також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги (п. 13 ч. 1 ст. 3 КАС України). Оскільки адміністративний судовий процес складається з кількох проваджень, у межах яких процесуальні дії здійснюються за декількома стадіями та етапами, суд приймає відповідні проміжні рішення у формі різних ухвал. Так, стадія звернення до адміністративного суду та відкриття провадження у справі завершується прийняттям одного з таких видів ухвал: а) про відкриття провадження; б) про залишення позовної заяви без руху; в) про повернення позовної заяви; г) про відмову у відкритті провадження.
Постанова - письмове рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, в якому вирішуються вимоги адміністративного позову (п. 12 ч. 1 ст. 3 КАС України). Наприклад, постанова як форма рішення приймається у разі: а) часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом (ч. 3 ст. 112 КАС України). У такому разі приймається постанова про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до ст. 164 КАС України; б) повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом (ч. 3 ст. 112 КАС України).
Відповідно до сутності процесуальних дій суду процесуальні акти- документи розділяють на дві групи: проміжні (ними є різні види ухвал) та остаточні (ними є різні види постанов). Серед процесуальних актів-документів, які можуть приймати особи, що беруть участь у справі, відзначають: клопотання і відводи, пояснення (письмові й усні), скарги. Органи та особи, яким законом надано права захищати права, свободи та інтереси інших осіб, мають право звертатись до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб [13].
Отже, юридичні факти в судовому адміністративному процесі, які знаходять своє закріплення у процесуальних актах-документах, стосуються не лише адміністративної процесуальної правосуб'єктності адміністративного суду, а й інших учасників судового адміністративного процесу. Специфіка ж адміністративної процесуальної правосуб'єктності адміністративного суду полягає в тому, що її зміст виражається не правоздатністю, а компетенцією. Компетенція адміністративного суду стосується наявності процесуальних прав та обов'язків і відсутністю особистого інтересу у вирішенні адміністративної справи. У судовому адміністративному процесі компетенція адміністративного суду пов'язана із правоздатністю його учасників і навпаки, а також вони доповнюють одне одного. Якщо звернутися до теорії цивільного процесу, то існування взаємозв'язку і доповнення компетенції суду і правоздатності сторін у механізмі правового регулювання зазначали вчені [6, с. 22].
Початком виникнення адміністративних процесуальних правовідносин можна вважати реалізацію адміністративної процесуальної правосуб'єктності позивачем у формі подання позовної заяви до адміністративного суду першої інстанції. В адміністративних процесуальних правовідносинах знаходить свій прояв адміністративна процесуальна правосуб'єктність конкретних учасників судового адміністративного процесу, внаслідок чого адміністративні процесуальні правовідносини виникають, розвиваються та припиняються.
Додатковою гарантією захисту прав і свобод громадян, інтересів юридичних осіб, публічних інтересів, законності і обґрунтованості судових рішень і ухвал є апеляційне провадження. У процесі його здійснення суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення шляхом повторного розгляду справи з можливістю встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням встановленого порядку. Таким чином при апеляційному оскарженні заінтересовані сторони та інша особа, яка бере участь у справі, і вважає ухвалене судом першої інстанції рішення, постановлену ухвалу незаконними і необґрунтованими, переносить до апеляційної інстанції справу на новий (повторний) розгляд та перевірку рішення [14, с. 475].
Адміністративні процесуальні правовідносини в апеляційному адміністративному суді є вторинними, відносно правовідносин, які виникають при розгляді адміністративної справи судом першої інстанції. Зазначене обумовлює особливості як адміністративної процесуальної правосуб'єктності самого апеляційного адміністративного суду, так і учасників судового адміністративного процесу. Так, адміністративна процесуальна правосуб'єктність апеляційного адміністративного суду визначається обсягом його компетенції і реалізується з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження чи одразу апеляційної скарги без подачі попередньо заяви.
Виділяють такі ознаки судової апеляції [15, с. 10]: а) подається на рішення суду, яке не вступило в законну силу; б) справа за апеляцією передається на розгляд вищого суду; в) подача апеляції обумовлюється, на думку особи, яка подає апеляційну скаргу, неправильністю рішення суду першої інстанції, неправильним встановленням фактичних обставин справи чи неправильним застосуванням закону; г) апеляційний суд при перегляді справи розглядає як питання факту, так і питання права, тобто має право перевірити як юридичну, так і фактичну сторони справи в тому обсязі, що і суд першої інстанції; д) виконання рішення, яке оскаржене в апеляційному порядку, призупиняється (крім випадків негайного виконання рішення); е) повноваження апеляційного суду при перегляді справи обмежуються доводами апеляційної скарги і предметом рішення суду першої інстанції. Нові вимоги, які не були предметом рішення суду першої інстанції, не можуть бути пред'явлені в апеляційному провадженні.
Адміністративна процесуальна правосуб'єктність адміністративного суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України - також визначається обсягом його компетенції. У касаційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення адміністративного суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції. Унаслідок здійснення касаційного провадження створюються додаткові умови однакового застосування законодавства адміністративними судами першої та апеляційної інстанцій. Перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій здійснюється в межах касаційної скарги, але при цьому суд касаційної інстанції може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було