Держава як якісно нова організація влади суттєво відрізняється від організації первісної суспільної влади. Це виявляється у виникненні:*

соціально неоднорідного, класово розшарованого суспільства, що має антагоністичні суперечності;*

адміністративно-територіального розподілу населення, державна влада поширюється на всіх людей, які перебувають на території, належній їй;*

публічної влади, відокремленої від населення (державний апарат), яка виражає та захищає інтереси економічно панівної частини суспільства;*

апарату примусу — груп озброєних людей у вигляді армії, поліції та ін., на які спирається державний апарат;*

певних функцій (законодавчої, виконавчої) в окремих органів публічної влади;*

офіційної податкової системи;*

писаних загальнообов'язкових правил поведінки — юридичних норм.

Право як новий нормативний регулятор, здатний забезпечити функціонування суспільства як цілого та індивідуальну свободу автономної особи, суттєво відрізняється від первісних звичаїв. Це виражається в тому, що:*

право встановлюється державою;*

воно виражає державну волю панівної частини населення або всього народу;*

закріплюється у спеціальних письмових правових актах;*

норми права набувають чинності та втрачають юридичну силу у чітко встановленому порядку, офіційним шляхом;*

право забезпечується примусовою силою держави.

Поняття і сутність держави

Держава — продукт соціального розвитку, тому з розвитком самого суспільства змінюється держава, її мета та завдання, керівні структури та функції. Відповідно змінюються і погляди на поняття, сутність та призначення держави. Усі різноманітні підходи до визначення держави можна звести до двох основних:*

або держава розглядається з соціологічного погляду як організація загального блага;*

або з класових позицій — як організація класового насильства.

Нині науковці намагаються визначити державу з урахуванням того, що метою сучасного суспільства є розвиток людини, забезпечення умов її життя, прав та свобод.

Але за будь-якого тлумачення державі притаманні такі основні ознаки, без яких така організація не може існувати, а саме:

1) це єдина територіальна організація політичної влади у масштабі всієї країни;

2) це особлива організація політичної влади, яка має спеціальний апарат (механізм) управління суспільством для забезпечення його нормальної життєдіяльності;

3) вона організовує суспільне життя на правових засадах;

4) це суверенна організація політичної влади;

Ці ознаки дозволяють дати таке визначення держави.

Держава — це єдина політична організація, яка поширює свою владу на всю територію й населення країни, маючи для цього у своєму розпорядженні спеціальний апарат управління, видає загальнообов'язкові розпорядження і володіє суверенітетом.

Розглядаючи сутність держави, слід виявити те головне, що зумовлює її об'єктивну необхідність у суспільстві, з'ясувати, чому суспільство не може існувати й розвиватися без держави.

Найбільш важливою, якісно постійною рисою держави є те, що вона (у всіх своїх різновидах) виступає як єдина організація політичної влади, яка керує всім суспільством. Отже, сутністю держави є організація політичної влади в суспільстві.

Світова теоретична наука та історична практика довели, що держава виникає як класова організація політичної влади. І справді, рабовласницька, феодальна та буржуазна держави були політичними організаціями класів — власників основних засобів виробництва.

Сучасний період розвитку державності характеризується переважанням прогресивних тенденцій, які перетворюють державу в організуючу силу суспільства, що виражає та охороняє як особисті, так і загальні інтереси членів суспільства. Таким чином, сучасна держава за своїм змістом є засобом соціального компромісу та згоди.

Завдання та функції держави

Перед будь-якою державою постає більше чи менше коло завдань, для вирішення яких вона використовує свої економічні, ідеологічні та політичні сили, бюджет тощо. З усієї сукупності цих завдань можна виділити такі, що визначають її сутність, без яких вона не може повноцінно діяти, наприклад, забезпечити перехід до ринкових відносин, гарантувати свободу підприємництва та вільної конкуренції, створити умови для реалізації кожною особою права бути власником, провести політичну реформу в інтересах народу для подальшої демократизації політичної системи.

Роль держави в суспільному житті яскраво виявляється в її функціях.

Функції держави — це основні напрямки діяльності держави щодо управління суспільством.

Класифікувати функції держави можна таким чином:

1. Загальноприйнятою є класифікація функцій держави на внутрішні та зовнішні (основна увага приділяється функціям сучасної держави).

До внутрішніх функцій зараховують:

1) політичну — держава регулює сферу політичних відносин, визначає "правила гри" суб'єктів політичної системи суспільства, забезпечує здійснення народовладдя;

2) економічну — держава регулює сферу економічних відносин, але її втручання обмежене ринковими відносинами, які розвиваються на основі саморегулювання;

3) соціальну — держава забезпечує соціальну захищеність особи, її діяльність спрямована на зняття та пом'якшення соціальних суперечностей;

4) культурно-виховну — держава займається організацією освіти, виховання, підтримкою та розвитком науки, культури;

5) екологічну — держава забезпечує екологічну безпеку особи, видає та впроваджує в життя відповідні природоохоронні закони;

6) функцію охорони правопорядку — держава забезпечує охорону й відновлення порушеного правопорядку внаслідок державно-правового регулювання суспільних відносин;

7) фінансового контролю — держава контролює легальність прибутків фізичних та юридичних осіб, частина з яких спрямовується у бюджет для задоволення загально-соціальних інтересів, утримання державного апарату.

Основними зовнішніми функціями вважають:

1) економічну співпрацю — держава сприяє інтеграції національної економіки у світову;

2) співпрацю у забезпеченні світового правопорядку — держава бере участь у збереженні миру, у боротьбі з наркобізнесом, тероризмом тощо;

3) співпрацю у розв'язанні глобальних проблем сучасності;

4) оборону — держава захищає незалежність і територіальну цілісність країни, виконує міжнародні зобов'язання.

2. За соціальним значенням державної діяльності виокремлюють такі функції:

1) основні — найбільш загальні та важливі комплексні напрямки діяльності держави щодо здійснення завдань і цілей, які стоять перед державою в конкретний історичний період (оборонна, соціальна, охорона правопорядку тощо);

2) неосновні — напрями діяльності держави щодо здійснення конкретних завдань у другорядних сферах суспільного життя (управління персоналом, матеріально-технічне забезпечення та управління майном тощо).

3. За часом виконання функції класифікують на:

1) постійні — здійснюються на всіх етапах розвитку та існування держави;

2) тимчасові — напрями діяльності, зумовлені конкретним етапом історичного розвитку суспільства.

Роль правоохоронних органів у здійсненні функцій держави

Правоохоронні органи — це державні органи, основною (спеціальною) функцією яких є забезпечення законності та охорона правопорядку, боротьба з правопорушеннями, охорона законних прав та інтересів громадян, юридичних осіб, суспільства і держави в цілому.

До них належать органи прокуратури, органи внутрішніх справ, служби безпеки, органи охорони державних кордонів, державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби та ін.

До системи правоохоронних органів належать деякі інші державні установи й громадські організації, які, відповідно до законодавства, наділені значними повноваженнями у сфері правоохоронної діяльності, хоча в цілому їх функції не зводяться до останньої, а також не забезпечуються можливістю застосування державного примусу. Серед таких установ та організацій слід звернути особливу увагу на органи юстиції та адвокатури.

Зміст правоохоронної діяльності визначається правоохоронною функцією держави. Така діяльність здійснюється у межах правоохоронних відносин та має відповідати їх принципам.

Державно-владна діяльність правоохоронних органів виражається в тому, що вони як частина механізму держави володіють компетенцією розгляду різного роду юридичних справ та спираються на можливість застосування державного примусу.

Правоохоронна діяльність за своєю структурою може бути поділена на:*

попередження виникнення умов і причин суспільно небезпечних явищ;*

припинення процесу їх розвитку;*

ліквідацію наслідків таких явищ. Правоохоронні органи беруть участь у здійсненні як

внутрішніх, так і зовнішніх функцій держави.

1. Прокуратура як специфічний орган державного управління виконує такі завдання та функції:*

підтримання державного обвинувачення в суді;*

представництво інтересів громадянина або держави в суді;*

нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, досудове слідство, дізнання;*

нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також вжиття інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

2. Служба безпеки як державний правоохоронний орган спеціального призначення виконує такі завдання та функції:*

захист незалежності, територіальної цілісності та обороноздатності країни від розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав;*

захист незалежності, територіальної цілісності та обороноздатності країни від підривної діяльності з боку власних злочинних організацій, груп людей чи навіть окремих осіб;*

боротьба з організованою злочинністю, мафією, корупцією, які становлять загрозу життєво важливим інтересам.

3. Державні служби (інспекції, адміністрації) — санітарні, податкові, протипожежні та інші — спеціальні державні органи, що виконують функції контролю та нагляду за дотриманням підприємствами, організаціями, установами, посадовими особами та громадянами окремих, встановлених відповідними актами правил: санітарних, податкових, ветеринарних та ін.

4. Органи внутрішніх справ — правоохоронні органи, які виконують такі функції:*

економічні — діяльність щодо захисту власності, економіки в цілому від злочинних посягань та ін.;*

екологічні — діяльність екологічної міліції та ін.;*

охорони правопорядку — діяльність ДАІ, патрульно-постової служби та ін.;*

співробітництва у забезпеченні світового порядку — участь у діяльності Інтерполу.

б. Органи юстиції — органи виконавчої влади, призначенням яких є організація здійснення державної правової політики:*

розробка проектів законів, здійснення систематизації законодавства;*

забезпечення організаційної діяльності судів;*

керівництво нотаріатом, судово-експертними установами, державною виконавчою службою та ін.;*

організація правового навчання населення;*

реєстрація політичних партій та інших об'єднань громадян, а також нормативних актів міністерств та відомств.