Вважаємо застарілим, таким, що не відповідає чинному Цивільному кодексу, визначення: "Здійснення суб' єктивного цивільного права - це міра дозволеної законом або договором поведінки уповноваженої особи". При реалізації своїх суб'єктивних прав особа має право перетворювати свої можливості на дійсність вільно, на свій розсуд, відступу від положень актів цивільного законодавства, окрім випадків, якщо в цих актах прямо вказано на заборону відступлення від цих положень та якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами в договорі (ст. 6 ЦК).

Тому стверджуємо, що суб'єктивні цивільні права особи є абсолютними, окрім випадків заборони або зобов'язань, визначених договором або актами цивільного законодавства, або моральними засадами суспільства. Будь-яка поведінка особи є правомірною, тобто допустимою з точки зору закону, якщо відсутні обмеження, визначені договором або актами цивільного законодавства.

Хоч і вважається спірною думка Я.О. Чапічадзе, що усяке суб'єктивне право є мірою можливої поведінки уповноваженої особи [7, с. 154], однак можна частково погодитися з такою його думкою: "Закріплення меж здійснення цивільних прав не повинно розглядатися як спосіб обмеження прав, а є юридичним вираженням уже існуючого економічно рівного положення громадян у системі суспільних відносин, будучи правовим забезпеченням, юридичною гарантією цієї рівноваги" [7, с. 155]. Спірним у цій думці є твердження щодо "існуючого економічно рівного положення громадян у системі суспільних відносин", оскільки вважаємо, що економічна рівність громадян неможлива, рівність можлива тільки юридична.

Вважаємо спірною думку М. Стефанчука, що "законодавець фактично прирівняв зловживання правом до правопорушення й передбачив відповідальність за таку поведінку (припинення зловживання своїми правами та застосування інших наслідків, установлених законом)" [5, с. 34], оскільки припинення зловживання своїми правами не є мірою відповідальності, не містить у собі негативних наслідків майнового характеру, які є невигідними для боржника та компенсаційними для кредитора. Припинення зловживання своїми правами як санкція має організаційно-превентивний характер, та якщо й тягне для правопорушника майнові наслідки, то

вони є побічними.

І.В. Спасибо-Фатєєва, визначаючи, що "право власності, без сумніву, є найбільш широким з усіх майнових прав", одночасно доводить протилежне: "право власності в суб'єктивному розумінні є суб'єктивним цивільним правом, дозволом для особи діяти своєю владою та у своєму інтересі стосовно свого майна з додержанням певних меж, визначених законом" [8, с. 206]. Вважаємо, що право діяти відповідно до закону не тотожне поняттю дозволу для особи діяти своєю владою, оскільки закон не може перелічити все, що дозволено, закон тільки, як виняток, визначає певні обмеження.

Література

Безсмертна Н. Співвідношення понять "права власності" та "здійснення права власності" // Право України. - 2003. - № 11. - С. 133-136.

Яроцький В.Л. Здійснення та захист суб'єктивних цивільних прав // Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої,

Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Т. 1. - 480 с.

Стефанчук М.О. Межі здійснення суб'єктивних цивільних прав // Автореф. ...к. ю. н. - Нац. академія наук України, І-т держави і права ім. Корецького. - К.: Вид-во Хмельницького у-ту управління та права, 2006. -

11.

Коссак В.М. Здійснення та захист цивільних прав // Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Кн. 1. - 736 с.

Стефанчук М.О. Зловживання правом як новела цивільного законодавства // Підприємництво,

Я. О. Чапічадзе зазначає, що "новий ЦК України закріплює межі здійснення цивільних прав шляхом заборони визначеного поводження" [7, с. 156]. Уточнюємо, що законодавець забороняє порушення прав інших осіб, спричинення шкоди особам, довкіллю, культурній спадщині, порушення договору, або актів цивільного законодавства, або моральних засад суспільства. Така заборона визначена законодавцем із метою забезпечення всім власникам рівних умов здійснення своїх прав (ч. 3 ст. 319 ЦК). Тобто здійснення суб'єктивного цивільного права окремого суб'єкта може бути обмеженим тільки як виняток.

На підставі викладеного, стверджуємо:

господарство і право. - 2005. - № 4. - С. 34.

Бабаскін А.Ю. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Здійснення цивільних прав та виконання обов'язків // Цивільний кодекс України: Науково- практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. - Ч. 1 - 692 с.

Чапічадзе Я.О. Здійснення захисту цивільних прав та обов'язків // Цивільне право України: Курс лекцій: У 6 т. - Т. І. - Книга 1 / За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. - Харків: Еспада, 2004. - 176 с.

Спасибо-Фатєєва І.В. Загальна характеристика права власності // Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - Т. 1. - 480 с.