Викладач не повинен планувати заняття як пряме відображення відповідної структурної одиниці підручника: останній має слугувати орієнтиром у раціональній організації процесу навчання іноземної мови. Відповідно до наявних умов викладач може і повинен самостійно добирати вправи і завдання, ілюстративний матеріал тощо, певним чином доповнюючи зміст

підручника.

Як свідчить викладацька практика, для якісного засвоєння навчального матеріалу кожному студентові необхідна різна кількість вправ (це залежить від його розумових особливостей). Підручник не може задовольнити індивідуальні можливості кожного студента. Як правило, автори орієнтуються на усереднений варіант. Результати нашого дослідження свідчать, що вміщувати у вузівському підручнику всі вправи, які абсолютно повноцінно змогли б забезпечити успішність навчання, неможливо і недоцільно з таких причин:

а) усіх вправ об'єктивно неможливо виконати через різну кількість тижневих годин, відведених на різних факультетах навчальним планом на вивчення іноземної мови;

б) різні об'єктивні і суб'єктивні умови, в яких використовується підручник як засіб навчання, все одно змушують викладачів нехтувати деякими вправами підручника або замінювати їх іншими, більш ефективними для навчання студентів з вищим рівнем сформованості відповідних навичок;

в) підручник не повинен гальмувати професійну діяльність викладача, обмежувати його творчість і можливість застосовувати методи і прийоми, які в його інтерпретації забезпечують успіх у навчанні.

Статичним у змісті підручника, на наш погляд, може залишатися лише відібраний і запропонований автором навчальний мовний матеріал (лексика, граматика) і деякою мірою тексти для читання, в яких подається інформація для організації мовленнєвого спілкування, а також ілюструються типові ситуації та межі використання вивчених лексичних одиниць і граматичних явищ.

Структура підручника певною мірою залежить від методичної концепції авторів. Традиційно підручники організовані за тематичним або ситуативно-тематичним принципом у розділи, які є відносно закінченими відрізками змісту навчання чотирьох видів мовленнєвої діяльності: говоріння, сприйняття мови на слух, читання та письма. Серед основних вимог, що висуваються до структури та змісту підручника, ми виділяємо такі:

а) підручник має забезпечувати послідовність подачі мовного та мовленнєвого матеріалу; б) зміст підручника має бути комунікативно спрямованим та містити аутентичні матеріали, які сприяють розширенню соціокультурної компетенції студентів;

в) у структурі параграфа повинен бути спеціальний розділ - домашнє завдання;

г) кожний розділ має закінчуватись питаннями для самоперевірки та самоконтроля.

З позицій сьогодення, коли підручник розглядається як ефективний засіб міжкультурного спілкування, слід зазначити, що кращими і такими, що користуються найбільшим попитом, визнано підручники, побудовані на принципах "полілогу культур" з урахуванням культурологічного (на противагу фактологічному) підходу до навчання іноземних мов. Такі підручники побудовані в площині культуровідповідності навчального матеріалу інтересам того, хто вивчає мову, і містять відомості про історію, культуру, життєві цінності, вірування та манеру комунікативної поведінки народу, мова якого вивчається. Вони увібрали в себе все краще і корисне, що пропонується підручниками а саме: короткі інформативні тексти країнознавчого характеру, діалоги для роботи в парах і групах, вправи на розпізнавання граматичних явищ та розвиток ініціативного мовлення. Такі підручники не передбачають переказ текстів, а пропонують використовувати наведені в них відомості для висловлення власних думок того, хто вчиться, сприяючи розвитку спонтанного мовлення та формуючи навички критичного мислення студента.

З опорою саме на ці положення викладачами кафедри англійської мови Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили були створені навчальні посібники, схвалені Міністерством освіти і науки України, які використовуються зараз у навчанні іншомовного спілкування студентів факультету політичних наук (R.O. Grishkova "English-Speaking Countries in Close-up"), майбутніх екологів (O.N. Parsyak "Focus on Ecology"), економістів (G.S. Dimant "Economy in Transition"), комп'ютерників (V.S. Kulik

Oxford University Press & Cambridge University Press, Longman Macmillan Publishers,

Отже, визначивши дидактичні та методичні умови, за яких, на нашу думку, організація роботи з підручником на занятті буде ефективною та сприятиме формуванню навичок міжкультурного спілкування у студентів нефілологічних спеціальностей, ми дійшли висновку, що сучасний підручник, окрім своєї основної навчальної функції, може і повинен сприяти формуванню позитивного ставлення студентів до народу і мови відповідної країни та утриманню стійкого інтересу до вивчення іноземної мови.

ЛІТЕРАТУРА

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів // English language & culture. - 2001. - №2 2930 (78-79). - August. - 40 р.

Пассов Е.И. Коммуникативное иноязычное образование. Концепция развития индивидуальности в диалоге культур. - Липецк: ЛГПИ - РЦИО, 2000. - 216 с.

Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах / За ред С.Ю. Ніколаєвої. - К.: Ленвіт, 1999. - 320 с.

Іноземні мови в навчальних закладах. - К.: Педагогічна преса, 2002. - № 1, 2. - 192 с.

Сучасні технології навчання іншомовного спілкування / С.Ю. Ніколаєва, Г.А. Гринюк, Т.І. Олійник та ін. - К.: Ленвіт, 1997. - 96 с.

Сафонова В.В. Изучение языков международного общения в контексте диалога культур и цивилизаций. - Воронеж: Истоки, 1996. - 168 с.

Byram M. Teaching Foreign Languages for Intercultural Competence // Культуроведческие аспекты языкового образованияю. - М.: Еврошкола, 1998. - С. 7-22.

Modern Languages: Learning, Teaching, Assessment // A Common European Framework of Reference / Council