Правове регулювання: поняття, предмет, способи та основні стадії

План

1. Поняття та основні елементи механізму правового регулювання

2. Поняття та види норм права

3. Поняття та види спеціалізованих норм права

4. Структура норми права та характеристика її елементів

5. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта

6. Норми матеріального і процесуального права

7. Поняття та етапи процесу правоутворення

Держава забезпечує життєдіяльність суспільства використанням влади, а право — нормативним регулюванням. Воно із самого початку покликане бути стабілізуючим фактором завдяки принципам свободи і справедливості, що в ньому містяться.

Правове регулювання — це здійснюваний державою за допомогою права та інших юридичних засобів вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, розвитку та захисту.

Ознаки правового регулювання такі:*

різновид соціального регулювання;*

відносинам між суб'єктами надається певна правова форма, що має державно-владний характер;*

воно має конкретний характер: завжди пов'язане з реальними відносинами;*

має цілеспрямований характер — спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;*

здійснюється за допомогою правових засобів, що забезпечують його ефективність;*

гарантує доведення норм права до їх реалізації.

Предметом (сферою) правового регулювання е сукупність суспільних відносин, які піддаються врегулюванню за допомогою права і правових засобів:*

у сфері економічних відносин — це майнові відносини (власності, розподілу, обміну, оплати праці та ін.), що становлять економічну основу суспільства;*

у сфері політичних відносин — це управлінські відносини всередині країни та на міжнародній арені;*

у сфері соціально-культурних відносин — це особисті немайнові відносини (освіти, медичної допомоги, наукової діяльності та ін.);*

у сфері судових і правоохоронних відносин — це відносини охорони суспільного порядку (запобігання й припинення правопорушень).

Метод правового регулювання — це спосіб впливу юридичних норм на суспільні відносини.

Методи правового регулювання характеризуються такими рисами:*

вони властиві лише державі в особі її органів;*

стосуються лише юридичних норм;*

їх дієвість забезпечується державним примусом. Основні способи правового регулювання:

Дозвіл — полягає в наданні особі суб'єктивного юридичного права, тобто можливості самостійно приймати рішення щодо реалізації передбачених правовими нормами варіантів власної поведінки.

Зобов'язання — полягає в покладенні на особу обов'язку активної поведінки.

Заборона — полягає в покладенні на особу обов'язку утримуватися від вчинення певних дій.

Правове регулювання — це складний процес, тому здійснюється за певними стадіями:

1) рішення держави щодо включення тієї чи іншої сфери суспільних відносин у предмет правового регулювання, моделювання суспільних відносин через загальне регламентування юридичних прав та обов'язків їх учасників;

2) виникнення на основі юридичних фактів конкретних правовідносин;

3) реальне впорядкування суспільних відносин, реалізація їх учасниками своїх суб'єктивних прав та обов'язків.

Поняття та основні елементи механізму правового регулювання

Механізм правового регулювання — це взята в сукупності система правових засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин.

За допомогою цієї системи правових засобів, способів і форм нормативність права переводиться у впорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок.

Основні ознаки механізму правового регулювання:

1) він є частиною механізму соціального регулювання;

2) об'єднує всі явища правової дійсності:*

засоби (норми права, суб'єктивні права і обов'язки, рішення судів та ін., що об'єктивовані у правових актах);*

способи (дозвіл, зобов'язання, заборони);*

форми (дотримання, виконання, використання, застосування);

3) це взаємопов'язана та взаємодіюча система;

4) є динамічною частиною правової системи суспільства — він призначений для приведення в дію необхідних елементів правової системи;

5) результатом його дії є встановлення правопорядку в суспільстві.

Елементами механізму правового регулювання є:

1. Норма права — загальнообов'язкове правило (модель) поведінки, яке встановлює для суб'єкта як можливий варіант поведінки — суб'єктивні права, так і необхідний варіант поведінки — юридичні обов'язки.

Завдання цього елементу полягає в тому, щоб:*

визначити загальне коло людей, на яких він розповсюджується;*

визначити зміст поведінки суб'єктів;*

визначити обставини, за яких особа повинна керуватися цим правилом поведінки;*

розкрити саме правило поведінки.

2. Правові відносини — відносини, що виникають на основі норм права. У них індивідуалізуються положення норми права, конкретизуються права та обов'язки певних суб'єктів, їх повноваження і юридична відповідальність.

Правовідносини виконують такі функції:*

визначають конкретне коло осіб, на яких розповсюджується дія норм права в певний момент;*

закріплюють конкретну поведінку, якої повинні або можуть дотримуватись суб'єкти;*

є умовами для можливого приведення в дію спеціальних юридичних дій з метою забезпечення суб'єктивних прав, обов'язків та відповідальності.

3. Юридичні факти — конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення суб'єктивних юридичних прав та обов'язків.

4. Акти реалізації, прав і обов'язків — фактична поведінка суб'єктів правовідносин щодо здійснення своїх прав і обов'язків. Саме реалізація прав і обов'язків завершує "роботу" механізму правового регулювання — реальна поведінка така, на яку було спрямоване правове регулювання.

Поняття та види норм права

Норми права — це різновид соціальних норм, тому їм притаманні ознаки, що характерні для всіх соціальних норм.

Норма права е "елементарною часткою" права. У зв'язку з цим нормам права як частині цілого притаманні ознаки і властивості, що характерні для права в цілому.

Норма права — це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, що в установленому порядку приймається, змінюється, відміняється та забезпечується державою, спрямоване на регулювання типових суспільних відносин шляхом установлення юридичних прав і обов'язків їх учасників.

Ознаки норми права такі.

1. Це загальнообов'язкове правило поведінки. Положення, що містять у собі норми права, мають сприйматися як безумовна провідна вказівка державних структур до дій і не підлягають обговоренню або оцінці з погляду їх доцільності чи раціональності.

2. Це формально визначене правило поведінки. Визначеність означає, що правило поведінки, що міститься в тексті норми права, чітко зафіксоване в нормативно-правовому акті за законами формальної логіки та граматики. Формальність означає, що правило поведінки формулюється у вигляді юридичних прав і обов'язків суб'єктів суспільних відносин.

3. Вона, якраз у зв'язку з формальною визначеністю, виступає як рівний і загальний масштаб свободи. 3 одного боку, надає свободу діям, спрямованим на задоволення законних прав суб'єктів. 3 іншого — забороняє небажані для суспільства і держави певні дії, утримуючи від їх скоєння і обмежуючи таким чином свободу окремих осіб.

4. Визначає цей масштаб, цю міру свободи держава, яка утворює норми права двома шляхами: або встановлює, або санкціонує правило поведінки.

5. Це правило поведінки, здійснення якого забезпечується державою. З одного боку, вона створює реальні умови і засоби, що сприяють безперешкодному добровільному здійсненню відповідними суб'єктами сформульованих у нормі права зразків поведінки, а з іншого — застосовує засоби заохочення, переконання і примусу до бажаної поведінки, а також передбачає можливості застосування юридичних санкцій у разі невиконання вимог норми права.

6. Вона спрямована на регулювання типових (однорідних) суспільних відносин шляхом встановлення юридичних прав і обов'язків їх учасників.

У будь-якій державі є та з'являється велика кількість норм права. Ці норми можна класифікувати на види за різними критеріями:

1. За предметом правового регулювання (за галузевою ознакою):*

норми конституційного права;*

норми адміністративного права;*

норми кримінального права;*

норми цивільного права та ін.

2. За методом правового регулювання:*

імперативні — виражають у категоричних приписах держави чітко визначені діяння, які не допускають жодних відхилень від вичерпно перелічених прав та обов'язків;*

диспозитивні — приписують варіант поведінки, але дають можливість сторонам відносин самим визначити права і обов'язки, тобто надають суб'єктам свободу вибору поведінки.

3. За характером впливу на особу:*

заохочувальні — встановлюють міри заохочення за варіант поведінки, схвалений державою і суспільством;*

рекомендаційні — встановлюють варіант бажаної з погляду держави і суспільства поведінки суб'єктів.

4. За субординацією у правовому регулюванні:*

матеріальні — містять правила поведінки (права, обов'язки, заборони), на підставі яких можливе вирішення справи;*

процесуальні — встановлюють оптимальний порядок застосування норм матеріального права. Призначення таких норм — встановити процедуру, "регламент" здійснення прав чи виконання обов'язків, закріплених у нормах матеріального права.

5. За суб'єктами правотворчості:*

норми органів представницької влади;*

норми глави держави;*

норми органів виконавчої влади.

6. За дією у просторі:*

загальні (загальнодержавні) норми;*

місцеві (локальні) норми.

7. За дією в часі:*

постійні — норми невизначеної в часі дії;*

тимчасові — норми визначеної в часі дії.

8. За дією на коло суб'єктів:*

загальні — поширюються на все населення країни;*

спеціальні — поширюють свою дію лише на певне коло суб'єктів;*

виняткові — встановлюють винятки із загальних та спеціальних правил.

9. За функціональною спрямованістю (за функціями права):*

регулятивні — встановлюють права й обов'язки суб'єктів.

Вони можуть бути:—

уповноважуючі (вказують на можливість здійснення певних дій та надають суб'єктам певні права);—

зобов'язуючі (вказують на необхідність здійснення певних дій та покладають на суб'єктів певні обов'язки);—

забороняючі (вказують на необхідність утримання від здійснення певних дій, тобто встановлюють заборони);*

охоронні (встановлюють способи юридичної відповідальності за порушення прав та невиконання обов'язків, які закріплені в регулятивних нормах).

Поняття та види спеціалізованих норм права

Серед великої кількості норм права виділяють також спеціалізовані (нетипові) норми права, тобто приписи "нестандартного** характеру, в яких немає тих чи інших ознак, властивих класичній моделі норм права.

На відміну від класичних норм права, вони:*

виконують додаткову функцію в правовому регулюванні;*

позбавлені традиційної логічної структури, характерної для норм права як класичного припису;*

виступають як зразок, еталон поведінки, зміст якого визначається змістом виконуваної функції (так, норми, що закріплюють принцип законності, орієнтують суб'єктів на здійснення