Додаткові умови можуть стосуватися будь-яких інших питань праці, а також соціально-побутового обслуговування працівників, скажімо, про режим робочого часу, про сумісництво професій (посад), про захист від інфляційних процесів, про харчування працівників, про встановлення іспитового терміну (не більш трьох місяців, а в окремих випадках за узгодженням із профспілковим органом - нівроку).

Підкреслимо, що правовою підставою для укладення трудових угод (контрактів) нерідко виступають колективні угоди. Колективна угода укладається на добровільній основі між працівниками (в особі профспілки чи іншого уповноваженого органа) і роботодавцем (підприємством, організацією, установою). Сутність цього правового акта - узгодження інтересів працівників і роботодавця, установлення договірного регулювання соціально-трудових відносин.

У зміст трудових і колективних угод заборонено включати умови, які б погіршували становище працівників у порівнянні з чинним законодавством. Так, нормальна тривалість робочого дня не повинна перевищувати 40 год. на тиждень. Для осіб у віці від 16 до 18 років робочий час скорочений до 36 год., а для 14-літніх підлітків - до 24 год. на тиждень. Чинне законодавство передбачає також час відпочинку, протягом якого працівники підлягають звільненню від своїх трудових обов'язків. Розрізняють шість основних видів відпочинку: перерва на обід (не більш 2 год.); щоденний відпочинок після трудового дня: вихідні дні; свята; щорічна відпустка (не менш 24 робочих днів); відпустка за сімейними обставинами і іншими поважними причинами. Держава законодавчо закріплює мінімальний розмір заробітної плати і заходи для обов'язкового страхування. Названі нормативні положення повинні поширюватися на усіх без винятку найманих робітників, незалежно від форми власності й економічного стану наймачів. Отже, трудовий договір (контракт) на відміну від цивільно-правового договору, хоча і більш жорстко підпорядкований волі роботодавця, проте дає найманому робітнику значні соціальні гарантії.

Підкреслимо, що, підписавши трудовий договір (контракт), роботодавець несе певні зобов'язання перед працівником: оплачувати його працю, забезпечувати належні і безпечні умови праці. У свою чергу, працівник, як ви знаєте, має зобов'язання якісно виконувати свою роботу, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку, що діють, скажімо, на підприємстві, у тому числі правил техніки безпеки і технологічних правил. Останні означають процедури, що забезпечують відповідність продукції загальноприйнятим стандартам.

Названі обов'язки складають дисципліну праці працівника і носять особистий характер. Тому невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов'язків породжує дисциплінарну відповідальність - дисциплінарні стягнення. їхні види: зауваження, догана, сувора догана, звільнення. Одночасно з цим можуть застосовуватися й інші міри, що не є покаранням, наприклад, позбавлення щомісячної премії.

Сумлінна і творча праця працівника всіляко заохочується: йому оголошуються подяки, він нагороджується коштовними подарунками і преміями, його ім'я заноситься в Книгу пошани, йому присуджуються державні ордени і медалі.

На закінчення, узагальнюючи матеріал параграфа, відзначимо, що вданий час українське право не позбавлене ще "білих" плям і суперечливості норм. Разом з тим, основний напрямок його розвитку - стати мірою свободи і соціальної справедливості.