УДК 32.019.51:342.7 (477+438)

Палагнюк Ю.В., Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили

Порівняльний аналіз правових аспектів реформ у сфері медіа в Україні та Республіці Польща

У статті зроблено порівняльний аналіз правових аспектів реформ у сфері медіа в Україні та Республіці Польща. Окрема увага приділена аналізу Основних Законів країн щодо свободи слова та засобів масової інформації.

The comparative analysis of the legal aspects of the media reforms in Ukraine and Poland are done in this article. Special attention is paid to the analysis of the constitutions of the countries in the field of freedom of speech and the media freedom.

З початку демократичних перетворень Республіка Польща та Україна створювали нову правову базу для функціонування вільних та незалежних засобів масової інформації. В Україні була прийнята ціла низка законів, які регулюють всі аспекти діяльності мас-медіа, від друкованих до аудіовізуальних медіа та нових технологій у цій сфері. У цьому процесі тиск міжнародних організацій та зобов'язань міжнародних договорів (ООН, Ради Європи, ОБСЄ тощо) сприяли утворенню правової моделі структури засобів масової організації. У Польщі правова база медіа реформ була створена відповідно до Європейських та міжнародних стандартів. Узагалі, рамочні умови діяльності національної преси, радіо, телебачення є одним із найважливіших питань, які треба розв' язати для успішного розвитку демократичного суспільства.

Свобода преси вважається однією з основних конституційних свобод. Найбільш важливою передумовою існування свободи преси та інших політичних свобод є саме конституціоналізм. Конституційні гарантії свободи преси є невід'ємною ознакою демократичної системи засобів масової інформації. Свобода преси найчастіше визначається як право поширювати ідеї, думки, інформацію через друковане слово без обмежень з боку влади; право, що гарантує захист і лежить в основі усіх інших політичних свобод та прав людини. Свобода преси є не просто гарантом, а головним гарантом конституційності демократичного ладу. Отже, проаналізуємо конституції України та Республіки Польща як основні закони відповідних країн щодо основ свободи мас- медіа.

У статті 34 Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 року, зазначено, що "кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань" [1]. Крім того, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Потрібно звернути увагу на продовження цієї статті, де встановлюються певні обмеження на інформацію, а саме: "здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров' я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя" [2]. Важливо відзначити, що в частині 3 статті 15 Конституції

України "цензура заборонена" [3].

У Конституції Республіки Польща, прийнятій 2 квітня 1997 року, в преамбулі зазначається, що Основний Закон держави спирається на повагу до свободи і справедливості, збереження прав людини на свободу, а в статті 5 відзначено, що Республіка Польща забезпечує свободи та права людини і громадянина. Звернімо увагу на те, що відповідно до статті 14 "Республіка Польща забезпечує свободу преси та інших засобів масової інформації" [4].

Стаття 54 розділу 2 Конституції Республіки Польща про особисті права і свободи громадян зазначає: "Кожному забезпечується свобода вираження своїх поглядів, а також отримання та розповсюдження інформації. Превентивна цензура засобів масової інформації, а також видання ліцензій на випуск преси забороняються. Законом може бути введений обов'язок завчасного отримання ліцензії на експлуатацію радіо чи телевізійної станції" [5].

Статтею 61 передбачено, що громадянин має право на отримання інформації про діяльність органів публічної влади. Це право включає в себе отримання інформації про діяльність органів господарського та професійного самоуправління. Право на отримання інформації включає в себе доступ до документів, а також вхід на засідання колегіальних органів публічної влади, що сформовані всезагальними виборами, за допомогою запису звуку чи зображення. В цій же статті передбачено обмеження цього права виключно через визначеної законами охорони свобод інших осіб та суб'єктів господарювання, а також охорони публічного порядку, безпеки чи важливого економічного інтересу держави.

Таким чином, конституції України та Республіки Польща зафіксували право кожного на свободу думки, слова, переконань. У конституціях обох держав цензура заборонена, хоча у Конституції Польщі конкретизується щодо заборони превентивної цензури засобів масової інформації, а також цікавим пунктом є заборона на видання ліцензій на випуск преси, але можливість введення отримання ліцензії на експлуатацію радіо чи телевізійної станції.

Однак поняття "свобода преси" залишилося поза межами Основного Закону України, на відміну від Конституції Республіки Польща, де поняття "свободи преси та інших засобів масової інформації" закріплено в статті 14. Відсутність цього поняття в Конституції України можна розцінювати як ущемлення свободи масової інформації. Більш того, цей факт, по суті, означає, що свобода преси в Україні конституційно не гарантується.

На відміну від Основного Закону України, у більшості держав, так само як і в Республіці Польща, у конституціях запроваджений термін "свобода преси". Так, у статті 5, пункті 1 Основного Закону ФРН записано: "Кожна людина має право на висловлення і поширення власної думки в усній, письмовій