Форма державно-територіального устрою показує;*

з яких частин складається внутрішня структура держави;*

яке становище цих частин і які взаємозв'язки їх органів;*

як будуються відносини між центральними і місцевими державними органами;*

в якій державній формі виражаються інтереси кожної нації, яка проживає на території країни.

За формою державно-територіального устрою, тобто способом розподілу території на частини та порядком співвідношення влади між ними і державою в цілому, вирізняють держави прості (унітарні) та складні.

Унітарна держава — це проста єдина держава, складовими якої є адміністративно-територіальні одиниці, які не володіють суверенними правами (Україна, Болгарія, Польща, Франція, Італія, Швеція та ін.).

Унітарна держава характеризується такими основними ознаками:*

до складу не входять державні утворення, що наділені ознаками суверенітету, адміністративно-територіальні одиниці (область, район та ін.) не можуть мати якої-не-будь політичної самостійності;*

єдина конституція та єдина система законодавства;*

єдина система вищих органів державної влади — глава держави, уряд, парламент, юрисдикція яких поширюється на територію всієї країни;*

єдине громадянство та єдина державна символіка;*

єдина судова система;*

у міжнародні відносини вступає лише держава. Деякі унітарні держави мають автономні утворення

(Грузія, Іспанія, Італія, Україна та ін.). Такі держави називають децентралізованими унітарними державами з елементами федералізму. У них місцеві органи обираються населенням автономії та мають право самостійно вирішувати більшість питань місцевого життя. Автономії мають внутрішнє самоврядування, як правило, у сфері адміністративної діяльності, вони володіють певною самостійністю Й у сфері законодавства (у порядку делегованих повноважень з боку центрального законодавчого органу).

Складними державами вважають федерацію, конфедерацію, імперію та співдружність.

Федерація — це складна союзна держава, складовими якої є державні утворення, що володіють суверенними правами (США, Росія, Канада та ін.).

Основні ознаки федерації:*

єдина територія складається з територій — суб'єктів федерації, що мають власний адміністративно-територіальний поділ;*

наявність конституції і системи законодавства в цілому та в кожного з її суб'єктів;*

наявність федерального двопалатного парламенту й парламентів суб'єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб'єктів федерації;*

наявність громадянства як усієї федерації, так і її суб'єктів; у деяких федераціях допускається подвійне громадянство (ФРН);*

можливість суб'єктів федерації мати власну правову та судову системи (США);*

наявність загальнофедеральної податкової та грошової системи;*

суб'єкти федерації не володіють суверенітетом і не є суб'єктами міжнародного права, проте в договірних міжнародних відносинах можуть виступати як федерація в цілому, так і кожний її суб'єкт.

Класифікуються федерації за різними ознаками:

1) за способом утворення:—

договірні;—

конституційні (Індія);—

договірно-конституційні (США, ФРН, Росія та ін.);

2) за способом взаємовідносин федерації та її суб'єктів:—

на основі союзу (США);—

на основі автономії (Бельгія, Індія та ін.);

3) за способом розподілення та здійснення владних повноважень:—

централізовані (Індія, Мексика);—

відносно централізовані (США, ФРН);

4) за принципом поєднання національного й територіального підходів:—

територіальний підхід (США);—

національний підхід (у чистому вигляді не існує);—

поєднання цих підходів (Росія).

Конфедерація — це тимчасовий союз суверенних держав, які об'єдналися для досягнення певної мети та які спільно здійснюють деякі напрямки державної діяльності при збереженні в інших питаннях повної самостійності і незалежності (через такий етап пройшли США, Нідерланди, Швейцарія, остання конфедерація — Сенегамбія, 1981—1989 pp.).

Цей союз характеризується такими ознаками:*

відсутність загальної для всієї конфедерації єдиної території і державних кордонів;*

відсутність загальних законодавчих органів і системи управління;*

відсутність загальних для всієї конфедерації конституції, системи законодавства, громадянства, судової та фінансової систем;*

відсутність суверенітету конфедерації, збереження суверенітету і міжнародно-правового статусу її членів;*

наявність загального конфедеративного органу, який складається з делегатів суверенних держав;*

рішення загальних конфедеративних органів приймається за принципом консенсусу: у випадку незгоди з ним членів конфедерації таке рішення не є обов'язковим і не тягне за собою яких-небудь санкцій (це право нуліфікації);*

наявність права виходу зі складу конфедерації у кожного з її суб'єктів.

Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються, або перетворюються на федерацію.

Імперії — це такі складні й великі держави, які об'єднують інші держави, народи внаслідок завоювань, колонізації, що складаються з головної держави (метрополії) та колоній. Історії відомі такі імперії, як Римська, Австро-Угорська, Російська, Османська тощо.

Основною ознакою імперій є те, що вони тримаються на державному примусі з боку метрополії.

Співдружність є особливою формою державного устрою, яку визначають як організовано оформлене об'єднання держав, що виступають асоційованими учасниками при збереженні ними повного суверенітету та незалежності (СНД, Британська Співдружність Націй, Європейська Співдружність у Західній Європі).

Можна визначити такі її ознаки:*

в основу її створення покладені міждержавний договір, статут, декларація, угоди та інші юридичні акти;*

цілі об'єднання держав можуть бути різними: економічні, культурні та ін.;*

члени співдружності володіють повним суверенітетом та незалежністю, оскільки це не держава і не державне утворення;*

вона здійснює свою діяльність через загальні координаційні органи (рада глав держав або глав урядів, міжпарламентська асамблея та ін.), рішення яких мають рекомендаційний характер;*

відносини між державами у співдружності будуються на основі норм і принципів міжнародного права;*

держави мають право виходу зі співдружності. Таке об'єднання держав має перехідний характер: або

розвиток йде у напрямку створення конфедерації чи навіть федерації, або, навпаки, може привести до дезінтеграції.

Державно-правовий (політичний) режим та його різновиди

Основою для класифікації державно-правових (політичних) режимів, тобто способів та методів здійснення державної влади, е:*

ступінь розвиненості політичної демократії;*

реальний політико-правовий статус особи.

З урахуванням цих критеріїв сучасні державно-правові (політичні) режими поділяються на демократичні та антидемократичні.

Демократичний режим — це режим, за якого державна (політична) влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, із забезпеченням легальних можливостей вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референдуми, засоби масової інформації), діяльність різноманітних партій і громадських організацій, які представляють ці інтереси і впливають на вироблення та здійснення політики держави.

Він характеризується такими рисами:*

дотримується демократична конституція;*

реалізується принцип "поділу влад";*

державна влада здійснюється на основі вільної та рівної участі громадян та їх об'єднань в управлінні державою;*

забезпечується плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людини;*

гарантується здійснення прав і свобод громадян відповідно до міжнародних стандартів прав людини;*

реалізується демократизм правосуддя, домінують методи переконання перед методами примусу;*

забезпечується вільне існування всіх форм власності.

Такий режим характерний для правової держави.

Розрізняють такі види демократичних режимів: демократично-консервативний, демократично-радикальний та демократично-ліберальний.

Антидемократичний режим — це режим, коли державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення основних прав людини, коли заборонена легальна діяльність опозиційних політичних партій і громадських об'єднань.

Для нього характерні такі ознаки:*

не реалізується (частіше всього юридично не закріплений) принцип "поділу влад";*

звужується або припиняється вплив громадян та їх об'єднань на управління державою;*

відсутня або стає формальною виборність;*

забороняється діяльність опозиційних партій та організацій;*

застосовуються політичні репресії;*

звужуються або порушуються політичні права і свободи громадян;*

реальна влада зосереджується в руках групи осіб або однієї особи, не підконтрольних народові.

Такий режим може бути авторитарним і тоталітарним.

Тоталітарний режим — крайня форма антидемократичного режиму, такий спосіб організації державної влади, при якому здійснюється повний (тотальний) контроль державою над всіма сферами життя суспільства та особистості.

Він характеризується:*

повним пануванням держави над особистістю та суспільством;*

одержавленням усіх легальних об'єднань та організацій;*

необмеженими законом повноваженнями органів влади;*

забороною демократичних організацій;*

фактичною ліквідацією формально проголошених конституційних прав і свобод людини і громадянина;*

загальним контролем над діяльністю громадян та їх об'єднань;*

політичною цензурою;*

відсутністю гласності;*

тотальною нетерпимістю до всіх, хто мислить інакше, ніж диктує правляча партія та її ідеологія;*

репресіями стосовно опозиції;*

мілітаризацією суспільного життя;*

прагненням до зовнішньої експансії. Різновидами тоталітарного режиму виступають расистський, фашистський, військово-диктаторський режими.

Авторитарний режим — це стан політичного життя, коли влада зосереджується в руках однієї особи або правлячої верхівки. Цей режим не має таких реакційних проявів, як тоталітарний, і характеризується:*

необмеженою владою однієї особи або групи осіб, не підконтрольних народові;*

наявністю центра управління, який діє на свій розсуд, у тому числі з порушенням норм закону;*

використанням насильства та позасудових методів примусу;*

опорою на поліцейський та військовий апарат;*

дією принципу пріоритету держави над особистістю, відсутністю гарантій здійснення конституційно проголошених прав і свобод особи, особливо у взаємовідносинах із владою.

Авторитарні режими мають такі різновиди: революційний та стабілізаційний.