Як виховати повагу до закону і розуміння власної ролі громадянина як гаранта й охоронника закону, а також почуття вільності від будь- кого особисто? Саме ця виключно складна задача лягає на педагогічну спільноту.

Педагогічна наука завжди виступає проти егоїзму. Але саме здоровий егоїзм у ліберальному сенсі зараз потрібен новому поколінню, і полягає він у сильному бажанні не залежати не від кого особисто і бути самодостатнім у межах "правил гри", які визначає законодавство.

Роль університету у вихованні поваги до закону і віри у власні можливості є визначальною. Саме тут зростає нове покоління національної еліти, яке через декілька років буде приймати основні рішення. Від них залежить те, які відносини будуть складатися в економіці, бізнесі та соціальній сфері. Якщо ми маємо за мету створити правове суспільство на зразок європейських та північноамериканських країн - наші молоді фахівці повинні вчитися не тільки професійним навичкам, але й суворо дотримуватися законів, що існують. Досвід академічної нечесності, який часто отримують студенти в наших університетах, - це тренування на подальше порушення законів. Необхідність проведення великих досліджень та створення системи боротьби з академічною нечесністю підкреслена у [6].

Значення академічної етики у розвитку суспільства підкреслювалося багатьма європейськими та американськими дослідниками. З моменту прийняття Болонської Хартії [7] європейські університети намагаються визначити етичні цілі вищої освіти в умовах великих змін, обумовлених розвитком масової освіти та новими відносинами із урядом. У 2004 році цьому був присвячений окремий випуск "Етичні та моральні аспекти вищої освіти та науки у Європі" журналу "Вища освіта у Європі", що видається Європейським центром з вищої освіти ЮНЕСКО [3, с. 8-14].

За словами А. Жостека [8], просте спостереження за провідними політичними діячами будь- якої країни дозволяє усвідомити роль університетів у формуванні їхніх поглядів, здатностей і точок зору. Наші правителі, як правило, мають дипломи про вищу освіту, і їхні біографії найчастіше свідчать про значний вплив процесу навчання.

Як підкреслює Е. Гулд [9], будучи частиною суспільства, університети, постійно зіштовхуються з різними моральними дилемами: за й проти абортів, моральні аспекти війни, досягнення й недоліки капіталізму, незадовільні закони, неоднозначність влади. Одним з найбільш важливих етичних завдань університетів є згладжування економічних і культурних наслідків сучасності й модернізації. Ці повноваження не можна делегувати засобам масової інформації, ще в меншому ступені - політичним і релігійним проповідникам.

На думку Е. Гулда, міцність будь-якого суспільства значною мірою залежить від того, як у цьому суспільстві визначається влада, а тому є необхідність інтеграції морального, інтелектуального й професійного життя студентів, тобто університет одночасно служить благу суспільства в цілому й розвитку кожної особистості окремо. Тим самим прагматичні аспекти етики вимагають розуміння й аналізу влади. Етичні завдання університетів у суспільстві полягають у тім, щоб спонукати громадян аналізувати суперечливі цінності й моральні дилеми.

В університеті головні відносини визначаються стосунками між викладачем та студентом. Реально ці відносини керуються не стільки законом, скільки певними етичними нормами, що склалися. Доказом цього міг би слугувати простий дослід студентів із запитанням: хто з них знайомий хоча б з основними законами про освіту. Легко передбачити, що майже ніхто навіть їх не читав. Значна частка викладачів теж не мають уявлення про закони, які регулюють освіту. І це не тому, що закони ігноруються, а тому, що вони торкаються загальної організації діяльності університету. Сам навчальний процес є цариною етичних відносин.

Головним засобом, яким університетська спільнота може зробити свій внесок у верховенство права, є розвиток академічної етики. В університеті студент діє за етичними нормами, натомість задача полягає у вихованні поваги до закону. Але тут, фактично, немає протиріччя. Бо справді мова йде про повагу до "правил гри", і не так важливо, як вони визначені - законом чи кодексом академічної етики. Головне - це точно їх визначити, сформулювати у вигляді певного документа, наприклад, кодексу честі, та неухильно дотримуватися. Університети США набули величезного досвіду у створенні таких кодексів.

Основою етичних відносин кодекси честі університетів США визнають поняття "academic integrity" (академічна порядність), яке, у свою чергу, визначають у термінах п'яти фундаментальних цінностей, що створюють підвалини академічного процесу: чесність, довіра, справедливість, повага і відповідальність. Як вказується у [15], культивування академічної порядності в установах вищої освіти є особливо нагальним з двох причин. По-перше, є переконливі свідчення, щоб стверджувати, що академічна непорядність підвищується. Попереднє вивчення списування і плагіату в середніх школах виявило тривожні тенденції. Коледжам і університетам доведеться все більше і більше мати справу з проблемами, що стосуються академічної порядності. По-друге, має місце "криза порядності" у суспільстві в цілому. Освітні установи мають особливу відповідальність у такій кризі, оскільки вони часто являються останнім шансом суспільства, щоб подолати цю кризу. Якщо звички порядності не будуть добре прищеплені студентам перш, ніж вони залишають навчальні заклади для роботи, малоймовірно, що ці звички будуть розвинуті у них пізніше.

На жаль, поки ми маємо велике протиріччя між особистою свободою і освітньою етикою. Етичні норми, що склалися у середній та вищій освіті, навпаки спрямовані на укріплення позиції влади і приниження авторитету закону.