибин свідомості, перевершуючи свідомий розум. Це певні «праформи», які пізніше назвали «колективним підсвідомим» [24]. «Для мене було важливо показати, - стверджує Юнг, - що архетипічні ідеї належать до непорушних основ людського духу. Як би довго вони не залишалися забутими або під гнітом, вони завжди повертаються часто в дивно зміненому вигляді з якимись особистісними вивертами або інтелектуальними викривленнями» [24, с. 120]. Систематизуючи погляди К. Юнга на природу архетипу, можна виділити в його роботах архетипи 2-х видів: психологічні (родова пам'ять людства, підсумок життя роду) і культурні (образи, створені людством у процесі систематизації та схематизації культурного досвіду) [1].

За твердженням К. Юнга, концепту БОГ у християнстві передує культурний архетип ТРІЙЦЯ [22]. Основним сакральним значенням міфологічної трійці є «досконале число, повний набір», «модель дії, яка має початок, середину і кінець» та інші [5, с. 78]. Вже на примітивному рівні розвитку релігії зустрічаються божественні тріади: «розстановка за тріадами - архетип релігійної історії, який склав початкову основу християнської Трійці», де «явно яскраво виражена тенденція до встановлення всередині тріад відомих споріднених зв'язків» [24, с. 104]. К. Юнг не стверджує, що такі божественні тріади примітивних релігій обов'язково послугували прямим, безпосереднім архетипом або джерелом християнської ідеї. «З емпіричного погляду <...> архетип <...> з'явився разом із самим життям» [8, с. 78] і в «певний момент розвитку людського духу приходить у дію, починаючи вибудовувати матеріал свідомості в певні фігури: уявлення про богів організуються в тріади і триєдності» [24, с. 136]. У розумінні К. Юнга, таким чином, концепт виникає з глибин підсвідомості. «Єдина причина і основа догмату (про Трійцю) - поява християнської «звістки», яка викликала психічну революцію в людині заходу, <...> її грандіозні психічні ефекти <...> виникли не на пустому місці» [24, с. 104].

Ментальне уявлення про Ісуса Христа (одна з іпостасей християнської Трійці) також сягає глибин підсвідомої діяльності. Образ Христа - результат