Ідея про заснування Конгресу виникла ще у жовтні 1998 p., коли на Всеукраїнському форумі місцевих і регіональних рад було схвалено Угоду про співпрацю між Українською асоціацією місцевих і регіональних влад, Асоціацією сільських, селищних і міських рад України та Асоціацією міст України і прийнято рішення про необхідність заснування Конгресу місцевого самоврядування України. Пізніше, 9 вересня 2000 p., Спілка лідерів місцевих і регіональних влад України на своєму II Всеукраїнському з'їзді прийняла рішення "Про Конгрес місцевих і регіональних влад України". З часом, 15 квітня 2002 p., Українською асоціацією місцевих і регіональних влад, Асоціацією сільських, селищних і міських рад України, Асоціацією міст України, а також Спілкою лідерів місцевих і регіональних влад України було підписано Хартію Конгресу (Ліги) місцевих і регіональних влад України та Установчу угоду засновників Конгресу місцевих і регіональних влад України1, а на першій сесії Конгресу місцевих і регіональних влад України, яка відбулася 5—6 грудня 2002 p., було прийнято Резолюцію Конгресу місцевих і регіональних влад України № 1 "Про утворення Конгресу місцевих і регіональних влад України", а також затверджено Положення "Про Конгрес місцевих і регіональних влад України".

Згідно з Положенням, Конгрес визначається як вища форма об'єднання на принципах конфедерації асоціацій: Асоціації сільських, селищних та міських рад України; Асоціації міст України; Української асоціації місцевих і регіональних влад, з метою представлення і захисту загальних інтересів органів місцевого самоврядування всіх рівнів. Основною метою діяльності Конгресу проголошено "координацію зусиль органів місцевого самоврядування, їх добровільних об'єднань, спрямованих на формування державної регіональної політики в Україні в інтересах територіальних громад і реалізації на її основі творчого потенціалу народу на користь України" (п. 2.1 Положення).

Основними напрямами діяльності Конгресу визначено проведення моніторингу місцевого самоврядування; аналіз стану, розробка прогнозу і підготовка рекомендацій щодо подальшого розвитку місцевого самоврядування; участь у розробці законодавчих актів, спрямованих на зміцнення і розвиток правової бази функціонування місцевого самоврядування, проведення суспільної експертизи законопроектів, що стосуються їхніх інтересів; представлення інтересів муніципального руху в органах державної влади; сприяння зміцненню матеріальної і фінансової самостійності та самодостатності регіонів і територіальних громад; розвиток співробітництва з органами державної влади, сприяння встановленню партнерських взаємин між ними й органами місцевого самоврядування; всебічне сприяння вирішенню конфліктних ситуацій між місцевими органами державної влади й органами місцевого самоврядування (п. 2.4 Положення).

Створення Конгресу було позитивно сприйнято у вітчизняних політичних колах. На думку Л. Д. Кучми, "нове об'єднання має знайти своє місце в українському муніципальному русі, який уже став дійовим фактором державотворення". Не залишилася не помітною ця подія і в Європі. Так, за словами Віце-Президента Конгресу місцевих і регіональних влад Європи Явуза Мілдона, зі створенням Конгресу місцевих і регіональних влад України місцева та регіональна демократія України зробила великий крок уперед, а Конгрес місцевих і регіональних влад Європи отримав достойного за своїм обсягом та політичною наповненістю співрозмовника, який здатний виконувати рушійну роль у розвитку місцевої та регіональної демократії.

Слід зазначити, що процедурно-процесуальний порядок утворення асоціацій та інших форм добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування значною мірою знайшов свою нормативну регламентацію у чинному законодавстві України. Рішення про об'єднання в асоціації або вступ до асоціації, інші форми добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування, а також про вихід із них, відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 26 і п. 15 ч. 1 ст. 43 Закону України від 21 травня 1997 p., приймається виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських, районних, обласних рад. При цьому, відповідно до встановленого ч. 11 ст. 46 цього Закону правила, сесія ради є правоздатною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Муніципальні асоціації мають свої статути й органи управління (президенти, голови спілок і асоціацій, правління, президії, ради та ін.). Засновниками муніципальних асоціацій є органи місцевого самоврядування. їхні права визначаються в рамках повноважень, делегованих їм засновниками. Керівництво об'єднань від імені засновників має право представляти їхні інтереси в державних органах та інших організаціях у межах делегованих повноважень. Організаційно-правові форми діяльності і управління асоціацією визначаються зборами засновників. Повноваження її органів визначаються статутом (положенням). У статутах муніципальних асоціацій також визначаються вид діяльності, порядок і процедура прийняття рішень з усіх питань діяльності об'єднання. Так, наприклад, вищим керівним органом Української муніципальної академії є Загальні збори, між зборами діяльністю цієї громадської організації керуватиме президія. Академія матиме свої відділення в областях, АРК, містах Києві та Севастополі. На установчих зборах Академії у жовтні 1999 р. було затверджено статут об'єднання "Українська муніципальна академія", визначено 42 академіка-засновника, обрано членів-кореспондентів, президента і віце-президента цієї громадської організації.

Слід зазначити, що в даний час муніципальні асоціації можуть набути права юридичної особи, але тільки в тому разі, якщо вони пройдуть відповідну реєстрацію, передбачену нормативно-правовими актами підзаконного характеру.

Така реєстрація муніципальних асоціацій здійснюється відповідно до Положення про реєстрацію асоціацій та інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. № 175.

Це Положення визначає відповідно ст. 15 Закону України від 21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні" порядок реєстрації асоціацій та інших форм добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування в органах Міністерства юстиції України.

Реєстрація асоціацій та інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування здійснюється Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими управліннями юстиції за місцезнаходженням керівного органу об'єднання.

Для реєстрації добровільного об'єднання органу, що її здійснює, подаються такі документи:

1) заява про реєстрацію, підписана уповноваженим представником засновників добровільного об'єднання за встановленою формою (відповідно до додатка № 1 до цього Положення);

2) протокол установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів засновників добровільного об'єднання, де прийнято рішення про утворення добровільного об'єднання, а також затверджено його статут (положення) і призначено уповноваженого представника засновників для реєстрації добровільного об'єднання;

3) статут (положення) добровільного об'єднання в двох примірниках;

4) рішення всіх органів місцевого самоврядування про виступ засновниками добровільного об'єднання;

5) підтвердження юридичної адреси добровільного об'єднання;

6) відомості про склад керівного органу добровільного об'єднання;

7) документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору (п. 2 Положення).

Розмір плати за реєстрацію добровільного об'єднання і порядок сплати реєстраційного збору визначаються постановою Кабінету Міністрів України "Про розміри плати за реєстрацію асоціацій, інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування, статутів територіальних общин" від 25 травня 1998 р. № 738 і дорівнює 10 неоподаткованим мінімумам прибутків громадян.

Перелік зазначених документів, що подаються для реєстрації і передбачені дійсним Положенням, є вичерпним. Орган, який здійснює реєстрацію, не має права вимагати від заявника подання інших документів.

Заява про реєстрацію добровільного об'єднання за наявності всіх необхідних документів розглядається в двомісячний термін (п. 4 Положення).

Орган, який здійснює реєстрацію добровільного об'єднання, при необхідності має право на перевірку відомостей, що містяться в поданих документах.

За результатами розгляду заяви приймається одне з таких рішень:—

про реєстрацію добровільного об'єднання;—

про відмову в реєстрації добровільного об'єднання;—

про залишення заяви без розгляду (п. 6 Положення).

У разі реєстрації добровільного об'єднання засновнику видається свідчення про реєстрацію встановленого зразка (п. 7 Положення).

Підставою для відмови в реєстрації добровільного об'єднання може бути невідповідність статутних документів, поданих для реєстрації, Конституції України і законам України. Рішення про відмову в реєстрації добровільного об'єднання в 10-денний термін після його прийняття присилається заявнику і може бути оскаржене в судовому порядку (частини 3 і 4 п. 8 Положення).

Рішення про залишення заяви без розгляду приймається органом, що здійснює реєстрацію, у разі неподання документів, необхідних для реєстрації відповідно до цього Положення, про що орган, який здійснює реєстрацію, у 10-денний термін сповіщає заявника.

У разі усунення недоліків, на підставі яких було прийняте рішення про залишення заяви без розгляду, повторно заява про реєстрацію добровільного об'єднання розглядається в порядку та терміни, встановлені цим Положенням (п. 9 Положення).

Про зміни і доповнення, що вносяться в статутні документи, добровільне об'єднання у 5-денний термін сповіщає орган, який здійснює реєстрацію (п. 10 Положення).

Скасовується реєстрація добровільного об'єднання органом, що здійснює реєстрацію, у разі:

1) подання заяви уповноваженого представника добровільного об'єднання за наявності рішення повноважного органу;

2) визнання органом, що здійснює реєстрацію, документів, на підставі яких була здійснена реєстрація, недійсними або такими, що суперечать законодавству;

3) набрання чинності рішенням суду про скасування реєстрації добровільного об'єднання (п. 11 Положення).

Проведений аналіз процесів утворення і діяльності муніципальних асоціацій безумовно підтверджує їхні значні потенційні можливості, відкриває нові шляхи для органів місцевого самоврядування у вирішенні їхніх специфічних проблем і створення оптимальних внутрішніх і зовнішніх умов для забезпечення реалізації пріоритетних напрямів муніципальної реформи.

Література

1. Лндресюк Б. П. Місцеве самоврядування в сучасній Україні: проблеми і перспективи. - К., 1997.

2. Анимица