преси та всіх інших форм вираження думок" [7]. Стаття 17 "Федеральної конституції Швейцарської конфедерації" має назву "Свобода засобів масової інформації" і містить наступні положення: "Гарантується свобода преси, радіо та телебачення, а також інших форм розповсюдження витворів та інформації через публічну телекомунікацію" [8].

Звідси, гарантія свободи преси відокремлена від гарантії свободи вираження поглядів, і хоча таке відокремлення не виявлене у конституціях більшості країн, воно є надзвичайно важливим з точки зору охорони прав мас-медіа та всіх громадян, що користуються свободою засобів масової інформації. Таким чином, Конституція України як Основний Закон, нормативно- правовий акт вищої сили могла хоча б у певній формі закріплювати й свободу преси, а вже закони конкретизували б зміст цієї свободи.

Конституції обох країн передбачають право людини і громадянина на вільне отримання, збереження, використання та поширення інформації. Відзначимо, що Конституція Республіки Польща закріплює й право на отримання інформації конкретно про діяльність органів публічної влади, що докладно висвітлено у статті 61 Конституції даної країни.

Важливим питанням свободи мас-медіа є встановлення певних обмежень на інформацію у конституціях як Республіки Польща (стаття 61), так й України (стаття 34, частина 2). Причини про обмеження цього права людини і громадянина в обох країнах загалом схожі, але в Україні цей перелік достатньо широкий, викладений у загальному вигляді, а отже, може бути використаний з метою порушення конституційних прав громадян. Крім того, можна виділити суперечності, зокрема, між статтями 32 і 34 Конституції України. Частина

статті 32 наголошує: "Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини" [9]. Ці положення утруднюють виконання пресою своїх функцій, на яке дає право стаття 34. У свою чергу, це право значно обмежується частиною 2 цієї ж статті, про що вже зазначалося. Така невизначеність у законодавстві може призводити, і як свідчить практика, нерідко призводить, до обмежень прав громадян на інформацію.

Розглянемо конституційне закріплення про регулювання діяльності та впливу на засоби масової інформації з боку гілок влади в Україні та Польщі. Доречно нагадати, що в Україні до законодавчої влади відноситься Верховна Рада, до виконавчої - Кабінет Міністрів, Голова держави - Президент України, а суди різних інстанцій представляють судову гілку влади. У Республіці Польща Сейм і Сенат представляють законодавчу владу, Президент і Рада Міністрів - виконавчу і суди та трибунали - судову гілку влади.

В Україні до повноважень Верховної Ради, які стосуються діяльності мас-медіа, за Конституцією України належать, по-перше, призначення половини складу Національної Ради з питань телебачення та радіомовлення (стаття 85, пункт 20). По-друге, надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України (стаття 85, пункт 20). По-третє, затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об' єктів права приватної власності (стаття 85, пункт 36). Крім того, статтею 101 Конституції України передбачено, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Президент України є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина відповідно до статті 102 Конституції України. До повноважень Президента України щодо засобів масової інформації належать: призначення половини складу Національної Ради з питань телебачення та радіомовлення (стаття 106, пункт 13) та призначення на посаду та звільнення з посади за згодою Верховної Ради України Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення (стаття 106, пункт 14).

Відповідно до статті 116, пункту 2 Конституції України, на Кабінет Міністрів України покладається обов' язок вживання заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина. А також Кабінет Міністрів України забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об' єктами державної власності відповідно до закону (стаття 116, пункт 5).

Місцеві державні адміністрації на відповідній території України забезпечують виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади (стаття 119, пункт 1); додержання прав і свобод громадян (стаття 119, пункт 2). До відання Автономної Республіки Крим належить участь у забезпеченні прав і свобод громадян (стаття 138, пункт 7).

Перейдемо до цього питання у Республіці Польща. Так, у Конституції Республіки Польща зазначено, що Рада Міністрів забезпечує виконання законів (стаття 146), Президент Республіки слідкує за дотриманням Конституції (стаття 126). Стаття 144 щодо повноважень Президента говорить про те, що акти Президента не потребують підпису Голови Ради Міністрів щодо призначення членів Загальнопольської Ради з Радіомовлення та Телебачення. Крім того, статтею 208 передбачена посада Захисника Громадянських Прав, який стоїть на захисті свобод та прав людини і громадянина.

Потрібно звернути увагу на те, що окремий підрозділ розділу 9 "Органи державного контролю та правозахисні органи" Конституції Польщі присвячений Загальнопольській Раді з Радіомовлення та Телебачення. Вона стоїть на стражі свободи слова, права на інформацію,