Комплексне реформування сфери кримінальної юстиції повинно охопити галузі кримінального права і кримінального процесу та визначатиме нові завдання у діяльності: судів та інших установ кримінальної юстиції; оперативно-розшукових та слідчих органів правоохоронної системи, а також порядок виконання судових рішень.

Пропозиції щодо зміни концепції Кримінального кодексу України можна окреслити у таких напрямках. По-перше, слід зауважити, що сучасний масив усіх діянь, які передбачені Кодексом, визначаються як злочини. Радикальність пропонованої новації полягає в тому, щоб всі діяння у подальшому слід розглядати як кримінальні правопорушення з їх відповідною диференціацією на такі два основні види: злочини і кримінальні проступки. Основними критеріями для такої диференціації можуть бути:

ступінь суспільної небезпеки діяння;

види кримінальних покарань і визначення відповідного пріоритету щодо їх застосування (наприклад застосування "обмеження прав і свобод" або ж можливість і необхідність "компенсації завданої моральної і матеріальної шкоди потерпілому") ;

застосування інституту "судимості" протягом певного часового терміну після реалізації покарання лише для осіб, що були визнані судом винними у вчиненні злочину.

За такої умови до кримінальних проступків можна було б віднести ті правопорушення, які сьогодні включені до категорії "адміністративних", але за своїм змістом не є адміністративними (наприклад: дрібне хуліганство, дрібна крадіжка, порушення правил дорожнього руху, незаконне полювання тощо), тобто не стосуються сфери правового регулювання державного управління.

Процесуальні правила у сфері кримінального правосуддя повинні слугувати неухильному дотриманню прав і свобод людини і громадянина з боку держави в цілому та її відповідних органів, в першу чергу тих, які мають повноваження з досудового розслідування кримінальних правопорушень та постанови судового рішення. Виходячи з такого концептуального підходу новий Кримінальний процесуальний кодекс України міг би передбачати:

збереження існуючого у досудовому розслідуванні поділу на дізнання і слідство зі значним удосконаленням процесуальних повноважень і обов'язків дізнавача і слідчого відповідно до критеріїв, що випливають з положень Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини;

встановлення чіткої градації, за якою, одні компетентні державні органи, здійснюють дізнання лише щодо кримінальних проступків, а інші - щодо злочинів;

врегулювання процедури досудового розслідування за принципом змагальності, що можливо за умови надання всім учасникам процесу права і можливостей пошуку, збирання і надання суду відповідних доказів;

конкретизацію участі таких органів як на завершальній стадії досудового розслідування, так і в процесі наступної репрезентації їх правової позиції у суді;

визначення повноважень прокурора на всіх стадіях кримінального процесу лише відповідно до положень статті 121 Конституції України;

визначення повноважень "слідчого судді" у процедурі судового контролю за досудовим розслідуванням та чітке врегулювання його компетенції щодо таких процесуальних дій, як: санкціонування арешту, обшуку, встановлення засобів таємного спостереження, - а також розгляду скарг на дії посадових осіб, які здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень та прокурорський нагляд за такою діяльністю.

Метою інституційного реформування системи органів, що задіяні у функціонуванні системи кримінальної юстиції, особливо процесуального аспекту діяльності, має стати такий їх організаційно-правовий статус, за наявністю якого Україна, як держава - член Ради Європи, відповідала б тим стандартам, що визначені європейською спільнотою для держав з демократичною формою суспільного і державного устрою.

Перелік органів дізнання і слідства, яким доручається досудове розслідування кримінальних правопорушень, слід було б вичерпно уточнити. Функціональні

повноваження таких органів мають бути визначені у комплексі з реформуванням органів правоохоронної системи держави. Вони повинні поєднувати оперативно-розшукові і слідчі функції, завершуючи провадження у справі складанням відповідного

процесуального документу.

Прокуратура, Служба безпеки, Податкова міліція не повинні бути органами досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Пропонується, щоб досудове розслідування злочинів здійснював новостворений

Центральний орган виконавчої гілки влади зі своїми відділеннями на місцевому рівні (наприклад, Слідчий комітет або ж Національна поліція), в структурі якого мало б бути дві служби, поділені за предметом повноважень на "Слідчий департамент" і "Департамент розшуку і нейтралізації злочинів". До такого органу з розслідування злочинів мали б відійти необхідні фінансові, організаційні, матеріально- технічні ресурси і засоби та відповідний персонал органів Прокуратури, Служби безпеки, МВС, Податкової міліції.

Дізнання у справах про кримінальні проступки мали проваджувати: органи міліції (поліція) Міністерства внутрішніх справ України; органи муніципальної міліції; військова служба правопорядку Збройних Сил України; органи Державної митної служби України; органи Державної прикордонної служби України; органи державного пожежного нагляду МНС України; командири окремих військових частин; капітани морських суден; консули міжнародних місій України відповідно до міжнародних угод. Крім дізнання із зазначених кримінальних правопорушень, такі органи мали б право виявляти ознаки злочину і негайно, протягом 24 годин, передавати відповідні матеріали до Центрального органу з розслідування злочинів та їх підрозділів на місцях для прийняття рішення щодо порушення

ЛІТЕРАТУРА

Конституція України. Закон України від 28 червня 1996 р. № 254 к/96-ВР (зі змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р. № 2222-ІУ) - www.rada.gov.ua

Концепція судово-правової реформи. Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. № 2296-ХІІ. - www.rada.gov.ua

Загальна декларація ООН з прав людини від 10 грудня 1948 р. - www.rada.gov.ua

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 19 жовтня 1973 р. № 2148-УШ. - www.rada.gov.ua

Європейська Конвенція про взаємодопомогу в кримінальних справах між державами-членами Європейського Союзу від 29 травня 2000 р. - www.rada.gov.ua

Коментар до Закону України "Про судоустрій України"/ За заг. ред. В.Т. Маляренко. -