Таким чином, утворювалася система міжнародних відносин на локальному і регіональному рівнях, у процесі становлення і реалізації якої виявлялися тенденції об'єктивного характеру, спрямовані на інтеграцію взаємних інтересів суб'єктів співробітництва шляхом утворення координаційних структур у вигляді асоціацій органів місцевого самоврядування прикордонних областей України (національний рівень) або міжнародної асоціації місцевої влади прикордонних областей України і Росії.

Важливою складовою частиною цього Указу є рекомендація Національному банку України сприяти, за участю державних адміністрацій зазначених областей, утворенню спільних кредитно-фінансових установ різних форм власності з метою фінансування програм міжобласного співробітництва, включаючи інвестування і кредитування суб'єктів підприємництва. Це положення відповідало нормам Закону України від 17 грудня 1993 р. "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні" у частині ролі регіонів республіки в заохоченні іноземних інвестицій і Закону України від 19 березня 1996 р. "Про режим іноземного інвестування", що прийшов йому на зміну. Ці заходи мали стати складовою частиною розроблених у регіонах власних програм заохочення іноземних інвестицій, виходячи зі специфіки відповідних регіонів. Подібні документи локально-регіональної правотворчості свідчили про наміри місцевих влад брати участь у міжнародному поділі праці, спеціалізації і кооперації виробництва, а також про їхнє активне бажання брати участь у міжнародних інтеграційних процесах.

Фактична діяльність асоціацій органів місцевого самоврядування, їхня активна участь у реалізації програми економічних реформ привели законодавця до необхідності юридизації сформованих реалій, по-перше, шляхом легалізації утворення таких асоціацій, а по-друге, правової регламентації основних напрямів їхньої діяльності і порядку їх утворення. Так, у ч. 1 ст. 15 Закону України від 21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні"3 вже було закріплене право органів місцевого самоврядування на об'єднання в асоціації й інші форми добровільних об'єднань з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад. Тут же було встановлено, що такі форми добровільних об'єднань підлягають реєстрації, відповідно до законодавства, в органах Міністерства юстиції України. Отже, була закріплена правосуб'єктність органів місцевого самоврядування України у сфері утворення внутрішньодержавних форм їх добровільного об'єднання.

У ч. 2 ст. 15 Закону України від 21 травня 1997 р. закріплюється міжнародна правосуб'єктність органів місцевого самоврядування України та їхніх асоціацій — цим суб'єктам у законодавчому порядку надане право на входження у відповідні міжнародні асоціації, інші добровільні об'єднання органів місцевого самоврядування.

Зазначені вище положення Закону України від 21 травня 1997р. цілком відповідають положенням Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року — найважливішого документа, що містить міжнародні стандарти становлення і функціонування місцевого самоврядування, який було прийнято Радою Європи і ратифіковано у даний час 38 державами-членами цієї організації, у тому числі й Україною. Ратифікована Україною 15 липня 1997 р. Європейська хартія місцевого самоврядування, на підставі ст. 9 Конституції України, ставши частиною національного законодавства України, має правову силу закону.

Європейська хартія передбачає право органів місцевого самоврядування на об'єднання у ст. 10 Хартії, що іменується "Право місцевих органів самоврядування на об'єднання". Слід зазначити, що таке право на об'єднання в цьому документі трактується в трьох аспектах, кожен з яких прямо пов'язаний з можливістю утворення муніципальних спілок як національного характеру, так і з міжнародною орієнтацією:

держави, що підписали і ратифікували Хартію, визнають право органів місцевого самоврядування в процесі здійснення своїх повноважень співробітничати і в межах, встановлених національним законом, об'єднуватися з іншими органами місцевого самоврядування для виконання завдань, що мають загальний інтерес;

у кожній державі має бути визнане право органів місцевого самоврядування входити в об'єднання для захисту і просування загальних інтересів і в міжнародне об'єднання органів місцевого самоврядування;

органам місцевого самоврядування надається право на умовах, що можуть бути встановлені законом, співробітничати з подібними органами інших держав (на основі двосторонніх, багатосторонніх контактів і контактів з національними об'єднаннями (асоціаціями) місцевої влади. — Авт.).

Надання органам місцевого самоврядування України права на утворення об'єднань як усередині країни, так і участь останніх у спілках, що носять міжнародний характер, стає реальною правовою базою їх внутрішньодержавного і міжнародного співробітництва.

Слід зазначити, що своє право на інтеграцію із зарубіжними муніципальними асоціаціями органи місцевого самоврядування можуть реалізовувати як самостійно, так і через державні органи в процесі практичної реалізації ними основних напрямів зовнішньої політики України. Останнє може бути здійснено, наприклад, у рамках структур єдиної Європи шляхом вступу в міжнародні неурядові організації місцевої влади (далі: МНУ О місцевої влади), що функціонують під егідою Європейської Спілки і Ради Європи. Входження органів місцевого самоврядування України в ці структури послугується елементом активізації в процесі розроблення і становлення комунальної і регіональної політики держави. Ці процеси вперше дістали прискорення у зв'язку з підписанням Україною в червні 1994 р. Угоди з ЄЕС про співробітництво і партнерство1. Вступ України в листопаді 1995 р. у члени Ради Європи дав новий імпульс.

У процесі утворення муніципальних асоціацій органам місцевого самоврядування України може надати допомогу досвід утворення подібних інтеграційних структур у країнах Співдружності Незалежних Держав. Найбільш активно відбуваються процеси утворення асоціацій місцевої влади в Російській Федерації. Дозвіл на їх появу вперше було отримано і законодавчо закріплено у Федеративному Договорі 1992 р. — Договорі про розмежування предметів ведення і повноважень між Федеральними органами державної влади й органами влади країв, областей, міст Москви і Санкт-Петербурга, автономної області, автономних округів у складі Російської Федерації. У цьому документі вперше зазначеним адміністративно-територіальним одиницям надавалася самостійність у міжнародних і зовнішньоекономічних зв'язках. Потім право на утворення асоціацій органів місцевого самоврядування було закріплено у Федеральному Законі Російської Федерації від 12 серпня 1995 р. "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації".

У даний час на території Росії діє ряд регіональних асоціацій (спілок) місцевої влади — Асоціація міст центральної Росії, Спілка міст Північного заходу Росії, Асоціація міст "Велика Волга", Асоціація "Чорнозем'є", Асоціація міст Північного Кавказу, Далекосхідна асоціація економічної взаємодії, Міжнародна асоціація "Сибірська угода" та ін., що мають переважно регіональну спрямованість, але прагнуть вийти і на міжнародний рівень шляхом інтеграції в МНУ О місцевої влади або самостійно, але вже в ролі останніх.

Тенденція підвищеного інтересу, що намітилася, самих регіонів держав СНД і Балтії до встановлення багатопланового співробітництва виявилася спочатку самостійними зустрічами місцевої влади. Наприклад, у травні 1992 р. у м. Суми шість областей України і Росії підписали договір про різнобічне співробітництво, а в 1993—1994 pp. це співробітництво було закріплено на загальнодержавному рівні.

Участь окремих органів місцевого самоврядування України або їхніх асоціацій у діяльності інтеграційних структур такого роду закладає якісно нові основи взаємовідносин народів і держав СНД. Досить перспективними в рамках багатосторонніх відносин з державами Чорноморсько-Балтійської зони уявляється співробітництво органів місцевого самоврядування і місцевого управління республіки з аналогічними партнерами й асоціаціями місцевої влади, утворених у рамках Ради держав Балтійського моря — нового регіонального об'єднання держав Балтійського моря, утвореного в березні 1992 р. у Копенгагені (Данія).

Процеси утворення муніципальних спілок (асоціацій), в яких активну участь дозволено брати органам місцевого самоврядування України, можуть відбуватися в рамках ООН та інших універсальних міжнародних організацій. Профільними щодо цього можуть бути МНУ О місцевої влади, які мають загальносвітовий статус і діють під егідою ООН та її органів (ЮНЕСКО, ЕКОСОР та ін.) — Всесвітня федерація об'єднаних міст (ВФОМ) і Міжнародна спілка місцевої влади (МСМВ).

У своїй діяльності такі МНУ О сприяють не тільки становленню місцевого самоврядування, ай утворенню асоціацій місцевої влади (регіонального, субрегіонального і, в кінцевому підсумку, національного рівнів) для більш інтенсивного й оптимального, з урахуванням локальних інтересів, вирішення місцевих проблем функціонування територіальних громад і поселень.

З цих позицій особливий інтерес становлять собою положення прийнятої у вересні 1985 р. у рамках МСМВ Всесвітньої декларації місцевого самоврядування, що регламентує в ряді своїх статей процеси утворення і функціонування асоціацій місцевої влади різного рівня1. У ній зафіксовані основні чинники в юридизації правового статусу спілок (асоціацій) місцевої влади національного й регіонального характеру, що дістали згодом закріплення в національному законодавстві про місцеве самоврядування більшості демократичних держав і в міжнародній практиці міждержавних організацій і МНУО місцевої влади, а також при