Поняття та елементи політичної системи суспільства

План

1. Місце держави в політичній системі суспільства

2. Самоврядування народу: поняття, принципи і форми здійснення

3. Основні форми демократії в Україні

4. Поняття та елементи державної влади, її співвідношення з політичною владою

5. Правові форми та методи здійснення державної влади

6. Поняття та структура механізму держави

7. Принцип поділу державної влади та його реалізація в Україні

8. Поняття та принципи діяльності державного апарату

На певному етапі розвитку суспільства виникає політична система як одна із систем (поряд з економічними, соціальними, духовними), пов'язана з особливою формою діяльності людей —.

Поняття політична система суспільства пов'язане із подвійним його розумінням: у широкому розумінні — це цілісний комплекс усіх політичних явищ, які існують у суспільстві, для завоювання, утримання чи участі у здійсненні політичної влади. Іншими словами, це механізм організації й функціонування політичної влади; у вузькому розумінні — це обумовлена економічними, соціокультурними, ідеологічними факторами сукупність взаємопов'язаних державних і недержавних організацій, інститутів, які прямо чи опосередковано беруть участь у реалізації політичної влади чи впливі на неї.

Політична система суспільства складається з таких елементів:*

політичної влади — центрального компонента, який зв'язує всі інші складові в систему;*

суб'єктів політичної діяльності (держави, політичних партій, рухів, громадських організацій та ін.);*

політичних норм та принципів — правил поведінки, що забезпечують визначений рівень суспільної організованості, стабільності і стійкості як політичних інститутів, так і всієї системи в цілому (звичаї, традиції політичного життя тощо);*

політичних відносин — відносин між соціальними групами, націями, народностями, політичними інститутами з приводу влади у зв'язку з розробленням і здійсненням політики;*

політичної свідомості — включає в себе ідеї, теорії, погляди, уявлення, почуття, традиції, що є відображенням політики і політичних відносин;*

політичної культури — сукупності спеціальних знань і досвіду в політичній сфері діяльності, сприйняття та засвоєння системи політичних цінностей суб'єктами політики.

Кожна із самостійних частин політичної системи має власну систему, свої принципи організації й діяльності, самостійність у вирішенні внутрішніх та зовнішніх справ.

Місце держави в політичній системі суспільства

Держава — не тільки результат розвитку суспільства, але і фактор формування політичної системи суспільства. Особливе місце в політичній системі суспільства належить саме державі, оскільки вона є основним засобом досягнення цілей, поставлених перед суспільством, концентрує в собі багатоманітність політичних інтересів, надає сталого характеру політичній системі шляхом упорядкування її діяльності.

Це обумовлюється такими обставинами:*

тільки держава офіційно представляє все суспільство;*

лише держава — єдина повновладна організація в масштабі всієї країни, здатна забезпечити основні права і свободи всіх осіб, що перебувають на її території;*

тільки держава має у своєму розпорядженні спеціальний апарат управління суспільними справами;*

лише держава має спеціальні установи примусового характеру і володіє монопольним правом застосовувати примус на своїй території;*

тільки держава володіє монопольним правом видавати юридичні норми, обов'язкові для всього населення, та забезпечувати їх реалізацію;*

лише держава володіє монопольним правом встановлювати та стягувати податки, формувати загальнонаціональний бюджет.

Таким чином, держава виступає своєрідним центром тяжіння всіх політичних сил суспільства.

Держава та інші суб'єкти політики як складники політичної системи мають взаємодіяти і взаємодіють (співпрацюють або конфліктують) у політичному житті суспільства. Така взаємодія характеризується наявністю прямого й зворотного зв'язку між цими суб'єктами.

Вплив держави на партії та інші об'єднання громадян виявляється в тому, що вона:*

встановлює юридичні норми, що визначають порядок їх офіційного визнання (легалізації);*

реєструє об'єднання громадян;*

забезпечує дотримання прав і законних інтересів об'єднань громадян;*

здійснює контроль і нагляд за відповідністю діяльності об'єднань громадян зареєстрованому статуту:

а) нагляд за виконанням та дотриманням законності з боку органів прокуратури;

б) контроль за джерелами і розмірами надходжень та оплатою податків з боку фінансових органів;*

передбачає відповідальність уповноважених осіб об'єднань громадян за порушення законодавства;*

не втручається в діяльність об'єднань громадян;*

створює режим найбільшого сприяння їх функціонуванню: надає певні пільги чи звільняє від податків або надає дотації та кошти.

У свою чергу об'єднання громадян:*

через інститут виборів формують депутатський корпус влади;*

вносять у парламент (Верховну Раду) ініціативні законопроекти через народних депутатів;*

можуть з певних питань бути суб'єктами правотворчості;*

можуть у певних випадках бути суб'єктами правозастосування;*

можуть у певних випадках бути суб'єктами контрольної діяльності держави;*

можуть здійснювати масові заходи (демонстрації, мітинги тощо);*

захищають права членів об'єднання в державних органах та ін.;*

діють у межах правового режиму, який встановлюється державою.

Самоврядування народу: поняття, принципи і форми здійснення

Вихідною точкою до розуміння демократії, що виступає об'єктивною закономірністю суспільного розвитку, є ідея народовладдя як одна із загальнолюдських цінностей. Ідейною основою народовладдя є концепція народного суверенітету, тобто верховенства влади народу, яка здійснюється в його інтересах. Демократія, якщо вона справжня, є найпереконливішим свідченням здатності народу до владування й самоврядування.

Самоврядування народу — це такий спосіб реалізації влади безпосередньо народом, коли громадяни самостійно, через свої колективи й організації приймають управлінські рішення (або беруть активну участь у їх прийнятті), впроваджують їх вимоги в життя і відповідають за результати своєї діяльності.

Принципи самоврядування народу:*

загальна участь громадян в управлінні суспільними й державними справами;*

рівність громадян та їх усебічний розвиток;*

саморегуляція суспільної поведінки;*

участь громадян, соціальних спільнот у формуванні всіх або більшості соціальних інститутів;*

колективне обговорення й прийняття основних рішень та свідоме їх виконання;*

ефективний громадський контроль за діяльністю органів влади, насамперед виборних, та їх працівників, їх регулярна звітність та ротація.

Самоврядування, як процес, прямує в руслі розвитку політичної системи суспільства і виражає, з одного боку, взаємозв'язок між ними, а з іншого — збільшення "поля" самоврядування в загальному механізмі управління суспільними справами. Тому самоврядування народу — головний орієнтир розвитку всієї політичної системи суспільства.

Форми самоврядування народу залежать від способу політичної життєдіяльності суспільної спільноти, що забезпечується переважно за допомогою одного чи більше політичних інститутів.

Можна виділити такі форми самоврядування народу (на прикладі України):*

масові суспільні організації — об'єднують громадян та забезпечують їх самостійну діяльність;*

трудові колективи — забезпечують участь громадян в управлінні суспільними та державними справами одночасно з виробничою працею зі створення матеріальних та духовних благ;*

ради депутатів — забезпечують її здійснення в масштабі всієї країни;*

народні рухи — забезпечують політичну та громадську активність населення;*

пряма (безпосередня) демократія як спосіб волевиявлення народу.

Основні форми демократії в Україні

Термін "демократія" походить з грецької мови і в перекладі означає "влада народу".

Демократія — народовладдя, що виходить з організації та функціонування державної влади на засадах визнання народу її джерелом і носієм, ґрунтується на прагненні забезпечити справедливість, рівність і добробут усіх при розв'язанні проблем і питань суспільного управління.

У ст. 5 Конституції України визначається, що народ як носій суверенітету та єдине джерело влади в Україні здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування.

Таким чином, демократія в Україні здійснюється у формі безпосередньої демократії (пряме правління) та у формі представницької демократії (представницьке правління).

Безпосередня (пряма) демократія передбачає здійснення народом своєї влади безпосередньо, пряме здійснення волі громадян у найважливіших питаннях державного і суспільного життя. До її інститутів, зокрема, належать референдуми, вибори, народна законодавча ініціатива, народні обговорення, загальні збори громадян тощо.

Представницька демократія передбачає здійснення народом своєї влади через обрані ним органи державної влади та місцевого самоврядування. До інститутів представницької демократії належать парламент, уряд, президент, органи місцевого самоврядування та ін.

Поняття та елементи державної влади, її співвідношення з політичною владою

Влада — здатність певного суб'єкта (індивіда, колективу, організації) підпорядковувати собі волю і поведінку іншого суб'єкта у своїх власних інтересах чи інтересах інших осіб.

Влада як соціальна функція щодо нав'язування своєї волі іншим завжди була і є об'єктом загальних зазіхань, особливо в державно-організованому суспільстві.

Державна влада — це влада, яка здійснюється тільки державою та її органами і характеризується суверенністю, універсальністю та здатністю владно-примусового впливу на поведінку всіх людей та їх організацій, що забезпечується державно-правовими методами.

Як структурні елементи державної влади виділяють:*

суб'єкт влади, тобто державу та її органи;*

об'єкт влади — людей, на підкорення поведінки яких спрямована ця функція;*

владні відносини, через які здійснюється нав'язування волі носія влади підлеглим;*

наявність у суб'єкта влади певного арсеналу засобів, методів та способів, що дають йому можливість реально здійснювати свою волю в суспільному житті;*

нормативну систему, що регламентує владну діяльність.

Нормативна регламентація владної діяльності має велике значення, тому що це прямо пов'язано з питанням про легітимність державної влади.

Легітимну державну владу визначають як владу, що встановлюється відповідно до процедури, передбаченої нормами права. Легітимізація влади в цивілізованому суспільстві відбувається, насамперед, через загальні демократичні вибори. Результатом їх проведення є створення загальнонародного і водночас загальнодержавного представницького органу влади.

Отже, легітимізація державної влади має відбуватися шляхом її делегування від одного суб'єкта — народу іншому — державі. Зрозуміло, що цей перехід не може бути стихійним, він має регулюватися демократичними конституційними принципами й нормами, передусім, принципом розподілу влади.

Політична влада і влада державна — поняття не тотожні. Політична влада — влада, що здійснює вироблення і запровадження у життя політичних програм усіма суб'єктами політичної системи, а також різними неформальними угрупованнями; це домінування або