введення надзвичайного стану було в прямому сенсі спробою врятувати країну.
Сучасна історична наука, як російська, так і українська, говорять про ДКНС виключно як про спробу державного перевороту, розглядаючи дії вищих керівників держави у серпні 1991 року як бажання повернути країну в минуле чи навіть реставрувати сталінізм. Можливо створити таке враження про них потрібно було тим, хто насправді намагався зруйнувати державу. Члени ДКНС у своєму Зверненні до народу виступили проти розпаду СРСР, вони заявили, що підтримують курс реформ з використанням ринкових механізмів, подальшу демократизацію суспільства. У Зверненні до народу йшлося і про інші поступові перетворення в країні. Можливо, для припинення розпаду держави були потрібні більш вагомі аргументи. Але якщо сумніватися у правильності прийнятих рішень, з усією впевненістю можна стверджувати - у ДКНС навіть не розглядалися питання про фізичну ліквідацію Горбачова, Єльцина чи інших опонентів, у цьому неконституційному органі не було людей, які б віддали наказ стріляти у демонстрантів, інших т.зв. "захисників Білого дому". Але такі державні діячі виявились у 1993 році у незалежній Росії. У березні Президент Б.М. Єльцин видав антиконституційний указ, за яким втрачали силу всі акти парламенту, які суперечили указам Президента, а після загострення протиріч - у жовтні цього ж року "демократично налаштовані" політичні діячі на чолі з Президентом віддали наказ про обстріл будинку парламенту. У результаті конфлікту загинуло понад 150 чоловік.
19 серпня 1991 року Б.М. Єльцин закликав
об'єднатися проти "правого
антиконституційного перевороту", а два роки потому для утримання влади сам не зупинився перед протизаконними діями, які потягли численні людські жертви.
З формально-юридичної точки зору вихід за рамки закону не може бути здійснений попри все. Але чи можливе порушення закону (без будь-яких тяжких наслідків і якщо інше неможливе у даній ситуації) для зупинення тих, хто своїми діями порушує закон, ігноруючи законне волевиявлення громадян, фактично
ЛІТЕРАТУРА
Внеочередная Седьмая Сессия Верховного Совета СССР: Стенограф. отчёт. - М., 1977. - С. 472.
Болдин В.И. Крушение пьедестала. - М., 1995. - С. 433.
// Правда. - 1991, 27 ноября.
Там само.
// Известия. - 1991, 27 марта. - С. 2.
Там само.
// Правда. - 1991, 20 августа. - С. 1.
Там само.
// Правда. - 1991, 20 августа. - С. 2.
Там само.