Міністерства охорони навколишнього природного середовища (Мінприроди). Незважаючи на те, що Мінприроди головним чином зосереджено на промислових/небезпечних відходах, існує співпадання повноважень по стратегічній, законодавчій, нормативній та координаційній функціях, а також по функціях упровадження, контролю, моніторингу та дозвільній функції. Так само існує потреба чіткого розмежування обов'язків та координування діяльності між ДК Укрекокомресурси і Держжитлокомунгоспом щодо заходів з переробки, які стосуються побутових відходів, та фінансування програм. За існуючої інституціональної структури Держжитлокомунгосп виступає установою, в якій існують можливості підвищення рівня компетентності у поводженні з ТПВ. Держжитлокомунгосп також міг би взяти на себе головну роль та стати центральним органом у поводженні з ТПВ в Україні. Метою Держжитлокомунгоспу повинна бути розробка політики та законодавства у сфері поводження ТПВ, а також забезпечення їх реалізації [8].
Чинна законодавча структура, що охоплює сферу поводження з ТПВ, є надзвичайно складною. Низка актів та вимог частково співпадають, наприклад у різних законодавчих актах дублюються положення, у т.ч. вимоги щодо видачі дозволів. Це ускладнює діяльність як операторів, так і компетентних органів, які контролюють належне виконання законів та застосовують примусові механізми.
Крім цього на різних рівнях існує величезна кількість органів влади, які відповідають за контроль і виконання законодавства з поводження з ТПВ. Компетенція цих органів не завжди чітко визначена, тому існує потенціал для дублювання зусиль, що не завжди призводить до ефективних результатів. Наприклад, зовсім не обов'язково, що робота інспекторів на двох рівнях - районному і обласному має наслідком ефективніший контроль, у той же час дублювання функцій скоріше за все є економічно неефективним.
Можна визначити такі стратегічні проблеми щодо інституційної/ організаційної та законодавчої структури:
нечітке розподілення ролей та відповідальності між зацікавленими сторонами;
обмежена та неефективна координація діяльності зацікавлених сторін;
недостатні зв'язки з приватними компаніями перевізниками;
складна законодавча структура з багатьма положеннями та актами, які частково співпадають;
нечітке розподілення повноважень щодо контролю відповідності законодавству та впровадження примусових механізмів;
відсутність стратегічного підходу в питанні наближення до правового поля ЄС.
Отже, проведений аналіз правових механізмів державного регулювання у сфері поводження з твердими відходами дозволяє нам зробити такі висновки: по-перше, визначити обсяги, розташування і темпи утворення відходів, їхній склад та властивості; по-друге, зробити аналіз умов і закономірностей використання первинної і вторинної сировини, стану сировинного ринку, обґрунтування концепції пріоритетних напрямів і масштабів розвитку вторинного ресурсокористування, цільових програм; по-третє, розробити нові і вдосконалити діючі технології та виробничі схеми утилізації відходів та уточнити їх класифікацію; по-четверте, забезпечити селективне складування відходів за їх властивостями та консервації цінних ресурсних відходів (створення техногенних родовищ).
Важливим завданням державних органів залишається наукове і науково-технічне забезпечення розширення вторинного ресурсокористування як генерального напряму політики ресурсозбереження. З цією метою необхідно забезпечити фінансування відповідних науково-дослідних робіт, створити ресурсно-технологічний банк даних вторинних ресурсів та посилити організаційну та координаційну роботу уповноважених органів.
Конче потрібно змінити загальнодержавну політику стосовно поводження з відходами, ключовим елементом якої має стати створення єдиної системи управління всіма видами відходів з відповідним законодавчим урегулюванням. Головним завданням системи управління відходами є зменшення кількості побутових відходів. Погоджуючись з науковцями (І. Дрозд, В. Коломієць та ін.), вважаємо, що централізований орган управління у галузі комплексного поводження з відходами має розв'язати такі першочергові завдання: 1) детальна інвентаризація відходів в Україні, комплексна перевірка організованих та неорганізованих місць вилучення відходів з метою оцінки їх технічного стану, наявності та якості природозахисних бар'єрів, проектної, дозвільної, експлуатаційної та облікової документації, структури відходів та їх обсягів за групами токсичності; 2) формування єдиної державної системи обліку відходів, до якої входитимуть державні реєстри відходів, державні кадастри об'єктів утворення відходів, об'єктів обробки та утилізації відходів і об'єктів зберігання та захоронення відходів; 3) розвиток на основі новітніх технологій індустрії обробки й утилізації відходів виробництва та споживання з їх максимально можливим використанням як джерела вторинних ресурсів.
Реалізація наведених заходів сприятиме впровадженню такої системи господарювання, за якої економічне зростання не супроводжуватиметься деградацією природи. Для досягнення позитивних результатів у сфері поводження з відходами необхідним є здійснення вагомих управлінських, організаційних, інституціональних та господарських/комерційних заходів. Це можливо лише за умови чіткого розмежування та розподілу обов'язків між різними зацікавленими сторонами.
Література:
1. Закон України "Про відходи" від 5 березня 1998 р. № 187/98-ВР // www.rada.gov.ua.
2. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Програми поводження з твердими побутовими відходами" від 4 березня 2004 р. № 265 // Офіц. вісн. України. - 2004. - № 10.
3. Постанова Кабінету міністрів України "Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини" від 26 липня 2001 р. № 915 (із змінами, внесеними згідно з постановами КМ: № 1069 (1069-2002-п) від 25.07.2002.; № 1084 (1084-2002-п) від 26.07.2002.; № 1844 (1844-2003-п) від 26.11.2003.) // www.rada.gov.ua
4. Постанова Кабінету Міністрів України "Про стан виконання законодавства у сфері поводження з відходами в Україні та шляхи його вдосконалення" від 6 жовтня 2005 р. № 2967-1У // ВВР України. - 2005. - № 49.
5. Белоусов А.И., Панков С.А. Экономические методы управления утилизацией твердых бытовых отходов // Вестник ТГУ. - Сер. 6: Экономика. - 2004. - № 2. - С. 74 - 85.
6. Дрозд І.П., Коломієць В.І. Основні завдання управління відходами в Україні у контексті екологічної