Також, конституювання санкцій як мір відповідальності у місцевому самоврядуванні породжує необхідність закріплення цілого комплексу проблем, пов'язаного з механізмом її реалізації: процедурою звільнення від відповідальності, застосування мір відповідальності за сукупністю, виявленням меж відповідальності; заміною одних видів відповідальності іншими тощо.

Роль відповідальності у муніципальному житті. Окреслені вище питання нцльно пов'язані з однією з найбільш складних проблем сучасного муніципального права: питанням про з'ясування ролі відповідальності у муніципальному житті та мотивації поведінки як окремої людини-члена територіальної громади, так і всього муніципального організму1. Ця складність зумовлена насамперед тим, що саме в даному разі ми стикаємося з ламкою традиційної уяви про відповідальність. Складність визначається і тим, що в даному разі доводиться розділяти відповідальність на внутрішню і зовнішню. Без цього неможливо зрозуміти, яким чином моральні, юридичні або інші соціальні постанови активізують мотиви позитивно оцінюваної громадськістю діяльності2.

Під внутрішньою відповідальністю слід розуміти самостійне установлення суб'єктом зв'язку між його поведінкою (в нашому випадку—діяльність стосовно об'єктів місцевого самоврядування) і прогнозованими ним наслідками даної поведінки, а також самооцінка останнього. Тобто людина (група людей, колектив органу влади тощо) самоусвідомлює свої соціальні взаємозв'язки та приводить їх у відповідність із суспільними інтересами.

Важливішою характерною рисою внутрішньої відповідальності є самостійність і добровільність покладання на себе обов'язку вирішувати питання місцевого значення. Головним в даному разі є те, що людина сама, не в силу службового, громадського, іншого боргу, при відсутності можливої реакції на її поведінку (зовнішньої оцінки) пов'язує свою поведінку з тими чи іншими її наслідками. Відповідальність впливає на свідомість людини, змушує його піддавати аналізу та внутрішній оцінці свої думки, мотиви, установки, поведінку та діяльність. Несення відповідальності завжди утворює серйозне психологічне навантаження. Відповідальність зачіпає, як правило, певні інтереси людей: в одних випадках вона відкриває простір для їхньої реалізації, сприяє формуванню позитивних соціальних взаємозв'язків; в інших, навпаки, звужує можливості їх здійснення, примусово (поза волі) обмежує їх. Відповідальність за умовою її трансформації у покарання здатна прямо ущемляти інтереси відповідних осіб.

Але що змушує людину-члєна територіальної громади зв'язувати себе відповідальною залежністю? З одного боку, безумовно, — це факт перебування її у муніципальному соціумі. Ступінь близькості особи до тих людей, за яких вона приймає на себе відповідальність, відіграє велику роль у виникненні внутрішньої відповідальності. Навіть мінімальні контакти активізують мотиви відповідальної залежності. Найбільш рельєфно така залежність має прояв у свідомо сформованому, самодостатньому у своєму існуванні колективі, яким повинна бути територіальна громада. Так, наприклад, одна справа, коли депутат представницького органу місцевого самоврядування несе відповідальність перед аморфною масою, лише формально виступаючою як виборчий корпус, а, з іншого — депутат, який несе відповідальність перед дієздатною територіальною громадою. В останньому випадку депутат більш ефективно повинен здійснювати свої функції і повноваження представника колективу. Набагато предметнішою стає його відповідальна залежність від виборців. Створюються умови для відповідальності не тільки перед колективом, а й за благополуччя такого колективу. З другого боку, від ставлення населення до того, кого воно обирає в органи місцевого самоврядування, його участі в організаційних формах контролю за місцевими владами, співробітництва мешканців залежить рівень добробуту основної маси населення в селі, селищі, місті.

Однак головним детермінуючим чинником служитиме наявність відчуття відповідальності за стан місцевих справ як стійкої соціальної якості особи-члена територіальної громади. Якщо людина схильна сприймати відповідальність за події, які відбуваються в муніципальному житті територіальної громади, на себе, це і є свідоцтвом наявності в неї внутрішнього контролю. Механізм подібного контролю (самоконтролю) формується в процесі муніципальної соціалізації особи. Саме тому, люди (громадяни України або навіть іноземці, біженці тощо) з їхнім досвідом, професійними навичками, асоційовані у територіальні громади та соціалізовані в процес самостійного, під свою відповідальність, вирішення власних проблем і колективних проблем всієї територіальної громади, членом якої вони є, виступають домінантною ланкою механізму місцевого самоврядування.

Специфіка відповідальності в місцевому самоврядуванні як особливого різновиду соціально-політичної та конституційної відповідальності детермінує й особливості її ефективності. Тут, передусім, необхідно підкреслити, що відповідальність у місцевому самоврядуванні, внаслідок варіабельності своїх суб'єктно-об'єктних характеристик, має настільки різновекторне цільове призначення, що визначення ступеню його досягнення можливе лише комплексно, з урахуванням кожної з них. Спільне, що об'єднує цілі даного виду відповідальності — подальший розвиток народовладдя, формування ефективного механізму локальної демократії, утворення оптимальних умов для вирішення питань місцевого значення. Безумовно, навряд чи сьогодні можна всерйоз розраховувати на швидке становлення й ефективне функціонування територіальних громад, реанімацію почуття самовідповідальності, поки існують у громадській свідомості стереотипи патерналізму та юридичного ідеалізму, психологічна відчуженість більшості людей від будь-яких офіційних структур, відсутність активного співробітництва, солідарності жителів, деформація моральних цінностей, втрата навичок общинності тощо. Навіть найдосконаліше законодавство не може створити цих даних; воно може користуватися існуючими даними. Законодавство, визнаючи місцеве самоврядування як новий елемент політичного життя, повинно обмежитися найнеобхіднішими визначеннями, встановлюючи лише загальні, широкі засади, дозволяючи законом тільки установчі питання. Законодавчо проголосивши місцеве самоврядування, подальшу долю місцевих установ слід надати часу та життю, яке само вимагатиме й породжуватиме нові законодавчі визначення. Однак саме місцеве самоврядування оптимальне середовище, в якому могли б викристалізовуватися механізми людської солідарності та публічно-правової відповідальності владних структур за вирішення публічно-значущих справ. У той самий час, передусім, все залежить від самих людей. Лише слабкі інстинктивно тяжіють до авторитарних централізованих форм правління, сильні — до ліберальних, основною формою яких і є місцеве самоврядування. Реалізація механізмів відповідальності в системі місцевого самоврядування стане свідоцтвом прагнення людей до більшого ступеню власної свободи і власної відповідальності, політичної зрілості населення, що усвідомлює себе здатним не тільки до підкорення зверху, а й до самоорганізації.

Література

1. Лндресюк Б. П. Місцеве самоврядування в сучасній Україні: проблеми і перспективи. - К., 1997.

2. Анимица Е. Г., Тертышный А. Г. Основы местного самоуправления. - М.: ИНФРА-М, 2000.

3. Баймуратов М. Горизонты сотрудничества: международные неправительственные организации и органы местного самоуправления Украины // Місцеве та регіональне самоврядування України. - К., 1994. — Вил. 3(8). - С. 80-89.

4. Баймуратов М. Законодавство України про місцеве самоврядування: актуальні питання реалізації // 36. наук, праць Української Академії державного управління при Президентові України. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. - Вип. 1.- С. 300-302.

5. Баймуратов М. Конституционно—правовая регламентация местного самоуправления и территориальных коллективов // Юридический вестник. - 1996. — № 1. -С. 95-100.

6. Баймуратов М. Міжнародні зв'язки органів місцевого самоврядування у системі глобальних кроскультурних комунікацій // Право та культура: теорія і практика: Матер, міжнародної наук.-практ. конф., м. Київ 15-16 квітня 1997 p. - К., 1997. - С. 128-130.

7. Баймуратов М, Сергеев Ю. Роль органов местного самоуправления Украины, их международных связей в формировании и функционировании свободных экономических зон // Юридический вестник. - 1994. - № 1. - С. 73-76.

8. Баймуратов М. А. Европейские стандарты локальной демократии и местное самоуправление в Украине. -X.: Одиссей, 2000.

9. Баймуратов М. А. Международные связи местных Советов народных депутатов и народная дипломатия // Демократия и законность: проблемы развития и взаимоотношения. - Самара: СГУ, 1991. - С. 80-87.