Тому метою Програми визначено "створення належних умов для розвитку і розширення сфери функціонування української мови, виховання шанобливого ставлення до неї, формування патріотизму у громадян України" [1; 12].

Серед першочергових заходів у Програмі значиться "розроблення проекту Концепції державної мовної політики". На сьогодні даний проект вже підготовлено Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права [7]. Проект Концепції визначає основні напрями формування і реалізації мовної політики, організаційні й правові механізми вирішення існуючих у цій галузі проблем та намічає етапи їх реалізації. Положення Концепції мають стати основою для вдосконалення чинного та розробки нового законодавства у сфері застосування мов в Україні. Здійснення Концепції відбуватиметься строго на основі ст. 10 Конституції України.

Змістові домінанти Концепції такі:

пріоритетом мовної політики в Україні є утвердження і розвиток української мови;

в умовах існуючої в Україні мовної ситуації, деформованої на користь російської мови, надання останній статусу державної (офіційної) ... увічнило б процес русифікації, що триває в Україні. Нинішній мовний розвиток в Україні і без надання російській мові статусу державної є потенційно небезпечним для майбутнього української мови, а відповідно для майбутнього Української нації і державної незалежності України;

оскільки процес витіснення української мови є керованим і набув системного характеру, Українська держава має діяти також системно, вживаючи рішучих заходів підтримки української мови як мови титульної нації і державної мови. Такі заходи не спрямовані проти мовних прав осіб, що належать до національних меншин, а є лише засобом утвердити українську мову, захистити мовні права українців і зберегти Україну як незалежну державу із своїм самобутнім обличчям.

Українська громадськість має можливість взяти участь в обговоренні проекту Концепції у мережі Інтернет, надіславши відповідні міркування і пропозиції з цього приводу на адресу kzum@ukr.net.

Виконано також заплановане Програмою завдання з розроблення і введення в дію Українського лінгвістичного порталу в мережі Інтернет - тут можна отримати відомості про проведення наукових конференцій, про новинки літератури з фаху тощо.

Серед програмних заходів є й таке, що стосується поглиблення знань з української мови державних службовців та використання ними української мови у процесі виконання своїх посадових обов'язків. До речі, зазначимо, що акти у цій сфері, керовані Кабінетом Міністрів України, вже здійснювалися у 1998 - 1999 рр. [15, с. 167], але, вочевидь, їх виявилось недостатньо для досягнення поставленої мети.

У чинній Програмі за сім років її реалізації фінансування даного заходу передбачено в розмірі 270 тис. грн. Це дійсно щось парадоксальне, адже ст. 6. Закону "Про мови в Українській РСР" встановлює, що володіння українською і російською мовами в обсязі, необхідному для виконання посадових функцій є обов'язком (курсив наш. - Г.Є.) службової особи державних органів, установ і організацій. Щоправда, незнання громадянином мови не є підставою для відмови йому у прийнятті на роботу, але в такому разі вже після прийняття на роботу службова особа повинна оволодіти мовою роботи органу чи організації в обсязі, необхідному для виконання службових обов'язків. Ця норма була прийнята у колоніальній радянській державі, й чи не дивно, що у сучасній незалежній Україні процес вивчення державними (курсив наш. - Г.Є.) службовцями державної (курсив наш. - Г.Є.) мови має фінансуватися з Державного бюджету?

Доцільною була і вимога парламентських слухань - щодо поповнення законодавства правовою нормою про обов'язковість володіння державною мовою громадянами, які належать до національних меншин і постійно проживають в Україні. Це не суперечило б ст. 2. Закону України "Про національні меншини в Україні" від 25 червня 1992 р., згідно з якою "громадяни України всіх національностей зобов'язані ... поважати мови (курсив наш. - Г.Є.)... Українського народу та всіх національних меншин", а також ст. 2 Закону "Про мови в Українській РСР", яка зобов'язує республіканські й місцеві державні органи й інші організації дбати про створення всім громадянам (курсив наш. - Г.Є.) необхідних умов "для вивчення української мови та поглибленого оволодіння нею". На жаль, у цьому аспекті законодавство залишилося без змін.

Програма розвитку і функціонування української мови на 2004 - 2010 рр. містить також положення, які поки ще не отримали практичної реалізації. Зокрема - це:

підготовка пропозицій стосовно внесення змін до законів, у т. ч. й щодо установлення відповідальності за порушення законодавства про мови;

запровадження на радіо і телебаченні циклу постійних передач "Державна мова", "Традиції, звичаї та побут українського народу";

видання журналу "Українська мова у вищій школі".

Хоча останні два заходи планувалося здійснити вже у 2004 р., на сьогодні таких програм і журналу нами не виявлено.

У Рекомендаціях парламентських слухань "Про функціонування української мови" було зазначено, що, починаючи з 2004 р., мають збільшитися асигнування на розвиток та дослідження української мови, а також на реалізацію додаткових заходів щодо розширення сфери її функціонування як мови державної.

Це положення знайшло відображення в Законах України "Про Державний бюджет України". Якщо в бюджеті 2003 р. на фінансування комплексних заходів з всебічного розвитку української мови було закладено 10 млн грн, то у 2004 р. видатки за цією статтею зросли до 20 млн грн, а у 2005 р. на забезпечення розвитку та застосування української мови передбачалося