УДК 343.534(477)

Кравченко Р.М., Національна академія СБ України

Принципи та підходи до розмежування видів конфіденційної інформації

Розглянуто значення та роль розмежування видів конфіденційної інформації у контексті необхідності її правового захисту. Подана характеристика стану відповідного законодавства країни. Проаналізовано основні принципи та підходи до розмежування видів конфіденційної інформації.

The article is devoted to the approaches of confidential information differentiating. The condition of the adequate national legislation is considered. Basic principles and approaches of confidential information differentiating are analized.Перехід України до ринкових відносин, розвиток вільного підприємництва, вихід вітчизняних виробників з конкурентоспроможною продукцією на внутрішні та зовнішні ринки гостро ставлять питання необхідності правового захисту інформації, розголошення якої може завдати збитків суб'єктам економічних відносин.

Економічна структура України за останні роки докорінно змінилася. В результаті трансформації економіки держави, широких процесів роздержавлення та приватизації, поряд із державним сектором виник і розвивається, ставши її функціональним стержнем, приватний сектор товаровиробництва, зорієнтований на самокеро- вані механізми ринкового середовища [1]. В умовах глобальних економічних змагань та загострення конкуренції товарів і послуг економічна безпека промислових та підприємницьких структур різних форм власності напряму залежить від скоординованого та динамічного розвитку систем захисту різних категорій інформації з обмеженим доступом. Для вирішення цих завдань першочергове значення має правильне застосування правових основ захисту комерційної таємниці та конфіденційної інформації, що становить власність держави, які є найбільш поширеними видами закритої інформації, що циркулює у різних суб'єктів господарювання.

На жаль, дотепер критерії розмежування різних видів конфіденційної інформації не отримали гідної наукової розробки. Метою цієї статті є проведення порівняльного аналізу комерційної таємниці та конфіденційної інформації, що є власністю держави, в ході якого будуть виділені загальні риси, притаманні як цим двом, так і іншим видам конфіденційної інформації, а також виокремлені такі їх характеристики, які зумовлюють індивідуальні особливості комерційної таємниці та конфіденційної інформації, що є власністю держави.

В загальному вигляді поняття інформації містить ст. 1 Закону України "Про інформацію", в якій визначається, що під інформацією розуміються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі [2]. Згідно з ч. 3 ст. 34 Конституції України реалізація прав на здійснення інформаційних процесів може бути обмежена законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, захисту репутації або прав інших людей, запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету й неупередженості правосуддя [3]. Це зумовлює поділ інформації за режимом доступу на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Для визначення родової належності комерційної таємниці та конфіденційної інформації, що є власністю держави, звернемося до ст. 30 Закону України "Про інформацію", в якій визначається, що інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну та таємну. В законі вказано, що до таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які складають державну чи іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої наносить шкоду особі, суспільству та державі. Отже, за критерієм правового режиму і комерційна таємниця і конфіденційна інформація, що є власністю держави, являються видами конфіденційної інформації [4].

В Законі дається визначення, що конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. При цьому громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їхнього професійного, ділового, банківського, комерційного та іншого інтересу та не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.

На основі даного визначення спробуємо виділити основні риси, які притаманні всім видам конфіденційної інформації, та розглянути їх особливості по відношенню до комерційної таємниці та конфіденційної інформації, що є власністю держави. Такими рисами є наступні:

Конфіденційна інформація має самостійну дійсну чи потенційну цінність внаслідок того, що не є загальновідомою чи доступною іншим особам. Належність інформації до категорії конфіденційної встановлюють фізичні та юридичні особи з метою захисту власних інтересів. Ця інформація за загальним правилом є відкритою і може такою залишатися, але фізичним та юридичним особам в межах їх компетенції надано право обмежувати доступ до такої інформації. Щодо комерційної таємниці, то закон передбачає можливість обмеженого доступу до інформації певного характеру, якщо на це є воля власника. Закон, таким чином, не вимагає таємності комерційної інформації в будь-якому разі, тобто вже в силу її існування, і обмеження доступу встановлюється з моменту прийняття власником рішення про це. Що стосується конфіденційної інформації, яка є власністю держави, то держава в обов'язковому порядку вимагає таємності таких відомостей.

Конфіденційна інформація знаходиться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб. Віднесення інформації до категорії конфіденційної є реалізацією повноважень власника, тобто права власності.

Підставою для виникнення права власності певного підприємства (громадянина - підприємця) на комерційну таємницю може бути як створення інформації своїми силами й за свій рахунок, так і виконання договору на створення інформації або виконання