УДК369
УДК369.234.26
М.Д. ЖДАН
ЗАКОНОДАВЧА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ПЕНСІЮ НАУКОВЦЯМ
Розглянуто розвиток пенсійного забезпечення наукових кадрів.
Development of the pension providing of brain-powers is examined.
Розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їх інтелектуального та духовного зростання.
У незалежній, демократичній, соціальній та правовій Україні все більшого розмаху та значення набувають дослідження, предметом яких є наука як система знань і як вид діяльності. Цей процес обумовлений тим, що наука є однією з найважливіших сфер людської діяльності, яка охоплює всі інтелектуальні та матеріальні ресурси суспільства, здійснює вплив на виробництво та інші сторони суспільного життя. У цих умовах підвищення ефективності та раціональне використання досягнень науки, примноження наукового потенціалу держави набувають особливого значення.
Зазначені фактори обумовлюють необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід'ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової діяльності, цілеспрямованої політики в забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб.
Враховуючи ту важливу роль, яку відіграє наука в розвиткові суспільства, захист її творців набуває особливого значення. До цієї категорії необхідно віднести працівників, які зайняті в науковій сфері і основна функція яких полягає у здійсненні наукової, науково-педагогічної діяльності.
У трудовому праві існує цілий комплекс норм, які регулюють трудові відносини наукових (науково-педагогічних) працівників, що характеризуються значними специфічними особливостями порівняно із загальними нормами трудового законодавства, а також нормами, які діють в інших галузях права. Питання ж пенсійного забезпечення науковців на сьогодні регламентуються ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", яка далека від досконалості і багато питань у вказаній сфері залишаються поза межами правового регулювання, адже започатковані Україною економічні перетворення та реформування вітчизняної системи права призвели до виникнення проблем при реалізації права на пенсійне забезпечення вказаною категорією працівників.
Пенсійне забезпечення науковців на даний момент не забезпечує той рівень життя, який закріплено в ч. 3 ст. 46 Конституції України, а саме: пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Важливе місце, яке займає наука в Україні, її все зростаюче значення, наявність суттєвих особливостей у нормах, які регламентують реалізацію права на пенсію науковцями, а також недостатнє їх теоретичне вивчення зумовлюють актуальність наукового дослідження у цій сфері.
Проблеми пенсійного забезпечення постійно знаходяться в центрі уваги правової науки. Дослідженням цих проблем займалися і займаються такі вчені-юристи, як С. Алексєєв, В. Андріїв, Б. Баєв, М. Бойко, П. Пилипенко, С. Пилипко, С. Синчук, І. Сирота та ін., але наукові роботи вказаних авторів не містять комплексного дослідження проблеми реалізації права на пенсію науковцями.
У даній роботи зроблено спробу дослідити проблемні питання у сфері реалізації права на пенсію науковцями та сформулювати конкретні науково обґрунтовані практичні рекомендації щодо вдосконалення пенсійного законодавства.
Вперше на законодавчому рівні чинна Конституція України визнала людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю (ст. 3) [1]. Крім того, права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов'язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини і яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Як зазначає Ю. Тодика, забезпечення і захист невід'ємних прав людини - найважливіший елемент та необхідна умова стабільного розвитку соціуму. Порушення прав та свобод людини і громадянина веде до дестабілізації суспільства, конфронтації різних політичних сил, загострення соціально-політичної обстановки [5, с. 4].
Права і свободи людини і громадянина, які закріплені в Основному Законі України та підзаконних актах розділено на певні групи [4, с. 32 - 34]. Найчисленнішими і найрізноманітнішими в Конституції України є соціально-економічні права, до яких віднесено право на працю, страйк, відпочинок, соціальний захист, житло, достатній життєвий рівень, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля тощо.
Право на пенсію знайшло своє закріплення у ст. 46 Основного Закону України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, а ст. 92 передбачено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Пенсія є однією з гарантій забезпечення непрацездатних громадян у встановлених законодавством випадках. Право на пенсію породжує можливість в особи вимагати від органів, які здійснюють пенсійне забезпечення, при наявності передбачених законодавством підстав, надання засобів до існування, замість трудового доходу, втрата якого презюмується державою внаслідок існування страхових випадків.
Реалізація права на пенсію повинна забезпечувати виконання свого основного призначення - забезпечити пенсіонерам рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом і тому, під правом на пенсію слід розуміти гарантовану державою можливість у разі настання страхових ризиків, закріплених у законі, щомісячно отримувати грошові кошти у розмірі, що, як правило, відображають минулий заробіток, який забезпечує гідне життя пенсіонерів.
Враховуючи провідну роль науки в забезпеченні економічних і соціальних перетворень у державі, Верховна Рада України 12 грудня