України. Термін повноважень керівника - сім років. Національне бюро розслідування має бути самостійним органом, який діятиме відповідно до закону про нього.
Цей державний орган повинен бути цивільною структурою і складатися зі штату агентів, слідчих та експертів.
Крім функцій оперативно-розшукової діяльності і досудового слідства, Національне бюро розслідувань повинне займатися виявленням причин та умов, що породжують злочинність, і підготовкою пропозицій щодо їх усунення.
Залежно від зміни криміногенної ситуації в державі предмет діяльності Національного бюро розслідувань може і повинно змінюватись. Це має бути спецслужба, здатна швидко реагувати на будь-які виклики кримінального характеру, що загрожують національній безпеці держави.
Але на найближчий час основним завданням Національного бюро розслідувань має бути протидія злочинам, що вчиняються службовими особами органів державної влади.
Гарантіями проти свавілля та зловживань з боку Національного бюро розслідувань повинні стати: по-перше, політична культура Президента України, якого ми ж самі маємо навчитися обирати за цим критерієм; по-друге, контроль з боку громадян, яким треба надати право в разі порушення їхніх прав і свобод звертатися з конституційною скаргою до Конституційного суду чи оскаржувати дії службових осіб Національного бюро розслідувань в інших судах; по-третє, прокурорський нагляд за законністю діяльності цього органу; по- четверте, підбір та підготовка кадрів для Національного бюро розслідувань має грунтуватися на критеріях високої соціальної культури громадян-кандидатів.
На даний час автором пропонується така поетапна процедура створення єдиного слідчого апарату в Україні: на першому етапі реформування слідчі мають стати справді процесуально незалежними й самостійними суб'єктами, що може бути забезпечено лише в законодавчому порядку, а не відомчими нормативними актами, які несуть і відомчий суб'єктивізм.
На другому етапі слідчий апарат має стати органом центрального підпорядкування.
На третьому етапі повинна відбутися ліквідація слідчого апарату прокуратури і податкової міліції та передача його підслідності Національному бюро розслідувань.
Цей процес передачі підслідності буде не дуже болісним і революційним, адже слідчими прокуратури розслідується біля 10 відсотків усіх кримінальних справ; що ж до інших апаратів - Служби безпеки і Державної податкової адміністрації, то їхній внесок у процес розслідування злочинів у країні незначний через їх незначну кількість.
На четвертому етапі до складу Національного бюро розслідувань повинні відійти слідчі підрозділи Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України.
На п'ятому етапі мають відбутися змістовна реорганізація та функціонально - проце-суальні зміни в діяльності слідчого апарату, в тому числі за новим кримінально- проце-суальним законодавством.
Запропонований реорганізаційний шлях є м' яким переходом до нової структури, що суттєво не вплине на роботу правоохоронних органів та розслідування кримінальних справ у державі і забезпечить чималу економію фінансових ресурсів, надасть можливість підвищити стан матеріально-технічного забезпечення цього важливого державного органу, створить умови для рівномірного навантаження та спеціалізації у слідчих підрозділах апарату, відпрацювання і впровадження єдиної методичної системи розслідування, ефективної системи відбору та підготовки кадрів слідчих тощо. І найголовніше - створить єдину систему розслідування злочинів і незалежне досудове слідство, яке зможе на нинішньому етапі тісно співпрацювати з оперативними підрозділами найбільшої правоохоронної структури держави - Міністерства внутрішніх справ та іншими органами дізнання.
Ідея створення Національного бюро розслідувань в Україні має чимало прибічників і опонентів. Кожна зі сторін наводить досить важливі та обгрунтовані аргументи на користь своєї концепції, які слід врахувати при прийнятті остаточного рішення щодо реорганізації органів досудового слідства.
Крім цього, при вирішенні даного проблемного питання обов' язково слід взяти до уваги досвід інших держав, у яких функціонують подібні структури, і врахувати попередні помилки та упущення, які мали місце при першій спробі утворити Національне бюро розслідувань в Україні.
Якщо говорити про висновки та пропозиції, то слід зазначити, що органи досудового слідства посідають особливе місце в процесі кримінального судочинства, оскільки в основі правосуддя лежать матеріали і докази, попередньо зібрані й закріплені на стадії
досудового слідства.
Всебічність, повнота, об'єктивність досудового слідства є не тільки основою гарантії правильного вирішення кримінальної справи в суді, - вони забезпечують непорушність гарантованих Конституцією прав осіб, які беруть участь на досудовій стадії слідства.
Традиційна система слідчих органів в Україні потребує суттєвих змін, щоб піднести досудове слідство на якісно новий рівень. Це зумовлено незадовільним її станом, вимогами Основного Закону і необхідністю відповідати міжнародним принципам.
Ученими-процесуалістами, законодавцями і практиками в останні роки розроблено декілька концепцій реформування слідчого апарату, кожна з яких, безумовно, заслуговує на увагу, що вже є позитивним кроком уперед. Прибічники того чи іншого шляху реформування наводять вагомі аргументи та обгрунтування, які обов'язково слід врахувати при прийнятті остаточного рішення.
На даному етапі найбільш доцільним і ефективним шляхом реформування системи органів досудового слідства є створення Національного бюро розслідувань.
Ефективність діяльності слідчих підрозділів зросте з прийняттям законів, що врегулюють питання організаційної перебудови, статусу слідчого і його соціальний захист.
На органи досудового слідства кримінально- процесуальним законодавством покладені надзвичайно важливі завдання, від виконання яких залежить стан законності і правопорядку в державі.
Кримінально-процесуальний кодекс України наділяє слідчого досить широким колом
Література
Кримінально-процесуальний кодекс України, затверджений Законом від 28 грудня 1960 р.: Офіц. текст зі змінами та доповненнями станом на 25 серпня 2005 р. - К.: Форум, 2005. - 368 с.
Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 6.
Закон України "Про Службу безпеки України" від