приймається відповідно до певної процедури;*

має форму письмового акта — документа, певні реквізити та структуру (преамбула, глави, розділи, статті, частини, пункти);*

публікується в офіційних спеціальних виданнях, в яких текст акта має бути автентичним офіційному зразку цього акта.

Нормативно-правові акти класифікуються за різними критеріями:

1. За юридичною силою: закони та підзаконні нормативні акти.

2. За сферою дії: загальні, спеціальні та локальні.

3. За часом дії: постійні і тимчасові.

4. За характером волевиявлення: акти встановлення норм права, акти зміни норм права та акти скасування норм права.

5. За суб'єктами ухвалення: акти органів держави; акти, прийняті народом у процесі референдуму; спільні акти органів держави і недержавних утворень.

6. За галузевою належністю: цивільні; кримінальні; адміністративні; кримінально-процесуальні та ін.

7. За зовнішньою формою вираження: закони; укази; постанови; рішення; розпорядження; накази тощо.

Співвідношення нормативно-правового акта з актом застосування та актом тлумачення норм права

Спільним у нормативно-правових актів, актів застосування та актів тлумачення норм права є те, що:*

у поєднанні вони утворюють так звану "тріаду" правових актів;*

усі правові акти мають юридичну силу, державно-владний обов'язковий характер;*

усі види правових актів можуть походити від одних і тих самих органів та посадових осіб (парламенту, уряду, глави держави, міністерства тощо).

Нормативно-правовий акт відрізняється від інших правових актів, зокрема актів застосування норм права та інтерпретаційних актів (актів тлумачення) тим, що:*

нормативно-правовий акт містить норми права, тобто приписи для невизначеного кола суб'єктів. Інші юридичні акти ніколи не встановлюють норми права, зокрема правозастосовчі акти — індивідуальні приписи, що адресовані персонально до зазначених у них осіб, а акт тлумачення дає лише роз'яснення змісту чинних норм права;*

нормативно-правовий акт містить норми права загального характеру, він поширює свою дію на всіх суб'єктів права, тоді як акт застосування має індивідуальну спрямованість, поширює чинність норми права на конкретну ситуацію, стосується конкретних осіб;*

нормативно-правовий акт призначений для багаторазового використання, а акти застосування мають одноразову чинність;*

акт застосування норм права та інтерпретаційний акт приймаються на основі нормативно-правового акта;*

акт застосування включає обов'язок підкорення — виконати сформульоване у справі рішення;*

акт тлумачення норми права не містить нових нормативних приписів, він є уточнювальним судженням про вже наявну норму права;*

нормативно-правові акти виражають метод загальнонормативного, абстрактного правового регулювання, а інші правові акти — метод індивідуального (казуального) регулювання;*

нормативно-правові та інтерпретаційні акти завжди мають документальну форму вираження, а акти застосування — не завжди.

Поняття та види законодавчих актів (законів)

Закон — це нормативно-правовий акт, прийнятий в особливому порядку вищим представницьким органом державної влади (парламентом) або безпосередньо народом (шляхом референдуму), що має найвищу юридичну силу і призначений для врегулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Ознаки закону:*

акт, що приймається вищими законодавчими (представницькими) органами державної влади або безпосередньо народом;*

акт, який може бути за змістом тільки нормативним;*

має вищу юридичну силу;*

приймається в особливому процедурному порядку;*

це завжди письмовий акт, що містить первинні норми права з основних питань суспільного та державного життя.

Вища юридична сила законів виявляється в тому, що:*

ніхто, крім органів законодавчої влади та народу, не може приймати закони, змінювати їх чи відміняти;*

усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів;*

у разі колізій між нормами закону та підзаконного нормативно-правового акта діють норми закону.

Класифікація законів здійснюється за різними підставами, але більше уваги приділяють поділу законів за значенням та місцем у системі законодавства:

Конституція — Основний закон держави, який регламентує основи суспільного, політичного, економічного життя, права і свободи людини. Конституції належить верховенство в системі нормативних актів держави.

Конституційні закони — акти, що становлять основу розвитку правової системи та якими вносяться зміни або доповнення до Конституції чи необхідність прийняття яких прямо передбачена чинною Конституцією.

Звичайні (поточні) закони — регламентують певні сфери суспільного життя відповідно до Конституції. Вони бувають загальними, кодифікованими та поточними.

Надзвичайні закони — ухвалюються у разі потреби, надзвичайних ситуаціях.

Забезпечувальні (оперативні) закони — нормативно-правові акти, якими вводяться в дію окремі закони, ратифікуються міжнародні договори та ін. їх призначення полягає не у виданні нових норм, а в оперативному підтвердженні підтримки системи норм, що містяться в інших законах і міжнародних договорах та потребують невідкладного прийняття. Це закони, що містять норми про норми.

Поняття та стадії законодавчого процесу

Законодавчий процес — це процедура прийняття закону, що складається з певних стадій — самостійних, логічно завершених етапів та організаційно-технічних дій.

Стадії законодавчого процесу:

1. Передпроектна стадія — законодавча ініціатива, тобто внесення проекту закону в законодавчий орган, що здійснюється в офіційному порядку певними органами та особами. Проекти законів вносяться разом з пояснювальною запискою, яка повинна містити обґрунтування необхідності їх розробки чи прийняття.

2. Проектна стадія:*

прийняття рішення про підготовку законопроекту, включення відповідної пропозиції в план законодавчих робіт;*

доручення на розробку законопроекту тим чи іншим органам;*

розробка законопроекту та його попередня експертиза;*

подання законопроекту до законодавчого органу, прийняття його до розгляду, обговорення законопроекту та його узгодження.

3. Стадія прийняття закону:*

прийняття закону шляхом голосування та відповідної постанови про введення закону в дію.

4. Засвідчувальна стадія:*

санкціонування (підписання) закону главою держави у встановлені конституцією строки.

5. Інформаційна стадія:*

промульгація закону — не тільки підписання закону главою держави, але й видання спеціального акта-розпо-рядження про офіційне опублікування закону. Це здійснюється, як правило, актом глави держави — указом, наказом та ін.;*

включення закону до єдиного державного реєстру нормативних актів, де вказується його реєстраційний код;*

опублікування закону в офіційних виданнях.

Поняття та види підзаконних нормативно-правових актів

Під законний нормативно-правовий акт — це документ, який видається компетентним органом або посадовою особою на підставі закону, відповідно до нього, для конкретизації та виконання законодавчих приписів та містить норми права.

Підзаконність цих актів не означає їх меншу юридичну обов'язковість. Вони мають необхідну юридичну силу, але вона не має всезагальності та верховенства, притаманної законам. Юридична сила залежить від статусу органів держави, характеру та призначення цих актів.

Класифікацію підзаконних нормативно-правових актів можна здійснювати за такими критеріями:

1. За суб'єктами видання:*

акти нормативного характеру законодавчого органу (постанови);*

акти глави держави (укази, розпорядження);*

акти уряду (постанови, розпорядження);*

акти керівників міністерств, центральних органів виконавчої влади (накази, рішення, вказівки);*

акти органів місцевого самоврядування (рішення, нормативні ухвали);*

акти адміністрації підприємств, установ, організацій (нормативні накази, інструкції) тощо.

2. Залежно від характеру норм (первинні чи вторинні):*

містять первинні норми, що встановлюють загальні основи правового регулювання (можуть видаватися безпосередньо на основі Конституції):—

акти (укази і розпорядження) глави держави;—

акти (постанови) нормативного характеру законодавчого органу;—

акти (постанови і розпорядження) уряду;*

містять вторинні норми, які розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх основі та спрямовані на їх виконання (відомчі акти). Вони мають внутрішнє відомче значення:—

видаються з питань, що віднесені виключно до їх компетенції (міністерства, комітету, фонду та ін.);

поширюються на осіб, які входять до сфери їх ведення, тобто до системи управлінської, службової, дисциплінарної підлеглості цих відомств.

3. За юридичною силою:*

загальні — поширюються на всю територію та населення держави, наприклад постанови уряду;*

відомчі — поширюються на певну сферу суспільних відносин, як акти міністерств, державних комітетів;*

місцеві — чинні на території певної адміністративно-територіальної одиниці, наприклад, акти місцевих органів виконавчої влади;*

локальні — регламентують діяльність конкретних підприємств, установ, організацій і поширюються на їх працівників, наприклад, акти адміністрації підприємства.

Чинність нормативно-правових актів у часі. Зворотна сила закону

Будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї чинності у трьох "вимірах":*

у часі, тобто обмежений періодом дії, коли нормативний акт має юридичну силу;*

у просторі, тобто його дія обмежена територіально;*

за колом осіб, які підпадають під дію нормативного акта.

Дія нормативно-правового акта в часі визначається моментом набрання ним чинності та моментом припинення його юридичної сили.

Нормативно-правові акти набирають чинності:*

з моменту прийняття;*

з моменту опублікування;*

з моменту, передбаченого в самому нормативно-правовому акті чи в супроводжувальному акті про порядок введення цього нормативного акта в дію;*

по закінченні встановленого терміну після його опублікування (наприклад, для законів Україні це 10-денний строк, якщо в законі чи постанові про введення його в дію не вказаний момент набрання законом чинності);*

з моменту фактичного отримання акта виконавцями

(якщо нормативно-правовий акт не підлягає опублікуванню);*

з виникненням певних обставин (проголошення війни, надзвичайного стану тощо);*

з дати реєстрації (затвердження) нормативно-правового акта.

Нормативно-правові акти втрачають юридичну силу:*

після закінчення строку, на який вони були прийняті;*

зі зміною обставин, на які вони були розраховані;*

при прямому скасуванні іншим нормативно-правовим актом чи спеціальним актом (рішенням Конституційного Суду);*

при фактичному його скасуванні, тобто коли прийнято новий нормативно-правовий акт з цього самого питання, а попередній формально не скасовано.

Зворотна сила закону (ретроактивність) — це поширення дії норм певного закону на суспільні відносини, що виникли до набрання ним чинності.

Загальним є правило: закони зворотної сили не мають. Це надає визначеності та стабільності суспільним відносинам, адже громадяни у своїх вчинках орієнтуються не тільки на чинні закони, а й розраховують на майбутні.

Зворотну силу мають лише ті закони:*

в яких передбачене надання їм (або окремим статтям) зворотної сили;*

які скасовують або пом'якшують юридичну, зокрема кримінальну, відповідальність фізичної особи.

Переживання закону (ультраактивність) — продовження дії норм закону після втрати ним чинності. Тут