Крім того, відсутність сучасної психолого-педагогічної концепції формування професійної компетентності персоналу суттєво впливає на такі чинники, як правова культура і професійна деформація співробітників установ виконання покарань. З огляду на необхідність вирішення окреслених завдань педагогічний колектив Білоцерківського училища ППП КВС виступив із ініціативою сформувати в училищі окремий цикл психолого-педагогічної підготовки. Звичайно, не можна забувати і про забезпечення на належному, рівні з урахуванням сьогодення правової, фахової, спеціалізованої (естетично-етичної, фізичної, комп'ютерно-інформаційної) та службової підготовки.

Інтенсивні зміни, що відбуваються в нашій країні в цілому і в кримінально-виконавчій службі зокрема, змушують усіх причетних до професійної підготовки працівників кримінально-виконавчої служби по-новому дивитись на рівень професіоналізму співробітників, якості їхньої підготовки та на підвищення кваліфікації в навчальних закладах системи.

Нове законодавство, активні соціальні перетворення, розширення міжнародних зв'язків, що спрямовані на зміцнення демократії утвердження в національній системі законодавств принципу верховенства права, розвиток ринкової економіки, посилення ролі громадськості і громадського контролю за діяльністю державних інституцій, вимагають по-новому працювати і мислити.

Підготовку персоналу для роботи в пенітенціарній сфері не можна вважати логічно завершеною, якщо він не буде усвідомлювати роль кримінально-виконавчої служби у суспільстві. Разом із іншими правоохоронними органами працівники ДКВС ведуть боротьбу із злочинністю, охороняють життя, гідність, добробут громадян України. Але робота щодо збереження та розвитку позитивних рис особистості людей, які відбувають покарання, повернення їх до суспільства як повноправних та корисних громадян покладає на кримінально-виконавчу службу особливу відповідальність. Крім того, поглиблене вивчення в навчальних закладах ДДУПВП історії цієї служби й розвитку як багатофункціональної системи надасть можливість визначити у майбутньому шлях перетворення КВС України у важливу частину громадянського суспільства.

Потребує вирішення також питання професійної підготовки та перепідготовки молодшого начальницького складу установ виконання покарань. Так, молодший інспектор є обличчям установи. Його поведінка на службі, відношення до осіб, позбавлених волі, та до їх родичів мають створювати тільки позитивний імідж кримінально-виконавчої служби у суспільстві. Саме тому в системі службової підготовки з молодшим начскладом необхідно приділяти посилену увагу питанням безумовного дотримання прав людини, етики спілкування та поведінки.

Молодші інспектори — це додатковий резерв нового прийому на посади середнього начскладу. За даними ДКВС України, щорічно з числа молодших інспекторів на офіцерські посади призначається понад 50 осіб. Наявний досвід практичної роботи дозволяє їм уже на ранніх етапах впевнено виконувати службові обов'язки відповідно до посади. В цьому їм допомагають Ради наставників, які створені і працюють в кожній установі. Ці організації виховують у молодих працівників громадську свідомість, дисциплінованість, відповідальність при виконанні функціональних обов'язків. До наставницької діяльності залучається і Рада ветеранів.

Пріоритет методів переконання і стимулювання право-слухняної поведінки в роботі з особами, позбавленими, волі, вимагає певних змін в системі службової підготовки персоналу установ. Співробітники повинні бачити в засуджених не "сіру масу", а особистості, кожна з яких вимагає індивідуального підходу. Враховуючи це, в системі службової підготовки всіх категорій персоналу необхідно організувати вивчення основ з пенітенціарної педагогіки та психології.

Слід зазначити, що специфіка служби в органах та установах виконання покарань вимагає не тільки теоретичних знань, але й належної фізичної підготовки. Як відомо, щорічно в установах виконання покарань виникає така проблема, як некомплект деяких відділів і служб висококваліфікованими кадрами, у першу чергу соціально-виховного, оперативно-профілактичного та інженерного спрямування, а також прорахунки у доборі, розстановці, підвищенні кваліфікації кадрів та професійної майстерності.

Для забезпечення оптимальної адаптації молодого співробітника як фахівця до умов несення служби в органах і установах кримінально-виконавчої системи особливе значення має інститут наставництва, завдання якого є:

- допомога молодому працівникові в оволодінні професійними знаннями, необхідними практичними навичками для самостійного несення служби;

- передача життєвого та практичного (службового) досвіду;

- виховання у молодих працівників високої громадянської свідомості, відданості народу України, Присязі, високої відповідальності під час виконання службового обов'язку, високих моральних і психологічних якостей;

- оптимізація процесу адаптації молодих співробітників до спеціальних умов несення служби.

Бути майстром своєї справи важливо для будь-якої людини, яким би видом діяльності вона не займалась. Чим вищий рівень професійної майстерності людини за визначенням науковців, професійної компетентності, тим більше задоволення від виконуваної роботи, вона отримує, тим краще психологічне, а отже і фізичне здоров'я, більша самовіддача, рівень життєвої самореалізації людини та вища ефективність професійної діяльності. Тому кожна організація, в першу чергу, ставить перед собою першочерговим завдання формування команди професійно компетентних працівників, оскільки саме це є вирішальним фактором успіху її діяльності.

Література

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р.

2. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з утворенням Державного департаменту України з питань виконання покарань" від 11 грудня 1998 р. // Голос України. - 1999. - 19 січня.

3. "Про державні нагороди України" Закон України від 16 березня 2000 р.

4. "Про загальний військовий обов'язок і військову службу". Закон України в редакції від 18.червня. 99 (ст. 5).

5. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права засуджених і осіб, які тримаються під вартою, на листування з питань, пов'язаних з порушенням прав людини". Заков України від 1 грудня 2005 р. / 36. поточи, законодавства нормат. актів, арбітражної та судової практики. -2006.-№3.-С.2.

6. "Про внесення змін до кримінально-виконавчого кодексу України" Закон України від 16 березня 2006 р. / 36. поточн. законодавства нормат. актів, арбітражної та судової практики. -2006.-№15. -С. 3.

7. "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" Закон України від 23 червня 2005 р. // Юрид. вісник України. -2005. - № ЗО.

8. "Про попереднє ув'язнення" Закон України від ЗОчервня 1993 р. // ВВР України. -1993. - № 35. - Ст. 360.

9. "Про застосування амністії в Україні" // Відомості Верх. Ради України, 1996, Закон України № 48, ст. 263). (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 620/96-ВР від 19.12.96 // Відомості Верх. Ради України, 1997, № 9, ст. 69).

10. Кримінально-виконавчий кодекс України // ВВР України. - 2003. - № 3-4. - Ст. 21.

11. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / СтепанюкА. X., Яковець І. С. За заг. ред. СтепанюкаАХ. -X.: ТОВ "Одіссей", 2006. - 560с.

12. Кримінальний кодекс України: Офіційний документ. - К.: Велес, 2006.-151с.

13. Наказ ДДУПВП "Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань" № 270/1560 від 19.12.2003.

14. Правила внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ: Наказ ДДУПВП № 110 від 5. червня. 2000.

15. Положення "Про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України". -К., 2000.

16. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 22 від 22.12.95 (пп. 4, 6, 9-13,17).

ХІ.Антипов В. Проблеми застосування до неповнолітніх певних видів кримінального покарання // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 8. - С. 134-137.

18. Байдуж В, П. Шляхи удосконалення системи підбору та навчання кадрів для служби в підрозділах ДКВС України. - К.: ДДУПВП, 2006. -25 с.

19. Бандурка А. М., Денисова Г. А., Трубников В. М. Общая теория социальной адаптации освобожденных от отбывания наказания (правовой и социальной-психологический анализ уголовно-исправительной политики по реабилитации осужденных). - Харьков-Запорожье: НУВД ЗГУ, 2002. - 440 с.

20. Бандурка А. М., Севастьянов В.П, Правовое положение осужденных к лишению свободы: Пособие. - X., 1997.