У свою чергу можливості самого президента, особливо щодо парламенту, досить значні: починаючи від послань Федеральним зборам, внесення проектів законів, які можуть бути визначені Президентом як першочергові, права вето, пропозиції кандидатур посадовців, що призначаються палатами, і закінчуючи правом розпуску нижньої палати – Державної думи і призначення позачергових парламентських виборів (ст. 84, 111, 117).

Президент має право на законотворчість, тобто на прийняття актів (перш за все указів), які у разі відсутності законів на рівних з ними регулюють суспільні відносини і діють доти, доки не буде прийнято відповідні закони; з низки питань закони взагалі не приймаються, і регулювання здійснюється або самостійно президентом, або за його дорученням урядом РФ. Згідно зі ст. 90 Конституції президент РФ видає укази і розпорядження, обов'язкові для виконання на всій території Росії. Ні Рада Федерацій, ні Державна дума не мають права їх скасувати. Але ці укази і розпорядження не можуть суперечити

Конституції і федеральним законам. У разі виявлення такої суперечності Конституційний суд повноважний анулювати нормативні укази президента, якщо визнає, що вони не відповідають Конституції Російської Федерації.

Президент тримає в руках всю внутрішню і зовнішню політику держави. Відповідно до ст. 86 Конституції він здійснює керівництво зовнішньою політикою, веде переговори і підписує міжнародні договори, ратифікаційні грамоти. Однак ці договори не набирають чинності без їх ратифікації парламентом шляхом прийняття законів обома палатами (ст. 106 Конституції РФ).

Уряд РФ цілком можна назвати урядом президента РФ, оскільки президент його повністю формує, спрямовує його діяльність і у будь-який момент має право відправити у відставку(ст. 83,111), хоча для призначення голови уряду президенту необхідна згода Державної думи (ст. 103, 111). Згідно зі ст. 117 Дума може також висловити недовіру Уряду, у зв'язку з чим президент постає перед дилемою – оголосити про відставку уряду або не погодитися з рішенням Державної Думи. Якщо палата протягом трьох місяців повторно висловить недовіру уряду, президент зобов'язаний або відправити уряд у відставку, або розпустити Державну думу (ч. З ст. 117 Конституції РФ). При цьому слід зазначити, що ряд членів Уряду, які займають ключові пости, працює під безпосереднім керівництвом президента (міністри закордонних справ, оборони, внутрішніх справ та ін.), президент встановлює також усю систему федеральних органів виконавчої влади.

У країні існує вертикаль виконавчої влади, яка включає зверху донизу (або навпаки) всі структури, аж до глави сільської муніципальної освіти (незважаючи на проголошене Конституцією РФ відокремлення органів місцевого самоврядування від органів державної влади). Вершиною цієї піраміди можна вважати президента РФ. У суб'єктах РФ він має своїх повноважних представників.

Відповідно до ст. 87 Конституції президент є верховним головнокомандучем Збройних сил. Виключно президенту належить право затверджувати військову доктрину Російської Федерації, призначати і звільняти вище командування Збройних сил Російської Федерації (ст. 83). Проте він зобов'язаний (ч. 2 ст. 87) у разі одноособового введення воєнного стану негайно інформувати про це Раду Федерації і Державну думу. Йому не належить право оголошення війни і укладення миру. Це виключна компетенція Ради Федерації (ст. 106). До того ж парламент наділений правом затверджувати федеральний бюджет, за допомогою якого законодавча влада може впливати на питання субсидування армії і флоту. Саме у віданні Ради Федерації вирішення питання про можливість використання Збройних сил Росії за її межами (її. "г" ст. 102).

Конституція надала президенту право вводити на території Росії і в окремих її місцевостях надзвичайний стан. Проте та сама стаття зобов'язує президента негайно повідомити про це Раду Федерації і Державну Думу. Саме законодавчій владі належить право санкціонувати або скасувати це рішення президента.

Згідно зі ст. 91 Конституції, президент володіє недоторканністю. Це означає: ніхто не може застосувати стосовно президента фізичного або психічного насильства; його не можна ні затримати, ні обшукати, ні заарештувати, ні притягти до будь-якого виду правової відповідальності, поки він перебуває на посаді президента; нарешті, президента не можна скинути або усунути від виконання обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Конституції президент РФ приступає до виконання повноважень з моменту складання присяги, припиняє їх виконання із закінченням терміну його перебування на посаді з моменту складання присяги новообраним президентом РФ.

ЛІТЕРАТУРА

Публікації нормативних документів

1. Всеобщая декларация прав человека. Официальный текст. – М.: Права человека, 1996. – 16 с.

2. Испания: Конституционные и законодательные акты. – М.: Прогресс, 1982. – 352 с.

3. Италия: Конституция и законодательные акты. – М.: Прогресс, 1988. – 352 с.

4. Конституции зарубежных государств / Сост. В.В. Маклаков. – М.: БЕК, 1997. – 586 с.

6. Конституции зарубежных стран / Сост. В.Н. Дубровин. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 448 с.

6. Конституции государств американского континента. – М.: Иностр. лит., 1957. – 434 с.

7. Конституция Соединенных Штатов Америки. – М.: ТОО "Иван", 1993. – 32 с.

8. Конституция Швеции. – М.: Юрид. лит., 1981. – 142 с.

9. США. Конституция и права человека. – М.: Мысль, 1987. – 316 с.

10. Федеративная Республика Германия: Конституция и законодательные акты. – М.: Прогресс, 1991. – 468 с.

11. Французская Республика: Конституция и законодательные акты. – М.: Прогресс, 1989. – 448 с.