Однією з гарантій, спрямованих на забезпечення престижу наукової діяльності, є передбачене ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" право наукових (науково-педагогічних) працівників на призначення і отримання пенсії за вислугу років [3].

Протягом багатьох десятиліть пенсійне забезпечення громадян регулювалося одним законодавчим актом. Регулювання ж пенсійного забезпечення окремих категорій працівників спеціальними пенсійними законами налічує менше ніж 10 років, але і в цих законах не вирішені питання, пов'язані з принципами та особливостями пенсійного забезпечення вказаних категорій працівників.

Відповідно до ст. 24 Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (у редакції від 20 листопада 2003 р.) пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається після досягнення ним загального пенсійного віку: чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у т.ч. - наукової роботи (науково-педагогічної) не менше 20 років; жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у т.ч. - наукової (науково-педагогічної) не менше 15 років.

Разом з тим, пенсія відповідно до Закону України "Про наукову та науково-педагогічну діяльність" може бути призначена достроково особам, які були звільнені з посад наукових (науково-педагогічних) працівників у зв'язку зі скороченням штатів за півтора роки до досягнення ними загального пенсійного віку, бо на них повною мірою поширюється дія ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення" [8]. Незалежно від віку пенсія призначається науковим (науково-педагогічним) працівникам, які стали інвалідами першої, другої та третьої групи внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання і мають стаж, необхідний для призначення цієї пенсії.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про реалізацію частини другої статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 22 листопада 2001 р. № 1570 [6], до стажу також зараховується час роботи на посадах керівників і спеціалістів, які прирівнюються до посад наукових (науково-педагогічних) працівників, якщо особи, які їх займали, працювали за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, або провадили діяльність, за яку присвоєне вчене звання чи займалися науково-організаційною діяльністю. При цьому час роботи на зазначених посадах зараховується до стажу наукової роботи з дати присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання.

Ч. 17 ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" встановлено, що при переході наукового (науково-педагогічного) працівника на посаду державного службовця, стаж наукової роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях зараховується до стажу роботи державного службовця, а для наукових (науково-педагогічних) працівників, які перейшли з органів державної влади (з посад, які згідно з чинним законодавством відносяться до посад державного службовця) на посади наукового (науково-педагогічного) працівника, стаж роботи на державній службі зараховується до стажу наукового (науково-педагогічного) працівника, незалежно від дати, коли такі переходи здійснювалися.

Разом із тим вказана норма Закону правильно застосовується лише органами Пенсійного Фонду України при призначенні пенсій науковим (науково-педагогічним) працівникам і державним службовцям. Інші ж питання, які витікають із цього Закону, регламентуються постановою Кабінету Міністрів України "Про виплату надбавки за стаж роботи у науковій сфері" від 22 червня 1999 р. № 1110 (нині постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 609), яка не досить чітко визначає коло осіб, на яких розповсюджується положення ч. 17 ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" щодо оплати праці, відпусток, заохочення тощо, при наявності у них так званого "змішаного" стажу. Необхідність введення цього переліку була пов'язана з тим, що, відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 6 квітня 2000 р., положення цього Закону, що стосуються наукових (науково-педагогічних) працівників, які не мають наукового ступеня або вченого звання, були введені в дію після набуття чинності Закону України про Державний бюджет України на 2002 р. [9].

Виходячи з п. 3 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України можна дійти висновку, що доплата за стаж (вислугу років) науково-педагогічної діяльності проводиться тільки при наявності у працівника чистого науково-педагогічного стажу роботи у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти (їх філіалах) ІІІ-ІУ рівнів акредитації (інститут, академія, університет тощо); наукових підрозділах в їхньому складі безпосередньо на посадах керівника (ректора, президента тощо); заступників керівника (ректора, президента тощо) з науково-педагогічного або наукового напрямку діяльності; керівника філіалу; заступників керівника філіалу з науково-педагогічного або наукового напрямку діяльності; завідувача кафедри; професора; доцента; старшого викладача; викладача; асистента; ученого секретаря тощо [7].

У зв'язку з такою редакцією п. 3 Переліку багатьом науково-педагогічним працівникам відмовляють у зарахуванні до вислуги років періоди їхньої роботи на посадах державних службовців.

Відповідно до Конституції України закони мають вищу юридичну силу порівняно з підзаконними актами. Разом з тим в окремих наукових і вищих навчальних закладах ІІІ-ІУ рівнів акредитації застосовують не ч. 17 ст. 24 Закону "Про наукову і науково-технічну діяльність", а неузгоджений з нею п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 609. Необхідно, щоб Кабінет Міністрів України привів свої нормативно-правові акти у відповідність до законів України, і зокрема, Закону України "Про наукову і науково-технічну