загальні ознаки, що характеризують відповідальність як соціально-політичний феномен, її місце і значення в суспільстві, співвідношення та взаємозв'язки з іншими видами відповідальності, тобто такі ознаки, що характеризують явище в цілому, його основне призначення, не вдаючись до детальної характеристики;

ознаки, що вказують на специфічні риси, притаманні відповідальності у місцевому самоврядуванні, визначають її зміст, сутність і форми.

До першої групи належать такі ознаки:

а) відповідальність у місцевому самоврядуванні має комплексний характер і є особливою формою соціально-політичної та
конституційної відповідальності;

б) відповідальність в місцевому самоврядуванні є одним з
елементів конституційного (не державного) механізму, виступає особливим феноменом у системі соціальних зв'язків;

в) відповідальність у місцевому самоврядуванні має соціально-політичний характер, що зумовлюється специфікою муніци-
пальних відносин;

г) відповідальність у місцевому самоврядуванні є однією із
специфічних системоутворюючих, кваліфікуючих ознак муніципального права;

ґ) відповідальність у місцевому самоврядуванні входить до методу муніципального права, вказує на комплексний характер цієї галузі права й виокремлює цю галузь з-поміж інших;

д) відповідальність у місцевому самоврядуванні має важливе значення для легалізації та легітимації муніципальної влади
територіальних громад.

До другої групи ознак відповідальності в місцевому самоврядуванні можна віднести такі:

а) комплексний характер інституту відповідальності в місцевому самоврядуванні;

б) множинність напрямів і видів впливу суб'єктів відповідальності у сфері муніципально-правових відносин на об'єкти місцевого самоврядування;

в) програмне уявлення про бажані результати діяльності цих
суб'єктів, а також про потенційні негативні наслідки їхньої незадовільної поведінки;

г) причинний зв'язок між реальною діяльністю суб'єктів муніципально-правових відносин та її наслідками;

ґ) інстанція відповідальності. Тут варто зазначити, що всередині системи місцевого самоврядування, враховуючи єдність жителів-членів територіальних громад як суб'єкта і об'єкта управління, як інстанція відповідальності виступають самі мешканці;

д) наявність законодавчо оформлених механізмів контролю за місцевим самоврядуванням з боку держави, а також реальна
спроможність територіальної громади до самоконтролю та самооцінки результатів власної діяльності (дієздатність і деліктоздатність територіальної громади);

е) розбіжність первинного уявлення суб'єкта муніципальних
правовідносин про бажані результати власної діяльності при вирішенні проблем життєзабезпечення муніципального організму з реальними результатами муніципальної діяльності, яке має прояв у наслідках негативного характеру;

є) близькість (але не збігі) складів муніципальних правопорушень зі складами інших галузевих видів відповідальності.

На підставі цього можна визначити муніципально-правову відповідальність як самостійний вид соціальної та юридичної відповідальності, передбачений нормами муніципального законодавства, що являє собою зв'язок між суб'єктами муніципально-правових відносин, коли одна сторона (суб'єкт відповідальності), володіючи комплексом прав у сфері місцевого самоврядування, зобов'язується в силу свого статусу будувати поведінку згідно з очікуваною моделлю, а інша (інстанція відповідальності) безпосередньо або через представників контролює, оцінює таку поведінку та (або) її результати, а у разі негативної оцінки або наявності вини вправі (може або зобов'язана) певним чином відреагувати.

Для того щоб існував ефективний механізм відносин відповідальності, необхідно створити та розумно виконувати певні умови:

постійно і активно вдосконалювати організацію і функціонування системи місцевого самоврядування, особливо форми, методи, способи реалізації форм безпосередньої діяльності територіальних громад як первинних суб'єктів місцевого самоврядування;

покращити нормативне регулювання різноманітних управлінських взаємозв'язків усередині місцевої спільноти. У певному сенсі це і умова, і фактор відповідальності. Умова — тому, що значною мірою тільки нормативне закріплення відносин відповідальності слугуватиме підставою і орієнтиром оцінки, шкалою реакції і процедурою виміру дій органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та інших учасників муніципального процесу;

використовувати у відповідних відносинах таких громадських інститутів впливу на свідомість, поведінку і діяльність людей як моральні норми, традиції та звичаї, громадську думку, засоби масової інформації тощо. Лише поєднання правових вимог з вимогами моралі, традиції та звичаїв, підтримка цих вимог в їх реалізації з боку громадської думки, широке висвітлення даних вимог і практики їх реалізації у засобах масової інформації, на радіо та телебаченні — усе це сприяє розвитку мотивів і установок відповідальності, дозволяє комплексно реагувати на відхилення;

використовувати систему стимулювання, яка традиційно недооцінюється як умова формування відносин відповідальності. Якщо примусова, санкціонована, каральна сторони важливі для підтримання відносин відповідальності, то не менше значення в цій справі можуть відігравати і стимули. Правильне використання економічних, соціальних, політичних і духовних стимулів є не тільки доцільним, а й обов'язковим у місцевому самоврядуванні;

мати у наявності ефективний механізм державної підтримки та гарантування місцевого самоврядування тощо.

Джерела муніципально-правової відповідальності.

Серед небагатьох наукових праць, присвячених вивченню відповідальності в місцевому самоврядуванні, відсутні роботи, які так чи інакше зачіпали б проблему джерел відповідальності в місцевому самоврядуванні. І це не випадково. Адже інститут місцевого самоврядування в Україні перебуває у стадії свого формування, у стадії становлення знаходиться профільне законодавство, у тому числі й у сфері відповідальності. У даний час систему джерел відповідальності в місцевому самоврядуванні можна уявити такою: Конституція України, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 p., інші закони України, а також спеціальні акти місцевого самоврядування, які конкретизують ці закони (статути територіальних громад, положення про відкликання депутатів і посадових осіб місцевого самоврядування тощо).

Конституція України покликана регламентувати основи всіх видів відповідальності, які підлягають подальшій конкретизації в галузевому (в тому числі муніципальному) законодавстві. Так, наприклад, відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень; а ст. 144 закріплює, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Однак Конституція України природно не може бути єдиним джерелом відповідальності в місцевому самоврядуванні, враховуючи те, що вона покликана регламентувати лише основні засади всіх видів юридичної відповідальності, які підлягають подальшій конкретизації в галузевому законодавстві. Пріоритетне місце в системі законодавчих актів-джерел відповідальності в місцевому самоврядуванні посідає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", який містить окремий розділ IV, присвячений відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Положення щодо відповідальності в місцевому самоврядуванні містяться і в інших законах України, зокрема в Законі "Про статус депутатів місцевих рад" 2002 р., "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад і сільських, селищних, міських голів" 2004 р. та інших. Тобто джерелом відповідальності в місцевому самоврядуванні є не тільки Конституція України, а й ціла серія законів, які складають масив конституційного та муніципального законодавства. Умови застосування кримінальної відповідальності до посадових осіб місцевого самоврядування встановлені в Кримінальному кодексі України, адміністративної — в Кодексі України про адміністративні правопорушення, дисциплінарної — передбачені нормами трудового законодавства та законодавством про службу в органах місцевого самоврядування, а цивільно-правової — Цивільним кодексом.

Проте, в системі вітчизняного конституційного і муніципального законодавства відсутня певна інтеграційна одиниця, яка 6 впорядковувала та зводила до одного знаменника всі складові відповідальності в системі муніципально-правових відносин.

Вважаємо, що для ліквідації цього правового вакууму необхідно розробити та прийняти спеціальні закони типу "Про конституційно-правову відповідальність" або "Про відповідальності в системі місцевого самоврядування" або "Про муніципально-правову відповідальність", в яких були б чітко визначені суб'єкти, юридичні підстави, види та санкції такої відповідальності1. Прийняття таких законів мало б велике значення в плані вдосконалення системи локальної демократії, а також чинило 6 психологічний вплив на зміни стереотипів поведінки жителів-членів територіальних громад. Без формування цілісного механізму муніципально-правової відповідальності народ не може стати реальним сувереном у своїй державі, а незадоволення політикою влади, може призводити до нецивілізованих, насильницьких форм вирішення політичних та інших проблем.

Література

1. Лндресюк Б. П. Місцеве самоврядування в сучасній Україні: проблеми і перспективи. - К., 1997.

2. Анимица Е. Г., Тертышный А. Г. Основы местного самоуправления. - М.: ИНФРА-М, 2000.

3. Баймуратов М. Горизонты сотрудничества: международные неправительственные организации и органы местного самоуправления Украины // Місцеве та регіональне самоврядування України. - К., 1994. — Вил. 3(8). - С. 80-89.

4. Баймуратов М. Законодавство України про місцеве самоврядування: актуальні питання реалізації // 36. наук, праць Української Академії державного управління при Президентові України. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. - Вип. 1.- С. 300-302.

5. Баймуратов М. Конституционно—правовая регламентация местного самоуправления и территориальных коллективов // Юридический вестник. - 1996. — № 1. -С. 95-100.

6. Баймуратов М. Міжнародні зв'язки органів місцевого самоврядування у системі глобальних кроскультурних комунікацій // Право та культура: теорія і практика: Матер, міжнародної наук.-практ. конф., м. Київ 15-16 квітня 1997 p. - К., 1997. - С.