Як же відстоюють свою позицію "негативісти"? Так, відомі російські вчені-муніципалісти О. О. Кутафін і В. І. Фадєєв, фактично зводячи відносини відповідальності в місцевому самоврядуванні до відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування, визначають її як несприятливі правові наслідки за прийняті ними протиправні рішення та неналежне здійснення своїх завдань і функцій.

Фактично аналогічним чином визначають відповідальність органів із посадових осіб місцевого самоврядування автори одного з вітчизняних посібників з місцевого самоврядування: це настання негативних наслідків у разі невиконання покладених на них законом або договором обов'язків.

В. О. Баранчиков вважає, що відповідальність — негативні юридичні наслідки за протиправне діяння — наступає в результаті здійснення населенням і державними органами функцій контролю і нагляду за діяльністю муніципальних органів і посадових осіб.

В. Є. Чиркін, аналізуючи форми відповідальності місцевого самоврядування та його посадових осіб, акцентує увагу передусім на відповідальності при виконанні службових обов'язків. На його думку, відповідальність у муніципальному праві — це настання для суб'єктів муніципальних правовідносин несприятливих наслідків, якщо дані суб'єкти зовсім не виконують або неналежним чином виконують свої обов'язки по відношенню до інших учасників правовідносин.

Зустрічається думка, що відповідальність у муніципальному праві — це застосовувані несприятливі наслідки до суб'єктів муніципальних відносин, які не виконують або неналежним чином здійснюють свої обов'язки у відношенні до інших суб'єктів правовідносин.

Вітчизняні вчені В. В. Кравченко та М. В. Пітцик, розглядаючи відповідальність у муніципальному праві, в загальному вигляді, розуміють під нею несприятливі наслідки, що настають для суб'єкта муніципальних правовідносин, який порушив норму муніципального права (суб'єкта муніципального правопорушення), що має визначальне значення при визначенні кола суб'єктів відповідальності в муніципальному праві та її підстав.

Тобто, дані автори фактично розглядають відповідальність як охоронні правові відносини, що виявляються у застосуванні певних встановлених державою санкцій. Суть останніх — покладання на індивідів обов'язку нести певні нестатки за правопорушення, здійснені ними самими.

На інших позиціях стоять прихильники двохаспектного трактування відповідальності не тільки як засобу, який попереджує порушення правових норм, а й як засобу виховання в людині внутрішніх регуляторів поведінки. Так, деякі автори розглядають позитивну відповідальність як усвідомлення та відтворення особою у своїй поведінці необхідності виконання дорученої справи як морального боргу, морального обов'язку, який лише при порушенні стає юридичним. Позитивна відповідальність — це розуміння важливості своїх дій для суспільства, прагнення та бажання виконати їх якнайкраще, найефективніше, швидше, тобто належним чином виконати свою соціальну роль. У правовій сфері остання пов'язана з соціально-правовою активністю, проявом ініціативи при реалізації правових приписів.

М.М. Черногор, відносячи до загальних методологічних принципів дослідження юридичної відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування, насамперед, її розгляд з позицій широкого, двохаспектного розуміння, в той же час вважає, що "механічне перенесення теорії юридичної відповідальності з акцентом на кару та примус (тим більше державний) на сферу місцевого самоврядування призводить до того, що не враховуються характер виникнення даного виду відповідальності, її сутність, механізм і способи реалізації".

3.А. Астеміров пише про існування об'єктивної та суб'єктивної сторін відповідальності. Під об'єктивною стороною він розуміє вираз нормативно сформульованої вимоги та застосування санкцій. Із суб'єктивної сторони відповідальність — це відображення даної вимоги у свідомості особи і психології людської спільноти, засвоєння ними соціальних норм та імперативів, вироблення в них соціально позитивної мотивації та співутворення соціальних норм з практичною життєдіяльністю, а в разі порушення цих норм — здатність зазнати наслідків негативного характеру3.

На тлі різного тлумачення сенсу та змісту "позитивної" відповідальності прихильників означеної точки зору об'єднує в єдину концептуальну позицію прагнення знайти правовий еквівалент, юридичне пояснення лексичному феномену, який має вираз у поняттях "відповідальність за доручену справу", "підійти з усією відповідальністю" тощо. Але в запропонованій цими авторами теоретичній конструкції втрачається якісна специфіка категорії "відповідальність". По суті вона підміняється іншими категоріями (обов'язком, боргом, звітністю, позитивним ставленням тощо), кожна з яких має власне призначення і зміст. Внаслідок цього "позитивна" відповідальність втрачає будь-який практичний сенс. Таким чином, достатньо виправдане прагнення з допомогою відповідальності стимулювати опосередковану правом соціально-корисну діяльність не виконується практичним смислом.

Висловлюючи заперечення з приводу можливості застосування поняття юридичної відповідальності у позитивному смислі, Б. Ю. Тихонова вказує, що така відповідальність є "ніщо інше, як юридичний обов'язок. З того моменту, як особа приступає до виконання юридичного обов'язку, на ньому лежить тільки обов'язок поводити себе правомірно. Моральна вимога поводити себе при цьому "відповідально" — на її думку — не входить у зміст юридичного обов'язку, і тим більше не є різновидом юридичної відповідальності. За своїм змістом позитивна відповідальність повністю поглинається юридичним обов'язком".

Рівень підручника для студентів не дозволяє нам вдаватися у глибокі теоретичні дискусії з приводу правової природи та структури відповідальності, однак, зазначимо, що, підтримуючи в принципі широке розуміння будь-якої відповідальності, в тому числі й юридичної, ми виступаємо проти її поділу на будь-які аспекти: відповідальність, і насамперед юридична, є категорією, цілісну тканину якої досить небезпечно руйнувати. В якій би галузі права відповідальність не мала би прояву, вона завжди містить свої базові елементи. При розмежуванні "позитивної" та "негативної" відповідальності випадають деякі з таких елементів. Тим самим інститут відповідальності втрачає свій потенціал і призначення як ефективного регулятора очікуваної поведінки.

У самому широкому вигляді відповідальність — це суспільні відносини, які забезпечують інтереси та свободу взаємопов'язаних сторін і які гарантовані суспільством і державою. Вона формується на основі послідовної взаємодії трьох складових: а) усвідомлення боргу; б) оцінки поведінки; в) накладення санкцій. Провідним елементом у відповідальності виступає оцінка рішення, дії громадянина, колективу, органу, держави або іншого компонента соціальної системи з точки зору визнаних і чинних ідеалів, принципів, норм та користі для суспільного розвитку. Саме широке розуміння відповідальності, хоча воно і включає суб'єктивні переживання, засновані на приписах норм, не обмежуючись ними, відносить людину на більш високий ступінь психічної діяльності і відповідної їй поведінки. Воно являє її вже не тільки законослухняним суб'єктом, а й особою, яка має особливу якість — самостійна, добровільна сумірність своєї вільної поведінки з наслідками користування свободою. Гіпертрофоване розуміння свободи, життя за формулою "влада думає за нас", яка вимагає підпорядкування лише офіційно встановленим нормам, які можуть і не відповідати загальновизнаним моральним цінностям, зумовлює індиферентне ставлення людей до природного права, одним з яких і є право на місцеве самоврядування. Ідеал самоврядування тому і сприймається переважно як утопія, оскільки пов'язаний з корінними змінами стереотипів політичної поведінки широких верств населення.

Вважаємо, що до загальних методологічних принципів дослідження відповідальності в місцевому самоврядуванні слід віднести такі позиції.

По-перше, її слід розглядати як самостійний вид соціально-політичної та конституційної відповідальності — муніципальної.

По-друге, відповідальність у місцевому самоврядуванні має досліджуватися з використанням моделі правовідносин (зокрема, муніципально-правових), що дозволить повніше розкрити багатогранність її впливу на поведінку суб'єктів.

По-третє, вивчення відносин, які регулюються інститутом відповідальності у місцевому самоврядуванні, потребує системного підходу, що передбачає поелементний, структурний, функціональний, процесуальний аналіз даного явища.

Подібний розгляд її у системно-теоретичному аспекті дозволяє стверджувати, що відповідальність зазначених суб'єктів має певні ознаки та якості, яких немає в інших видів відповідальності, рівно як і не відтворює усіх характеристик, властивих ним.

Тому її не слід уявляти як механічне об'єднання галузевих видів юридичної відповідальності. Це зовсім не сумарне утворення, як це не рідко тлумачиться у літературі. Через це, на нашу думку, можна поставити питання про доцільність виділення відповідальності суб'єктів муніципально-правових відносин як галузевого виду відповідальності однойменної галузі права та введення у науковий обіг поняття "муніципально-правова відповідальність".

Поняття та ознаки муніципально-правової відповідальності.

З курсу теорії держави і права відомо, що структура відповідальності як соціологічної категорії включає:

1) свободу вибору варіантів поведінки самим суб'єктом відповідальності, який має свободу волі;

2) встановлення моделі очікуваної поведінки;

3) причинний зв'язок між поведінкою та її наслідками;

4) інстанцію відповідальності;

5) контроль і оцінку поведінки;

6) можливість несприятливих наслідків для відповідального суб'єкта визнаного винним.

Дані системні ознаки дозволяють сформулювати відповідальність як зв'язок між двома суб'єктами за якого одна сторона (суб'єкт відповідальності), що має свободу волі й вибору, зобов'язується в силу свого статусу будувати поведінку згідно з очікуваною моделлю, а інша сторона (інстанція відповідальності) контролює, оцінює таку поведінку та її результати, а в разі негативної оцінки і наявності вини має право певним чином реагувати.

У місцевому самоврядуванні означені риси відносин відповідальності набувають особливого характеру, оскільки в ньому багато вчинків і дій породжують глибоко соціальні наслідки як для окремої особи, територіальної громади, так і для суспільства й держави в цілому. Саме цим зумовлена