Нотаріальна діяльність здійснюється на постійній професійній основі особою групою осіб, що мають відповідні знання і навички, уповноваженими від імені держави на її здійснення, але що не входять у систему державних органів (або не є в повному розумінні складовими цієї системи), на підставі принципів незалежності і безсторонності, самофінансування і особистої відповідальності за здійснення діяльності (у тому разі, якщо діяльність здійснюється державними службовцями держава забезпечує матеріальний зміст таких осіб і відповідає за досконалі ними дії, при цьому воно не має права втручатися у сферу їх професійної компетенції). Норми Законів України "Про нотаріат" [1], "Про державну службу" [2], Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [5] відносяться до різних галузей права, а вимоги ст. Закону України "Про нотаріат" про прирівнювання в оплаті праці і пенсійному забезпеченні державних нотаріусів до державних службовців породжує дискусію про співвідношення в правовому регулюванні норм адміністративного і трудового права. На основі концептуального визнання публічно-правового характеру нотаріальної діяльності застосування норм трудового права України в регулюванні правовідносин у цій сфері повинне відбуватися в частині, що не суперечить її публічно-правовому змісту.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Слід зазначити, що вчинення нотаріальних дій - це особливий вид діяльності, яка за своїм правозастосовчим характером не залежить від її суб'єктивного складу. Тому поділ нотаріусів на державних та приватних обумовлений не характером їх обов'язків, а особливостями внутрішньої організації і фінансового забезпечення нотаріальної діяльності. Нотаріус в Україні має загальний і спеціальний правовий статус. Загальний правовий статус похідний від конституційного і властивий кожному громадянинові, а спеціальний правовий статус виникає з моменту призначення на посаду. Установив подвійну структуру нотаріату (маються на увазі державний і приватнопрактикуючий нотаріуси), законодавець визначив деякі особливості правового статусу кожного з них.
Звернімося до прав, властивих окремо державному нотаріусові. Державний нотаріус є працівником, а працедавцем виступає відповідний орган юстиції. Крім того, державний нотаріус є посадовою особою. Поняття "посадова особа" міститься лише в Законі України "Про державну службу", згідно з ч. 2 ст. 2 якого посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" від 26 грудня 2003 р. № 15 при вирішенні питання про те, чи є особа службовою, потрібно виходити з положень, що містяться у примітках 1 і 2 до ст. 364 Кримінального кодексу України, в яких зазначено, що службовими особами є такі, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням. Тобто вищезазначена примітка до ст. 364 вказаного Кодексу до службових осіб відносить дві категорії осіб: особи, які здійснюють функції представників влади; особи, які виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов'язки або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням. Вчинення нотаріусами нотаріальних дій не є виконанням ними функцій представників влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
Законом України "Про нотаріат", зокрема ст. 37, 38, 40, встановлено перелік посадових осіб, які мають право вчиняти нотаріальні дії. Приватний нотаріус, як і державний, здійснює свою діяльність від імені держави, яка делегує йому спеціальні повноваження та наділяє його певною частиною прав та обов'язків. Приватні нотаріуси не перебувають у штаті державного органу і організують свою діяльністю самостійно. Тому, з огляду на вимоги ст. 1, 34, 36 Закону України "Про нотаріат" вважаємо, що приватні нотаріуси під визначення "службова особа" та "посадова особа" не підпадають [4].
До загальних вимог, які пред'являються до осіб, що бажають виконувати функції державного нотаріусу, можна віднести: фактичну здатність до праці та вольові критерії (чи бажає особа працювати, чи не визнана вона рішенням суду недієздатною). До спеціальних вимог належать такі: громадянство України; наявність тільки вищої юридичної освіти; стажування за фахом; успішне складання кваліфікаційного іспиту; володіння державною мовою; отримання свідоцтва на право займатися нотаріальною діяльністю. Крім того, державою встановлено цілу низку обмежень щодо права займатися нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість. Нотаріус не може перебувати у штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької і наукової у вільний від роботи час.
Трудова правосуб'єктність працівників державного нотаріату - це складна, багато аспектна юридична конструкція, вона повинна розглядатися в нерозривному взаємному зв'язку з іншими правовими явищами, які в сукупності складають їх індивідуальне правове положення. Саму ж правосуб'єктність працівників можна умовно розділити на три складові: перша - міжгалузева, друга - загально трудова, та третя - спеціальна, яка містить сукупність вимог, необхідних для участі суб'єкта у відповідній групі трудових правовідносин. Основним же недоліком у визначенні трудової правосуб'єктності як