порушення депутатом положень Конституції і законів України, що встановлено судом;

пропуск депутатом протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів;

невідповідність практичної діяльності депутата основним принципам і положенням його передвиборної програми.

5. Дострокове припинення повноважень депутата за рішенням представницького органу. Дана санкція може застосовуватися у зв'язку з набранням чинності обвинувальним вироком суду, за яким депутата засуджено до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"). Слід зазначити, що позбавлення за рішенням представницького органу місцевого самоврядування
повноважень не означає, що таке рішення приймається тільки тому, що у зв'язку з судовим вироком депутат позбавляється фактичної можливості виконувати свої обов'язки. Головне в даному випадку полягає в тому, що, здійснивши злочин, депутат втрачає саме право продовжувати здійснення депутатських повноважень. Він порушує одночасно і кримінальний закон, і норму муніципального права, яка зобов'язує депутата в своїй діяльності керуватися Конституцією України та чинним законодавством. Тому депутат у таких випадках несе подвійну
відповідальність: і як депутат (позбавлення мандату), і як фізична особа (кримінальне покарання).

6. Дисциплінарні санкції. Можна виділити таку систему засобів муніципально-дисциплінарного впливу: попередження про поз-
бавлення слова, позбавлення слова з обговорюваного питання, усунення із зали засідання, утримання з місячної депутатської винагороди певної суми, догана, порушення питання про відкликання. Так, щодо попередження про позбавлення слова та позбавлення слова — це дві міри, які послідовно накладаються на депутата. По суті, це дві міри, які пов'язані зі змістом депутатського виступу: якщо в ньому містяться некоректні висловлення, образи, заклики до насильницьких дій, відхилення від теми обговорення тощо. Рішення про усунення із зали засідання може прийматися, наприклад, на період до чергового засідання ради. Так, згідно з п. 26.1 ст. 26 Регламенту Київської міської ради XXIV скликання, на засіданнях Київради промовець не повинен вживати образливі висловлювання та непристойні і лайливі слова, закликати до незаконних і насильницьких дій. Головуючий на засіданні має право попередити промовця про недопустимість таких висловлювань і закликів або припинити його виступ, а у разі повторного порушення — позбавити його права виступу на даному засіданні.

Така санкція, як утримання з депутатського заробітку, зважаючи на її певну невластивість нашим традиціям, є більш природною й ефективною у відношенні осіб, які працюють в органах місцевого самоврядування на постійній основі. Мірою менш оперативного, але набагато більш широкого характеру є догана та порушення питання про відкликання. На перший погляд, догана поступається по дієвості іншим санкціям, має здебільшого психологічний характер, але якщо передбачити, що накладатися така міра повинна радою на сесії і той факт, що повторне порушення після винесення догани слугує підставою для порушення питання про відкликання даного депутата, то даний вид санкції виступає достатньо жорсткою та ефективною мірою2. Так, наприклад, згідно з ч. 2 п. 26.6 ст. 26 Регламенту Київської міської ради XXIV скликання у разі невиконання депутатом Київради своїх обов'язків у Київраді та її органах, систематичного порушення ним встановленого порядку їх роботи Київська міська рада за попередніми висновками відповідної профільної комісії може прийняти рішення про часткове або повне позбавлення його на певний період щомісячних компенсаційних виплат як депутату Київради, про повідомлення виборців про ставлення депутата до виконання своїх обов'язків або про призначення голосування щодо відкликання депутата Київради.

7. Майнові санкції. Так, відповідно до ст. 77 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам у результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування — за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Процесуальні санкції містяться в регламентах різних місцевих рад у разі порушення процесуальних норм. Так, відповідно до п. 24.11 ст. 24 Регламенту Київської міської ради XXIV скликання, рішення Київради (крім процедурних) приймаються лише з питань, внесених до порядку денного засідання ради, крім випадків, встановлених Регламентом. У разі порушення цієї вимоги прийняте рішення є недійсним.

Обмеження (позбавлення) або призупинення спеціального чи загального статусу фізичної особи-члена територіальної громади. Даного роду санкції можуть застосовуватися в зв'язку з певними протиправними діями громадян. Так, згідно ч. З ст. 7 Закону "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", у референдумах не беруть участі особи, які тримаються в місцях позбавлення волі. Дана санкція є тимчасовим обмеженням з боку держави деяких право-мочностей громадян України. Також у ряді випадків обмеження прав і свобод використовується не тільки для впливу на правопорушників, а й для попередження правопорушень. Наприклад, за ст. 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Аналогічну норму містить Закон "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 21 якого передбачається можливість обмеження прав місцевого самоврядування в умовах надзвичайного чи воєнного стану.

Щодо "санкцій" в механізмі відповідальності територіальних громад, то несприятливі наслідки неумілості, пасивності, утриманства саме й виступають у вигляді низького рівня соціальних благ (на рівні гарантованого державою мінімального рівня соціальних послуг на душу населення в межах усієї території України), нездорового й некомфортного середовища, високого рівня криміналізації суспільства тощо. У цьому механізмі немає нічого нового. Практично таку саме відповідальність несе й підприємець. Адже бізнес здійснюється під свою відповідальність — відповідальність власника, індивідуального або колективного. Якщо "справи не йдуть", власник може стати банкрутом. І для нього це найсуворіша санкція, міра відповідальності.

Зазначимо, що відповідальність територіальних громад, як і інших соціальних спільностей, завжди регулювалася правовими нормами досить обмежено. Здебільшого така регламентація обмежувалася цільовими установками активніше брати участь в суспільно-політичному житті, сприяти соціально-економічному розвитку території і т. ін. На це ще в 1991 р. звертав увагу російський дослідник І. В. Видрін, за словами якого в поняття відповідальності територіальних колективів вкладався позитивний смисл, переважно морального, а не правового характеру.

Слід констатувати, що означена проблема залишається абсолютно не розробленою ні в теорії муніципального права, ні тим більше у законодавстві. Але саме вона повинна привернути до себе особливу увагу, враховуючи, що без її вирішення не можна вести мову про цілісний механізм місцевого самоврядування. Повністю підтримуючи І. В. Видріна в тому, що відповідальність є важливим елементом коституційно-правового статусу територіальних громад2, вважаємо, що доцільним було б введення у правовий механізм функціонування місцевого самоврядування поняття "банкрутства" територіальної громади. Одночасно слід встановити спеціальну процедуру оголошення або самооголошення "банкрутства місцевого самоврядування". Держава в особі спеціальних органів (наприклад, адміністративних судів) повинна з'ясувати, чим було спричинено "банкрутство" територіальної громади, чи була надана їй своєчасна й достатня допомога. Якщо з'ясується, що "банкрутство" породжено суто суб'єктивними чинниками (необміркованими рішеннями, пасивністю), то, можливо, на певний період (наприклад, на період до проведення чергових місцевих виборів) на території даної місцевої співдружності запровадити централізоване (агентське) управління.

Так, наприклад, у Польщі в разі неодноразового порушення радою гміни конституції чи законів, сейм за поданням прем'єр-міністра може прийняти рішення про розпуск ради гміни. У такому разі прем'єр-міністр за поданням міністра внутрішніх справ та адміністрації призначає особу, яка на період до обрання нових органів гміни виконує функції цих органів. Якщо правління гміни неодноразово порушує Конституцію чи закони, то воєвода звертається до ради гміни з проханням вжити необхідних заходів, а у разі, якщо таке звернення є безрезультатним, то воєвода звертається з пропозицією до прем'єр-міністра про розпуск правління гміни. У разі відсутності надій на швидке виправлення ситуації і явної неспроможності органів гміни виконувати свої функції, голова ради міністрів має право призупинити діяльність цих органів і встановлювати правління урядового комісара строком до двох років, але не довше як до обрання правління радою наступного скликання. Встановлення комісарського правління можливе після попереднього пред'явлення претензій органам гміни та вимоги про негайне представлення програми виправлення ситуації у гміні (§ 2 ст. 97 Закону Польщі "Про гмінне самоврядування"). Урядового комісара призначає прем'єр-міністр за поданням воєводи, кандидатуру якого представляє міністр внутрішніх справ і адміністрації. Урядовий комісар бере на себе виконання завдань і повноважень гміни1. Тим самим, тимчасово призупиняється право населення здійснювати окремі повноваження місцевого самоврядування, але без заборони громадських самоврядних структур. Несприятливі наслідки в даному разі мають прояв у тому, що централізоване управління зобов'язується забезпечувати лише гарантований загальнодержавний мінімум соціальних благ громадянам.

Резюмуючи, зазначимо, що в даний час питання відповідальності в місцевому самоврядуванні, насамперед її санкцій, у вітчизняному законодавстві вирішуються настільки неповно й суперечливо, що іноді перенесення цієї відповідальності із сфери формально-юридичної до сфери практичної є проблематичним