- понад 24 тисячі, у 2004 та 2005 - понад 22 тисячі, у 2006 - понад 21 тисяча, 2007 - близько 20 тисяч, а 2008 року - лише 17,5 тисячі громадян України. Зрозуміло, що головним чином змінюються імена, а найчастішою причиною зміни прізвищ є їх неблагозвучність (Козел на Драганчук, Бугай на Бондар, Заєць на Петронюк, Свинар на Кравченко, Урод на Романовська тощо). Як бачимо, на заміну беруться звичайні прізвища - переважно родичів (дружини, матері тощо).

Вище ми подали історичний аспект утворення комплексу українських прізвищ - сукупно зі всіма аналогічними офіційними назвами, що належать представникам інших етносів, які також проживали та проживають на території України. Присутнє тут і порівняння з антропонімією інших європейських й азійських етносів, які тісно взаємодіяли з давніми українцями - як у складі населення однієї держави на певному історичному етапі, так і в складі сусідніх держав.

Список використаних джерел:

1. Редько Ю.К. Довідник українських прізвищ. - К., 1969.

2. Желєзняк І. До історії українських прізвищ // Мовознавство. - 1987. - № 5.

3. Карпенко Ю.О. Про літературну ономастику та її функціональне навантаження // Записки з ономастики. - Вип. 4.

4. Єфименко І.В. З історії виникнення та розвитку українських прізвищевих назв // Мовознавство. - 2002. - № 5.

5. Елистратов А.И. Основные начала административного права. - Симферополь: Вид-во "Оригинал М", 2007.

6. Демченко В.М. Українські прізвища: історія, походження, правопис: Науково- практичний посібник. - Херсон: ХЮІ ХНУВС, 2009.

6.