іншого договору, що містить умови переходу права власності на інформацію від іншої особи підприємству. Організаційна форма і форма власності не мають значення для віднесення суб'єкта права до категорії підприємців. Головне, аби діяльність, що здійснюється такою особою, була спрямована на отримання прибутку, носила комерційний характер і це було зафіксовано у статутних документах (якщо наявність таких є обов'язковою умовою здійснення підприємницької діяльності).
В цьому плані може виникнути заперечення, що поширення режиму права власності на інформацію суперечить Цивільному кодексу України, який у частині першій статті 316 встановлює, що право власності є правом особи на річ (майно). Відповідно ж до статті 179 ЦКУ, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Інформація, у свою чергу, визнана окремим, відмінним від речі об'єктом цивільних прав (стаття 177 ЦКУ).
Разом з тим підстави для виникнення власності держави на інформацію визначені у статті 38 Закону України "Про інформацію". Це - створення інформації силами держави і за її рахунок; договір на створення інформації, договір, що містить умови переходу права власності на інформацію від іншої особи державі. Законом категорично передбачено, що інформація, створена на кошти державного бюджету, є державною власністю. Крім того, інформацію, створену на правах індивідуальної власності, може бути віднесено до державної власності у випадках передачі її на зберігання у відповідні банки даних, фонди або архіви на договірній основі. Державні юридичні особи, що володіють інформацією на праві повного господарського відання або оперативного управління (як і іншою державною власністю), можуть відносити таку інформацію до категорії конфіденційної, якщо її розголошення може зашкодити державі.
Іноді належність конфіденційної інформації підприємницькій структурі чи державній організації помилково визнається чи не єдиною відмінністю комерційної таємниці від конфіденційної інформації, що є власністю держави. Наприклад, цивільне законодавство Російської Федерації окремими нормами здійснює спільне регулювання "службової та комерційної таємниць", тобто конфіденційна інформація, яка є власністю держави, розглядається як така, що за змістом співпадає з комерційною, однак відрізняється від останньої за суб'єктами [5].
3. Фізичні і юридичні особи встановлюють конкретні умови розповсюдження конфіденційної інформації, тобто вживають правові, організаційні, технічні та інші заходи по її охороні.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про інформацію", власник інформації щодо об'єктів своєї власності має право здійснювати будь-які законні дії, має право призначати особу, яка здійснює володіння, використання і розпорядження інформацією, визначати правила обробки інформації та доступу до неї, а також встановлювати інші умови щодо інформації [6].
Порядок обігу комерційної таємниці та її захисту визначається суб'єктом господарювання. Перелік відомостей, що складають комерційну таємницю, визначається наказом керівника підприємства. Крім наказу про комерційну таємницю, на підприємстві можуть затверджуватись посадові інструкції із зазначенням порядку і системи обміну інформацією між співробітниками підприємства та зовнішніми користувачами, встановлюватись деталізований графік документообігу з призначенням осіб, відповідальних за збереження інформації, вноситись спеціальні розділи в трудові угоди, контракти і т.ін. [7].
Порядок обігу конфіденційної інформації, що є власністю держави, визначається відповідними державними органами (міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями), в яких вона створюється чи у володінні, користуванні чи розпорядженні яких знаходиться. На державних підприємствах, в закладах і організаціях, з урахуванням особливостей їх діяльності, розробляються і за погодження з міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого вони належать, вводяться в дію переліки конкретних видів документів у відповідній сфері діяльності.
4. Несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації може завдати шкоди інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб. В Законі України "Про підприємства в Україні" зазначається, що розголошення (передача, витік) комерційної таємниці може завдати шкоди інтересам підприємства (громадянина-підприємця) [8]. При цьому шкода може бути як майновою, так і немайновою.
Несанкціоноване розповсюдження конфіденційної інформації, що є власністю держави, може завдати шкоди інтересам суспільства і держави. В цьому проявляється двоякість конфіденційної інформації, що є власністю держави, на підставі якої можна вважати, що при з'ясуванні належності конфіденційної інформації до того чи іншого виду інформації з обмеженим доступом слід виходити не з етимологічного тлумачення слова "конфіденційний", а з можливості нанесення шкоди інтересам держави та суспільства внаслідок несанкціонованого її розповсюдження.
Закон охороняє як конфіденційну інформацію, що є власністю держави, так і комерційну таємницю, тому неможливо говорити про захист першої за допомогою закону, а іншої - засобами власника. Разом з тим слід зазначити, що належність інформації до категорії комерційної таємниці встановлюють фізичні та юридичні особи з метою захисту власних інтересів, а належність інформації до категорій конфіденційної інформації, що є власністю держави, встановлює держава в публічних інтересах. Норми щодо віднесення інформації до категорії комерційної таємниці є диспозитивними (особа може, але не зобов' язана відносити інформацію до категорії конфіденційної навіть тоді, коли в законі зазначений характер відомостей - комерційні або ін.), що ж стосується віднесення інформації до конфіденційної інформації, що є власністю держави, тут мають місце імперативні норми - держава наказує визнавати конфіденційною інформацію певного характеру.
5. Конфіденційна інформація - це відомості професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру. Відповідно до змісту ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію", конфіденційною інформацією з волі уповноваженої особи може бути