Отже, прийняття Конституції Російської Федерації 1993 р. мало на меті подолати смугу політичної кризи і протистояння всіх гілок державної влади. Логіка побудови нової Конституції РФ відповідає принципу поділу влади, прийнятому в країнах як із класичною президентською, так і з парламентарною системою правління. Згідно зі ст. 10 Конституції державна влада в Російській Федерації здійснюється на основі поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Органи всіх гілок влади є самостійними. При цьому поділ влади не тільки не виключне, але, навпаки, передбачає координацію зусиль різних гілок влади і їх взаємодію у встановлених Конституцією РФ межах і формах. Основна роль у забезпеченні взаємодії влад покладена Конституцією на президента, який відповідно до ч. 2 ст. 80 Конституції забезпечує узгоджене функціонування і взаємодію органів державної влади.

При цьому конституційна модель президентської республіки в Російській Федерації і принципи взаємодії влад виглядають так, що шляхом "заборон" і "противаг" забезпечується те, що перешкодить перетворенню інституту президента в режим особистої влади, не підконтрольної народу або здатної ігнорувати інші гілки державної влади Росії. Проблема полягає в тому, щоб наповнити цю модель реальним соціальним змістом і юридично та фактично убезпечити суспільство від авторитаризму. У Конституції закладено необхідні для цього правові умови.

За Конституцією 1993 р. Росія є республікою змішаного типу з посиленою президентською владою. За устроєм Російська Федерація – суверенна, цілісна, федеральна держава, що складається з рівноправних суб'єктів. їх декілька видів: республіки, краї, області, міста федерального значення, автономна область, автономні округи. Федеральний устрій Російської держави, її склад закріплено Конституцією РФ.

Федеральний устрій Росії ґрунтується на принципах, закріплених Конституцією РФ (ч. З ст. 5) серед основ конституційного ладу.

Першим Конституція РФ називає державну цілісність, яка лежить в основі устрою Російської Федерації. Державна цілісність означає, що Російська Федерація – цільна, єдина і неподільна, хоч і федеральна, держава, що включає інші держави і державні утворення. Вони не мають права виходу зі складу федерації, що відповідає міжнародним стандартам і світовому досвіду федерального будівництва. Цілісність – природна межа незалежних держав.

У Російській державі декілька видів суб'єктів федерації, це її специфічна особливість адміністративно-територіального устрою. Загальне число суб'єктів – 89: 21 республіка, 6 країв, 2 міста федерального значення (Москва і Санкт-Петербург), автономна область, 10 автономних округів, решта суб'єктів мають статус областей. Конституція РФ допускає можливість прийняття до Російської Федерації і утворення в її складі нового суб'єкта. Це робиться в порядку, встановленому федеральним конституційним законом.

Сучасна Російська Федерація – державне за природою об'єднання всіх суб'єктів федерації, а не аморфний, слабкий їх союз, не конфедерація. Російська держава виникла і розвивалась як єдина централізована, що має багатовікову історію. Тривалий час вона була багатонаціональною. Автономні утворення у складі Російської Федерації (тоді РРФСР) в основному створювалися центральною владою, найвищими органами держави. РФ виникла не як договірна федерація, не в результаті об'єднання своїх суб'єктів. Навпаки, вони були утворені нею самою у складі єдиної держави.

Для конституційного статусу суб'єктів федерації характерна наявність декількох елементів: статуту; власного законодавства; системи органів державної влади відповідного суб'єкта федерації, яка самостійно ним самим встановлюється відповідно до основ конституційного ладу РФ і загальних принципів організації представницьких і виконавчих органів державної влади, визначених федеральним законом; території, межі якої можуть бути змінені лише за взаємної згоди органів влади суміжних суб'єктів РФ.

У преамбулі чинної Конституції РФ підкреслюється, що багатонаціональний народ Російської Федерації зберігає державну єдність, що історично склалася. Російська Федерація має всі ознаки держави, виступає суб'єктом міжнародного права. Вона має загальну, єдину територію, що охоплює території всіх суб'єктів, здійснює, будучи суверенною державою, територіальне верховенство, забезпечує свою недоторканність. У Російській Федерації єдина правова система, в ній гарантуються єдність економічного простору, вільне переміщення людей, товарів, послуг і фінансових коштів; вона сама встановлює правові основи єдиного ринку. У Конституції РФ передбачено гарантії державної цілісності РФ. Велику роль тут відіграє президент РФ, на якого покладено обов'язок вживати заходів для охорони суверенітету Російської Федерації, її незалежності і державної цілісності.

Єдність системи державної влади, тісно пов'язана з державною цілісністю і нею обумовлена. Цілісна, хоч і федеральна, державна організація передбачає єдину систему влади. Вона виявляється в суверенітеті РФ, наявності загальнофедеральних органів державної влади, чиї повноваження поширюються на всю її територію, у верховенстві федеральних Конституції і законів. Структура державної влади є багатоскладовою. Суб'єкти федерації користуються значною самостійністю у здійсненні державної влади. Поза межами компетенції Російської Федерації ці суб'єкти володіють всією повнотою державної влади. Проте вони повинні визнавати конституційне розмежування компетенції між ними і федерацією в цілому, верховенство федеральних Конституції і законів і виконувати їх.

Система державних органів суб'єктів федерації встановлюється ними самостійно, але відповідно до основ конституційного ладу РФ і загальних принципів організації представницьких і виконавчих органів державної влади, в узгодженні з федеральним законом. Це спрямовано на забезпечення єдності системи органів Російської держави в цілому. Особливо велике значення для єдності системи державної влади має те, що федеральні органи виконавчої влади і органи виконавчої влади суб'єктів федерації утворюють єдину систему виконавчої влади у всій країні в межах відання Російської Федерації і повноважень РФ щодо предметів сумісного відання федерації та її суб'єктів. Для реалізації компетенції Російської Федерації (а отже, єдиного державного керівництва в цих межах на території всієї країни) федеральні органи виконавчої влади можуть створювати свої територіальні органи і призначати відповідних посадовців. Серйозна гарантія єдності системи державної влади, прав федерації полягає в тому, що президент і уряд РФ забезпечують здійснення повноважень федеральної державної влади на всій території країни.

Розмежування предметів відання і повноважень між органами державної влади Російської Федерації і органами державної влади суб'єктів – це ще один принцип федерального устрою Росії.

Президент Російської Федерації

Президентство є відносно молодим інститутом у російській конституційно-політичній практиці. Відповідно до Конституції (ст. 80) президент є гарантом Конституції РФ, прав і свобод людини і громадянина. У встановленому Конституцією порядку він вживає заходів для охорони суверенітету РФ, її незалежності і державної цілісності, забезпечує узгоджене функціонування і взаємодію органів державної влади. Президент відповідно до Конституції РФ і федеральних законів визначає основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики держави. Він як глава держави представляє РФ усередині країни і в міжнародних відносинах.

У російській Конституції реалізовано модель так званого "сильного" президента. Він обирається народом, отже, його повноваження похідні від народу, який довіряє президенту вищі державні функції. Так, згідно зі ст. 81 Конституції РФ президент обирається всіма громадянами Росії, що володіють активним виборчим правом, на загальних виборах. Таким чином, він одержує мандат довіри не від парламенту, як, наприклад, у ФРН або Італії, а від усього населення Росії.

Президент у Росії за конституційною моделлю не входить до системи поділу влади, а стоїть над усіма гілками влади. Це можна побачити, зіставивши низку норм. Відповідно до ст. 10 Конституції державна влада в РФ здійснюється на основі поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Державну владу в РФ здійснюють президент РФ, Федеральні збори, уряд РФ, суди РФ (ст. 11). Таким чином, президент теж здійснює державну владу. Проте згідно з існуючою в російській науці конституційного права теорією влада президента не належить до жодної з трьох гілок влади, що традиційно виокремлюються.

Отже, тільки перед президентом стоїть завдання забезпечити узгоджене функціонування і взаємодію всіх інших органів державної влади – і федеральних, і суб'єктів РФ (ст. 80, 85 Конституції). Жодні інші органи подібних можливостей стосовно до президента не мають у своєму розпорядженні.

Президент обирається на загальних виборах і має дуже широкі повноваження:–

призначає голову уряду з відома Державної думи і приймає рішення про відставку Уряду;–

має право головувати на засіданнях уряду;–

на пропозицію голови уряду призначає і звільняє з посади його заступників і федеральних міністрів;–

представляє Раді Федерації кандидатури для призначення на посади голови Центрального банку, генерального прокурора і всі вищі судові посади;–

має право законодавчої ініціативи;–

розпускає Державну думу в разі триразового відхилення нею представлених кандидатур голови уряду, а також у разі висловлення Державною думою недовіри уряду, якщо президент з його відставкою не згоден;–

має право вето на закони, що приймаються парламентом. Проте це вето може бути подолане двома третинами голосів членів кожної з палат Федеральних зборів, тобто Державної думи і Ради Федерації (ст. 107 ч. 3);–

видає укази нормативного характеру (ст. 90).

Президент у цілому є незалежним від інших органів державної влади. Парламентські та судові заборони і противаги стосовно президентської влади, а тим більше контроль існують у наймінімальніших розмірах. По суті можна говорити про відсутність конституційної відповідальності президента. Навіть якщо уявити, що