УДК 351.74

С.Ф. ДЕНИСЮК

СУТНІСТЬ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ: СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ У ТЕОРІЇ ТА ЗАКОНОДАВСТВІ

Проаналізовано питання, пов'язанні з визначенням сутності громадського контролю на законодавчому та теоретичному рівні.

Are taken up the questions connected to the contents and a nature of public control in domestic legislation is characterized.

Розбудова громадянського суспільства, демократизація всіх сфер суспільного життя - це стратегічна мета нашої країни, що набуває особливого значення на шляху наближення України до стандартів європейської демократії, просуванню в європейський та світовий простір.

У зв'язку з цим важливо навести міркування П. Рабіновича щодо поняття громадянського суспільства. На його погляд, "одним з найбільш плідних підходів є інтерпретація поняття громадянського суспільства крізь призму прав людини". Вказане поняття "...стосується такого суспільства, в якому кожна людина офіційно визнається юридично рівноправною як щодо всіх інших членів суспільства, так і стосовно держави та різноманітних суспільних об'єднань. Водночас поняття громадянського суспільства не пов'язується безпосередньо з юридичним громадянством людини, тобто з певним узаконеним зв'язком між нею та державою. Йдеться про, так би мовити, громадськість у загальносоціальному сенсі: громадськість як можливість бути вільним і рівним з іншими учасниками суспільного життя..." [6]. Тобто особа, її соціальні зв'язки є основою розвитку та становлення громадянського суспільства. У більшості наукових праць відзначається, що сьогодні в Україні громадянське суспільство ще не розвинене, багато його інститутів та елементів або зовсім слабкі, або ж мають асоціальний характер. На думку переважної більшості спеціалістів, у нашій країні тільки розпочинається формування громадянського суспільства, його інституційних основ.

Слід зазначити, що в наукових дослідженнях різних галузей права проблеми визначення змісту та складових громадського контролю не набули достатнього ступеню вивченості. Предмет наукового пошуку складали як загальні проблеми державного контролю, так і питання його здійснення у різних сферах суспільного життя - політичній, соціальній, економічній тощо. Питання визначення сутності та змісту громадського контролю побічно вивчались у наукових дослідженнях, присвячених формуванню громадянського суспільства.

Таким чином, необхідність дослідження проблеми визначення особливостей громадського контролю, вдосконалення правового регулювання обумовлена як недостатнім теоретичним доробком, так і впливом цього явища на побудову громадянського суспільства.

Давати визначення громадському контролю так само важко, як і будь-якому іншому суспільному явищу, що перебуває в стані розвитку, однак дослідження вимагає принаймні перерахування та певного аналізу існуючих визначень громадського контролю в законодавстві та теорії.

Що стосується законодавства, то Конституційною основою для громадського контролю є: ч. 2 ст. 6, ч. 2, 3 ст. 34, ст. 40, ч. 2 ст. 55, п. п. 4, 10, 11, 13, 17, 33, 34 ч. 1 ст. 85, ст. 86, ст. 87, 97, 101, 102, п. п. 8, 16, 30 ст. 106, ст. 111, п. п. 3, 4 ст. 121, ст. 147, ст. 150 - 152 Конституції України. Нормативного закріплення окремі аспекти знаходять у Регламенті Верховної Ради України, Законах України "Про статус народного депутата України", "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", "Про звернення громадян", "Про інформацію", "Про об'єднання громадян", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про основи національної безпеки України", "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави".

Закон України "Про основи національної безпеки України" в п. 6 ст. 5 серед принципів забезпечення національної безпеки виділяє - демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та іншими структурами в системі національної безпеки. Ст. 1 Закону України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" визначає цивільний демократичний контроль - як комплекс здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформаційних заходів для забезпечення неухильного дотримання законності і відкритості в діяльності всіх складових частин Воєнної організації та правоохоронних органів держави, сприяння їхній ефективності, дієвості і виконанню покладених на них функцій, зміцненню державної та військової дисципліни. Як видно з наведеного нами переліку законів, демократичний цивільний контроль являє собою єдність двох етапів - отримання інформації стосовно державно-владної діяльності та здійснення на її основі актів, спрямованих на скасування можливих нелегітимних наслідків такої діяльності.

За складом цивільний демократичний контроль характеризується так: суб'єкт, об'єкт (предмет), зміст, юридичні факти. Суб'єкт - громадяни України, об'єднання громадян, державні органи, органи місцевого самоврядування, прокуратура, суди, ЗМІ. Слід зауважити, що залежно від стадії суб'єкт може відрізнятися. Це зумовлено тим, що ймовірне настання другої стадії тягне публічно-правові наслідки, застосовування яких можливо лише за наявності спеціальної компетенції державного органу або загальнонародного волевиявлення на референдумі. Об'єкт (предмет) - державно-владна діяльність. Зазначена діяльність державного апарату (і не тільки) має здійснюватись виключно в інтересах народу, з метою ствердження прав і свобод людини. Зміст - це взаємні права та обов'язки суб'єктів цивільного демократичного контролю. Юридичні факти - інформація про діяльність органів державної влади (не тільки, на думку автора) та реагування на неї залежно від характеру такої інформації. Такі дії можуть отримувати різноманітні форми звернення.

Серед елементів системи демократичного цивільного контролю законодавець виділяє - громадський контроль (тобто громадський контроль - це вид демократичного цивільного контролю). На думку автора, не зрозуміло навіщо законодавцю потрібно виділяти парламентський, президентський, судовий контроль та контроль з боку органів місцевого самоврядування окремо в законодавчому акті. Контрольні повноваження