УДК 342.9

О.П. РЯБЧЕНКО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТЛОМ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ: ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Досліджено питання вдосконалення правових механізмів забезпечення працівників органів внутрішніх справ житлом.

The questions connected to the improvement of legal mechanisms of the Maintenance habitation of employees career of the law - enforcement organs are considered

Важливим завданням держави є забезпечення житлом працівників органів внутрішніх справ, що випливає зі ст. 22 Закону України "Про міліцію" [1]. Цією ж статтею визначено умови та механізм надання житла: компетенція місцевих рад, міністерств, право на кредит та розстрочку в його погашенні, пільги. На виконання положень Закону було прийнято Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, службових осіб митних органів та членів їх сімей [2].

Однак реалізація як норм Закону України "Про міліцію" у частині положень про гарантії забезпечення працівників органів внутрішніх справ житлом, так і Комплексної програми практично не відбувається. Як наслідок - зазначення на загальнодержавному рівні про те, що незадовільне забезпечення житлом осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ є однією з основних причин великої плинності кадрів та незадовільного комплектування кваліфікованими фахівцями Міністерства внутрішніх справ України та неналежного виконання ними службових обов'язків [3].

Отже, на сьогодні відповідні норми Закону України "Про міліцію" набувають декларативного характеру і причин тому декілька. Насамперед, вкрай незадовільне бюджетне фінансування житлового питання стосовно осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Останніми роками у Державному бюджеті України передбачалися вкрай недостатні видатки на будівництво житла військовослужбовцям у цілому по всім відповідним міністерствам, про що зазначалось у Рекомендаціях парламентських слухань "Про стан забезпечення житлом та іншими гарантіями соціального захисту військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Але джерелом проблем інколи постає, як не дивно, чинне законодавство, встановлюючи, зокрема, способи вирішення житлової проблеми, які є далекими від досконалих. На сьогодні вирішення житлової проблеми можливе декількома способами: кредитуванням, приватизацією, індивідуальним житловим будівництвом, отриманням службового житла. Однак стосовно працівників органів внутрішніх справ жоден з цих способів не дозоляє ефективно вирішити проблему забезпечення житлом, оскільки фінансову основу діяльності переважно складають кошти Державного бюджету України, виділений на вирішення житлових питань для правоохоронців обсяг яких недостатній.

Існують і проблеми теоретичного характеру, на підставі вирішення яких можливо було б розробляти пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства. Зазначене стосується фактичної відсутності наукового пошуку в напрямку визначення правових механізмів забезпечення житлом працівників органів внутрішніх справ взагалі. Ця проблема побічно вивчалась у межах, як правило, ширших за змістом наукових проблем забезпечення життєдіяльності персоналу органів внутрішніх справ [8], соціального захисту громадян [7; 9].

Недостатня увага обумовлена тим, що зазначену проблему вчені уявляють "вузькою". Але ж наслідки її існування мають широкий суспільний резонанс та негативно позначаються на діяльності органів внутрішніх справ.

Народними депутатами України здійснювалась спроба шляхом законопроектної роботи запропонувати нові механізми забезпечення працівників органів внутрішніх справ житлом. Так, законопроект "Про надання житлових позик військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяким іншим особам: проект Закону України" від 22 листопада 2005 р. № 8485 передбачав надання військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяким іншим категоріям осіб не кредитів, а житлових позик, тобто безвідсоткових позик для житлового будівництва або придбання квартири чи індивідуального житлового будинку. На відміну від кредиту, позика може надаватися будь-якою юридичною особою, не лише банком, а сплата відсотків по ній не є обов'язковою. До джерел формування ресурсів для надання житлових позик для житлового будівництва або придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків пропонувалося відносити кошти Державного бюджету України та інші джерела, які не суперечать чинному законодавству. При цьому передбачено з метою формування та забезпечення фінансових накопичень для надання житлових позик створення Кабінетом Міністрів України уповноваженої спеціалізованої установи - Служби житлових позик.

Цей проект викликав застереження, зміст яких полягав у вказівці на невизначеність джерел фінансування надання житла, спірності створення вказаної уповноваженої спеціалізованої установи. За розрахунками авторів проекту необхідно протягом п'яти років щорічно передбачати у Державному бюджеті 3,9 млрд грн, що не є можливим.

До позитивної сторони проекту доцільно віднести його основну ідею - вирішення житлової проблеми шляхом надання позик. Питання постає у формуванні механізму надання. Доцільно використовувати диверсифіковані джерела фінансування - і держави, і самих працівників органів внутрішніх справ, і приватних осіб. Разом з тим використання зазначених джерел фінансування також є проблемним. Так, залучення до фінансування житла працівників органів внутрішніх справ коштів юридичних осіб приватного права, як за умов кредитування [4], сприятиме сплаті працівниками процентів та інших витрат, пов'язаних із взяттям кредиту. Якщо ж розходи компенсуватиме держава, то вони будуть додатковими витратами для неї.

Залучення коштів тільки держави не надає можливості вирішити проблему забезпечення житлом працівників органів внутрішніх справ. Придбання житла за власні кошти працівниками навряд уявляється можливим, на чому наголошувалось у 2006 р. керівництвом Міністерства внутрішніх справ України (заступник міністра Л. Поречкіна).

Цивільним кодексом України визначено, що житло - це житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання