УДК 371.3: 378/811.111

О.Ф.Свиридов

МОВНА КОМПЕТЕНЦІЯ: ЕКСТРАЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ В НАВЧАННІ ПЕРЕКЛАДУ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Статтю присвячено аналізу екстралінгвістичних (культурологічного й соціолінгвістичного) підходів до формування мовної компетенції. Розглядаються як традиційні, так і нові аспекти в навчанні перекладу з англійської мови у світлі тенденцій глобалізації й зближення культур і мов.

Метою статті є розгляд екстралінгвістичних (культурологічного й соціолінгвістичного) підходів у формуванні мовної компетенції фахівців іноземної мови й перекладачів.

Проблеми перекладу знаходяться на стику міждисциплінарних досліджень когнітивної й соціальної лінгвістики, культурології, перекладознавства й інших наук. У подібному багатоаспектному підході до вироблення професійної і мовної компетенції перекладачів полягає наукова новизна й актуальність заявленого питання.

У завдання цієї статті входить:

- обґрунтування необхідності й доцільності багатоаспектного підходу до проблеми вивчення англійської мови в сучасній лінгвістичній практиці;

- оцінка тенденції глобалізації суспільства і її вплив на розвиток національних мов і культур;

- розгляд традиційних і нових аспектів навчання англійської мови;

- розгляд мовної одиниці як носія національно-культурної інформації.

Як відомо, у ході історичного розвитку людського суспільства процеси глобальної інтеграції помітно переважають над тенденцією до національної замкнутості народів. В останнє десятиліття до нашого мовного побуту входить поняття «глобального села» як глобального світового співтовариства, у якому спостерігаються два шляхи розвитку:

1) нагромадження й обмін загальнолюдськими рисами й продуктами матеріальної й духовної культури кожного народу й нації, оскільки разом узяті вони становлять все людство;

2) національно-історична своєрідність, що нагромаджується в кожному народі й у кожних націях відповідно до особливостей їхнього національно-історичного розвитку, принципом якого є розгортання справжніх національних рис культури до інтернаціональних, загальнолюдських рис світової культури.

У цій подібності й постійному збільшенні загальнолюдських рис і характеристик світової культури криється один з теоретичних доказів можливостей перекладу й усе зростаючого ступеня рівнозначності й адекватності оригіналу перекладних збутків.

Зближення духовних і матеріальних досягнень виявляється в семантичному змісті словникового складу різних мов і знижує кількість так званої безеквівалентної лексики й понятійних розходжень у значенні слів, що зіставляються.

У сучасних умовах пожвавлення міжнародних контактів перед частиною суспільства ставиться завдання оволодіння як мінімум двома іноземними мовами, серед яких перше місце посідає англійська мова як мова міжнародного спілкування.

Як зазначають багато дослідників, світ вступив в епоху глобального білінгвізму: англійська мова + національна мова. Жоден народ не зможе існувати й успішно розвиватися без розвитку й збереження національної мови, однак зараз є реальна можливість спрямувати величезний потенціал англійської мови на розвиток національної культури, перетворивши його на вторинний засіб національно-культурного самовираження в рамках міжкультурної комунікації.

До того ж посилення позиції англійської мови як однієї з мов міжнародного спілкування наприкінці ХХ століття «дозволяє прогнозувати закріплення й посилення цієї функції англійської мови в XXI столітті й перетворення її на мову глобального міжкультурного спілкування».

Користуючись англійською мовою, люди можуть контактувати не тільки з американцями або англійцями, але й із представниками багатьох інших країн і континентів. Під впливом цих контактів, що посилюються, відбувається взаємопроникнення культурних традицій і зміни на мовному рівні. Зокрема, в українській мові з'явилася значна кількість англіцизмів і нових термінів в галузі фінансів, комп'ютерних технологій, діяльності неурядових організацій, проблем, що стосуються жіночого питання, в інформаційних виданнях і в пресі. У той же час з української мови стали зникати скам'янілі й віджилі штампи й бюрократичний жаргон. У результаті мова багатьох ЗМІ стає невпізнанною. Зовсім інакше стали звучати виступи делегатів і представників ділових кіл і громадських організацій на міжнародних конференціях і зустрічах. Усі ці чинники потребують їх обліку в процесі роботи перекладачів і, відповідно, у процесі навчання й підготовки майбутніх фахівців в галузі іноземних мов.

Щоб виконати свою професійну місію, перекладач зобов'язаний бути не просто в курсі побуту, політики, філософії країн, але й добре знати реалії їхнього життя. Це насамперед висовується до тих понять, які на Заході не існують і для яких в англійському немає готових еквівалентів. Прикладом можуть слугувати такі типові для східнослов'янського менталітету реалії, що стали «каменем спотикання» для багатьох перекладачів і синхроністів, як «суботник» і «застілля». Крім того, існує безліч явищ, у яких в обох культурах є словесні еквіваленти, але вони означають щось зовсім інше й уживаються в різних контекстах. Наприклад, під «ідеалізмом» український або російський оратор має на увазі філософію, що протиставляється матеріалізму, в англомовній культурі мається на увазі пріоритет високих ідеалів над прагматичними міркуваннями.

Таким чином, мета навчання перекладу на сучасному етапі - допомогти розібратися в основних лексичних, граматичних і синтаксичних питаннях, які виникають щодня «при переході лінгвістичним мостом з українського берега на англійський і назад, а головне - при переході з однієї культури в іншу.

До традиційних аспектів у навчанні мову додається як мінімум ще три:

1) Комунікативний - тобто вміння застосувати певні лексико-граматичні конструкції до конкретної ситуації мовного спілкування. Комунікація в кожному випадку зумовлюється як лінгвістичними, так і екстралінгвістичними чинниками: ситуативна конкретність, національно-культурні традиції, соціальна зумовленість.

2) Культурологічний - значення якого так зросло, що часто мовиться про вивчення культури країни й народу через мову.

3) Соціолінгвістичний - визначальний характер і тип комунікативної ситуації, соціальний статус її учасників, соціальні умови утворення текстів оригіналу перекладу, гендерні розходження й т. п.

При обліку всіх цих чинників велике