УДК 347.44 (477)

Коссак Володимир Михайлович, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка

ПРОБЛЕМИ ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ У ЦИВІЛЬНОМУ КОДЕКСІ УКРАЇНИ

У статті розкриваються проблемні питання, пов'язані з нормативним регулюванням та практикою припинення цивільно-правових зобов'язань. Проаналізовано новели сучасного цивільного законодавства України щодо припинення зобов 'язань, висловлено пропозиції з його удосконалення.

The article examines the problematic questions connected with normative regulation and the practice of civil and legal termination of obligations. The novels of contemporary Ukrainian civil law concerning termination of obligations have been analyzed; propositions in regard to its improvement have been expressed.

В умовах розвитку приватно-ринкових відносин важливе значення має аналіз правових підстав припинення зобов'язань. Однак питанню підстав припинення зобов'язань та пов'язаним із цим проблемам приділялась недостатня увага у вітчизняній юридичній літературі. Враховуючи інтереси учасників цивільно-правових відносин, найбільш прийнятим і бажаним наслідком припинення зобов'язань є належне виконання ними взаємних прав та обов'язків. Виконання зобов' язань полягає у здійсненні боржником певних дій, що складають зміст зобов'язання, а саме: передача майна, виконання робіт, сплата грошей або утримання від дій, яких кредитор має право вимагати.

Виконання зобов' язань здійснюється відповідно до певних принципів, яких необхідно дотримуватися в процесі виконання зобов' язань. Одним з основних є принцип належного виконання зобов'язань. Зобов'язання виконане належним чином відповідно до Цивільного кодексу 1963 р., якщо виконання точно відповідає вказівці закону акта планування, умовам, передбаченим договором, а при їх відсутності - вимогам, які звичайно ставляться.

В умовах ринкової економіки акти планування втрачають свою актуальність. Зокрема, в новому Цивільному кодексі [1] відсутня така умова виконання зобов' язання, як дотримання адміністративно-планового акта. Водночас зберігається в окремих випадках державне регулювання суспільними процесами, у тому числі економічними. Так, Законом України "Про поставки продукції для державних потреб" [2] визначається порядок поставки товарів і продукції для державних потреб. Державне замовлення є обов'язковим для виконання відповідно до визначених у ньому показників, які трансформуються в умови договору. У коментованому випадку цивільно- правове зобов'язання виникає зі складу юридичних фактів - адміністративно-правового акта, яким можна вважати державне замовлення, і договору. Зобов' язання, що виникає внаслідок складу юридичних фактів, має бути виконане відповідно до умов визначених адміністративно- плановим актом і договором, який містить основні положення цього акта.

Більшість цивільно-правових зобов'язань в умовах ринкової економіки виникають на основі договорів. Звідси виконання цих зобов' язань має здійснюватися до умов договору, які складають його зміст. Тому належне виконання зобов' язання в таких випадках зводиться до дотримання умов договору.

Інколи з державного замовлення або договору безпосередньо не випливає, якими вимогами повинні керуватися учасники зобов'язань. У таких випадках зобов'язання мають виконуватися відповідно до вимог, що звичайно висуваються. За таких обставин виконання зобов' язань здійснюється з дотриманням правил ділового обороту, вимогами, що склалися в практичній діяльності (ст. 526 ЦК 2003 р. [1]).

При цьому принцип належного виконання зобов'язань охоплюється певними приписами щодо предмета, строку, місця і способу виконання. Дія принципу належного виконання має на меті досягнення цілі, заради якої виникли правовідносини.

Важливе значення має також принцип реального виконання. В умовах ринкової економіки висловлювали думку, що названий принцип втратив свою актуальність, оскільки учасники правовідносин замість виконання зобов'язання в натурі можуть вимагати відшкодування збитків. Але, власне, названий принцип підкреслює недопустимість заміни грошовою компенсацією реального виконання обов'язку. Адже для громадян та організацій інтерес представляє виконання зобов'язань іншою стороною - передача майна, надання послуг та ін. Тобто, власне, з приводу досягнення цих цілей вони і вступають у зобов'язальні відносини.

Цей принцип містився в нормах Цивільного кодексу України 1963 р. (ст. 208), у якій підкреслювалося, що зобов'язання повинно бути виконане в натурі, а тому в разі невиконання зобов'язання з передачі індивідуально-визначеної речі у власність або в користування кредитору останній має право відібрати цю річ у боржника. Якщо боржник не виконує роботу, передбачену зобов' язанням, кредитор має право виконати цю роботу за рахунок боржника. Сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків не звільняють боржника від виконання зобов' язань у натурі. Положення аналогічного змісту містяться в ст. 622 нового Цивільного кодексу України [1].

Принцип реального виконання зобов'язань дещо вужчий, ніж принцип належного виконання зобов'язань. Належним чином виконати зобов'язання означає виконати його, як уже зазначалося, відповідно до всіх вимог закону, договору, інших нормативних актів, вимог ділового обороту і вимог, які звичайно пред'являються. Принцип же реального виконання стосується лише одного аспекту - виконання в натурі. Тому зобов' язання може бути виконано реально, але неналежним чином (наприклад, поставку продукції здійснено з порушення термінів, передбачених договором).

Боржник може бути звільнений від реального виконання лише при настанні обставин, зазначених у законі, зокрема, якщо скасовано нормативний акт, на основі якого виникло цивільно-правове зобов'язання, або через неможливість виконання.

Взаємна заінтересованість сторін у виконанні зобов'язання зумовлює існування принципу співробітництва сторін. Останній означає, що сторони повинні не лише добросовісно виконувати свої зобов'язання, але й надавати допомогу і створювати умови контрагенту для належного виконання зобов'язання.

Оформлення виконання здійснюється в такому ж порядку, як і укладення. Якщо зобов'язання має бути оформлене в письмовій